Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2020 року у справі №803/87/20

Постанова

Іменем України

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 803/87/20

провадження № 61-11402ав20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр",

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райківський гранітний кар'єр" (далі - ТОВ "Райківський гранітний кар'єр"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування не підвідомчий третейському суду.

Предметом спору у справі № 36/2019 було стягнення заборгованості за різними договорами - укладеними між кредитором і боржником та між кредитором і поручителем. При цьому умови договору поруки не містять третейського застереження.

Оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання солідарного стягнення з нього та ТОВ "Райківський гранітний кар'єр" на користь банку заборгованості, яке виходить за межі третейської угоди, укладеної між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Райківський гранітний кар'єр".

Аргументуючи пропуск строку подачі заяви про скасування вказаного рішення заявник посилався на те, що про існування цього рішення третейського суду йому стало відомо лише 22 квітня 2020 року після відкриття виконавчого провадження щодо нього та ознайомлення з матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04 липня 2019 року у справі № 36/2019, а також скасувати вказане рішення в частині стягнення з нього на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04 липня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною 5 статті 454 ЦПК України, а суд з урахуванням положень частини сьомої цієї статті не наділений правом вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки вказаний строк є преклюзивним (присічним), тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення поданої заяви.

Посилання у заяві на те, що ОСОБА_1 не брав участь у розгляді справи, а тому має право на подання заяви про скасування рішення третейського суду протягом дев'яноста днів з моменту, коли він дізнався про оскаржуване рішення, не приймаються судом до уваги, оскільки він є стороною у справі, розглянутій третейським судом, тому відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 5 статті 454 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року і направити справу новий розгляд до Дніпровського апеляційного суду як суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що відповідно до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника у справі поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини пропуску його поважними.

Він не брав участь у справі, а про існування оскаржуваного рішення третейського суду від 04 липня 2019 року дізнався лише 22 квітня 2020 року, тому строк на його оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

Фактично його позбавили конституційного права на захист прав в суді та не надано доступ до правосуддя.

Вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку, Дніпровський апеляційний суд не оцінив та не взяв до уваги зазначені ним доводи щодо поважності причин його пропуску, а також не з'ясував, чи має перегляд справи на меті виправлення судових помилок та недоліків судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Частиною 2 статті 24, частиною 2 статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04 липня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Райківський гранітний кар'єр" та ОСОБА_1 задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 198 151,59 грн та третейський збір.

Судом встановлено, що 01 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Дніпровського апеляційного суду заяву про скасування вказаного рішення та заяву про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, в якій посилався на те, що про існування цього рішення третейського суду заявнику стало відомо лише 22 квітня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 5 та 7 статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що вказана норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина 1 статті 120 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених частина 1 статті 120 ЦПК України (частини 1 та 2 статті 126 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 781/2/18 (провадження № 61-41606ав18) та у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 755/7631/20 (провадження № 61-12521ав20).

ОСОБА_1 у своїй заяві вказує на те, що він не брав участь у розгляді справи в третейському суді, а про існування рішення дізнався після відкриття виконавчого провадження щодо нього та після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 22 квітня 2020 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, заяву

ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04 липня 2019 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Райківський гранітний кар'єр", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто заявнику.

Проте, на порушення вищезазначених вимог закону, Дніпровський апеляційний суд питання про дотримання ОСОБА_1 строку на подання заяви про оскарження рішення третейського суду, передбаченого вимогами частини 5 статті 454 ЦПК України, та про поважність причин пропуску цього строку взагалі не досліджував, оскільки, на думку апеляційного суду, ОСОБА_1 є стороною третейського розгляду, що виключає можливість застосування положення пункту 2 частини 5 статті 454 ЦПК України.

Відтак судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду та повернуто заяву ОСОБА_1 без попереднього дослідження причин пропуску строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, чим порушено вимоги процесуального законодавства України, принцип правової визначеності та право сторін у справі на справедливий судовий розгляд, передбачений пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з викладеного, апеляційним судом, як судом першої інстанції,

було передчасно повернуто заяву ОСОБА_1, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду, як суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційним судом, як судом першої інстанції, було передчасно повернуто заяву ОСОБА_1, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду, як суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук