Історія справи

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 383/458/17

провадження № 61-10239св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області, у складі судді Замши О. В., від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Черненко В. В., Кіселика С. А., Голованя А. М., від 21 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянку площею 7,75 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданим 29 жовтня 2001 року Павлогірківською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка була надана за усною домовленістю у користування ОСОБА_5 до моменту звернення позивача про її повернення. ОСОБА_4 зазначила, що в кінці 2016 року усно звернулась до відповідача про повернення вказаної земельної ділянки, на що отримала відмову, а також була повідомлена, що на вказану земельну ділянку укладено договір оренди землі, строк якого не минув. Звернувшись до відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі позивач отримала копію договору оренди земельної ділянки від 19 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі 18 грудня 2012 року за № 352088604002831. За вказаним договором відповідач зобов'язаний сплачувати щорічно орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 5 603, 46 грн на момент укладення договору, із урахуванням індексації у строк до 30 грудня поточного року, однак зазначене зобов'язання не виконував. В порушення умов договору відповідачем не сплачено орендну плату за 2012-2016 роки, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 27 603, 00 грн. Крім того, відповідно до пункту 14 вказаного договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0, 03 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати з відповідача підлягає стягненню на її користь пеня за 2012 рік у розмірі 70, 60 грн, за 2013 рік - 616, 64 грн, за 2014 рік - 766, 35 грн, за 2015 рік - 879, 25 грн, за 2016 рік - 315, 54 грн, а всього - 2 648, 38 грн.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, розірвати договір оренди земельної ділянки від 19 листопада 2012 року та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 27 603, 00 грн та пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 2 648, 38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 19 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, зареєстрований відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 18 грудня 2012 року за № 352088604002831, щодо земельної ділянки, площею 7,75 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належить ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 29 жовтня 2001 року Павлогірківською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати за 2012-2016 роки у розмірі 27 603 грн та пеню у розмірі 2 648, 38 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовідповідачем було допущено істотне порушення умов договору оренди землі, а саме: систематична несплата орендної плати позивачу за користування належною їй земельною ділянкою за 2012-2016 роки, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості з орендної плати й пені за прострочення зобов'язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач у судді першої інстанції не заявляв клопотання про застосування строків позовної давності. Доводи відповідача про те, що він не має заборгованості по орендній платі перед позивачем, оскільки достроково сплатив позивачу 50 тис. грн, про що свідчить розписка, написана позивачем, не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, із урахуванням її уточнень,ОСОБА_5 просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості з орендної плати не відповідають дійсності, оскільки відповідачем зобов'язання з виплати орендної плати було виконане достроково, а саме достроково сплачено орендну плату у розмірі 50 тис. грн, що підтверджується розпискою. Враховуючи відсутність заборгованості, відсутні й підстави для стягнення із відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору оренди. Відповідачем повністю виконувалися умови договору оренди, а тому немає правових підстав для його розірвання, позивач не звертався до відповідача з вимогою виплатити орендну плату, оскільки таку отримала наперед згідно написаної нею власноруч розписки. Відповідач неодноразово здійснював спроби сплатити позивачеві орендну плату однак позивач навмисно ухилявся від її отримання. Судами не застосовано строк позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та пені.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 29 жовтня 2001 року Павлогірківською сільською радою народних депутатів є власником земельної ділянки, площею 7,75 га, яка розташована на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а. с. 6).

19 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 352088604002831, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 7).

Сторони договору погодили його умови, за якими договір оренди укладений на 49 років (пункт 8), та визначили розміри та строки сплати орендної плати (пункти 9-14). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 186 782, 00 грн на 2012 рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 30 грудня поточного року (а. с. 7).

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0, 03 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідачем всупереч пункту 11 умов договору оренди землі від 19 листопада 2012 року, орендна плата за 2012-2016 роки на користь орендодавця не сплачувалась.

Згідно розрахунку позивача та умов договору, відповідач заборгував позивачу орендну плату та пеню з часу виникнення заборгованості до часу звернення до суду: у 2012 році - 644, 78 грн, пеня 70, 60 грн у 2013 році - 5 631, 47 грн, пеня 616, 64 грн, у 2014 році - 6 998, 72 грн, пеня 766, 35 грн, у 2015 році - 8 029, 75 грн, пеня 879, 25 грн, у 2016 році - 6 298, 28 грн, пеня 315, 54 грн. Всього розмір заборгованості по орендній платі складає 27 603, 00 грн, пеня - 2 648, 38 грн.

Пунктом 37 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Пунктом 41 спірного договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті, передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні норми міститься у статях 76, 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що систематичне (на протязі декількох років) невиконання орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати порушує істотним чином права орендодавця, які підлягають захисту шляхом розірвання договору оренди та стягнення орендної плати й штрафних санкцій, визначених договором оренди.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 систематично не сплачував орендну плату ОСОБА_4 за користування її земельною ділянкою згідно договору оренди землі від 19 листопада 2012 року, тобто ним допущено істотне порушення вказаного договору, орендар має заборгованість перед орендодавцем зі сплати оренди за 2012-2016 роки у розмірі 27 603, 00 грн, що є підставою для розірвання договору та стягнення з орендаря заборгованості зі сплати орендної плати, а також штрафних санкцій, визначених договором оренди у розмірі 2 648, 38 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами існувала домовленість про дострокову сплату орендної плати та така оплата буда здійснена ОСОБА_5 через свого сина ОСОБА_6, що підтверджується відповідною розпискою, не заслуговують на увагу, оскільки вказана розписка не містить відомостей щодо призначення отриманих позивачем від ОСОБА_6 коштів, а саме плати за оренду землі. Судами враховано, що зазначену у розписці від 27 серпня 2011 року суму ОСОБА_4 отримала не від орендаря ОСОБА_5, а від ОСОБА_6, який не є стороною укладеного договору оренди землі, що є предметом спору. Судами також встановлено, що розписка була складена 27 листопада 2011 року, в той час, як договір оренди землі був укладений 19 листопада 2012 року.

Доводи заявника про те, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності не заслуговують на увагу виходячи із наступного.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Проте, нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач та його представник приймали участь при розгляді справи у суді першої інстанції, однак заяву про застосування строків позовної давності не подали, хоча не були позбавлені такої можливості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта