Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.06.2019 року у справі №592/10064/18

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 592/10064/18

провадження № 61-9732св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Сумська міська рада, комунальне підприємство Сумської міської ради "Сумижилкомсервіс",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сумської міської ради, яка підписана представником Парфененком Максимом Сергійовичем, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2019 року у складі судді: Литовченка О. В., та постанову Сумського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Левченко Т.

А., Собини О. І., Хвостика С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Сумської міської ради, КП "Сумижилкомсервіс" про визнання недійсними рішень міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2005 році був визначений порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, та їй було виділено у користування земельну ділянку площею 324,9 кв. м, в подальшому присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_2. Під влаштування окремого заїзду та благоустрою прибудинкової території, котра прилягає до виділеної їй у користування земельної ділянки, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради погодило відведення (дорізку) земельної ділянки у власність позивачу орієнтованою площею 0,0500 га.

Рішенням Сумської міської ради від 24 грудня 2008 року № 2269-МР їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,0850 га. На підставі цього рішення був розроблений та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0905 га у її власність.

У подальшому Сумська міська рада своїми рішеннями тричі відмовляла у затвердженні розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача. Ці рішення були визнані судом протиправними та скасовані, а Сумську міську раду зобов'язано розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0905 га у власність ОСОБА_1. Всупереч цьому 22 лютого 2017 року рішенням Сумської міської ради № 1833-МР було надано дозвіл Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на розроблення технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, площею 0,0905 га, була розроблена, погоджена технічна документація, а земельна ділянка, яка від самого початку запроектована для відведення у власність позивачу, передана у постійне користування КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради.

Позивач зазначала, що нею були дотримані всі вимоги законодавства та здійснені всі необхідні процедури для отримання позитивного рішення уповноваженого органу.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 21 червня 2017 року № 2278-МР "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032, на дві земельні ділянки площами 0,0394 га та 0,0511 га;

визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 28 лютого 2018 року № 3137-МР "Про надання КП "Сумижилкомсервіс" Сумької міської ради в постійне користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2", площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:19:005:0036.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2019 року залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення Сумської міської ради від 21.06.2017 № 2278- МР "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", яким погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40456009) за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0905 га., кадастровий № 5910136600:18:005:0032, категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови Сумської міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Суми, на дві земельні площами: 0,0394 га і 0,0511 га.

Визнано недійсним рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3137- МР "Про надання КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради в постійне користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2", яким надано в постійне користування КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради (34328815) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0394 га кадастровий № 5910136600:18:005:0036, категорія та функціональне призначення: за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради під розміщеним дитячим майданчиком. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що права позивача були порушені, а тому підлягають судовому захисту у зв'язку з тим, що рішення Сумської міської ради від 21 червня 2017 року № 2278- МР та від 28 лютого 2018 року № 3137-МР прийняті всупереч норм Конституції України та законодавства про судоустрій щодо обов'язковості судового рішення. Сумську міську раду постановами Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2015 року, 21 січня 2016 року та 16 грудня 2016 року, які набрали законної сили, було зобов'язано прийняти рішення по проекту землеустрою позивача згідно вимог статті 19 Конституції України та частини 9 статті 118 ЗК України, які чітко регламентують процедуру вирішення цього питання. Також суди, врахувавши, що рішення Сумської міської ради № 1833 МР від 22 лютого 2017 року "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок" та державна реєстрація земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою АДРЕСА_2, були скасовані постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, зробили висновок, що наступні рішення Сумської міської ради, прийняті на підставі вказаного скасованого рішення від 22 лютого 2017 року, є недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що вона є користувачем спірної земельної ділянки, а тому її нотаріально посвідченої згоди на поділ цієї земельної ділянки потрібно не було, колегія суддів відхилила. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7381303 від 30 травня 2005 року, ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 37/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2005 року та вона є користувачем земельної ділянки площею 0,0324 га, виділеної їй в користування як власнику домоволодіння рішенням суду, яка входить до сформованої земельної ділянки площею 0,0905 га з кадастровим номером 5910136600:18:005:0032, поділ якої здійснено на підставі оспорюваних нею рішень Сумської міської ради. Крім того згідно рішення Сумської міської ради від 21 червня 2017 року № 2278-МР ним було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032 за адресою: АДРЕСА_2, а рішенням Сумської міської ради № 3137-МР від 28 лютого 2018 року комунальному підприємству "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради була надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,0394 га також за адресою: АДРЕСА_2, тобто за адресою знаходження будинку, належного позивачу. Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки включає нотаріально посвідчену згоду на поділ користувача цієї земельної ділянки. Оскаржені рішення Сумської міської ради прийняті всупереч статті 56 Закону України "Про землеустрій", частині 3 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та всупереч судових рішень, які набрали законної сили.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року Сумська міська рада засобами поштового зв'язку направила касаційну скаргу, яка підписана представником Парфененком М. С., в якій просить оскаржені рішення скасувати, вирішити питання про розподіл судових витрат. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні належні докази того, що земельна ділянка площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032, перебуває в користуванні ОСОБА_1. Твердження про те, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 0,0905 га спростовується висновком Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 16 листопада 2006 року № 3023/01-13.3, у якому зазначено про відведення земельної ділянки площею 0,0500 га як дорізку до існуючої земельної ділянки площею 0.0324 га. Оскільки земельна ділянка площею 0,0905 га є комунальною власністю, а у ОСОБА_1 відсутнє право на її володіння, користування чи розпорядження, вважаємо, що суди безпідставно визнали недійсними оскаржені рішення Сумської міської ради. Згідно статей 116, 118 ЗК України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки. На момент прийняття Сумською міською радою оскаржених рішень було чинним рішення Сумської міської ради від 22 лютого 2017 року № 1819-МР "Про відмову у передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки". На цей час рішення Сумської міської ради від 22 лютого 2017 року № 1819-МР є чинним.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 жовтня 2005 року у справі № 2-3802/05р. був визначений порядок користування земельною ділянкою в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, та виділено у користування позивачу земельну ділянку площею 324,9 кв. м.

На підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 28 листопада 2006 року № 613 земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 була присвоєна нова поштова адреса: АДРЕСА_2.

Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради висновком від 13 листопада 2006 року № 3023/01-13.3 погодило позивачу відведення (дорізку) земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0500 га під влаштування окремого заїзду та благоустрою прибудинкової території, котра прилягає до існуючої земельної ділянки площею 0,0324 га за адресою: АДРЕСА_2, для розгляду на депутатській комісії.

Управлінням земельних ресурсів у м. Суми був наданий висновок від 18 березня 2008 року № 616/01-23, згідно якого не заперечувалося надання позивачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,0850 га, в тому числі: за рахунок садибної земельної ділянки по АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,0350 га, та за рахунок земель Сумської міської ради загального користування (яка прилягає до існуючої земельної ділянки), та частини присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_3.

Рішенням Сумської міської ради від 24 грудня 2008 року № 2269-МР позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (дорізка до існуючої) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,0850 га, у тому числі 0,0350 га за рахунок садибної земельної ділянки по АДРЕСА_2, за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради, яка прилягає до існуючої ділянки, та частини присадибної земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га по АДРЕСА_3, за згодою землекористувачів.

На підставі зазначеного рішення Сумської міської ради був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0905 га у власність позивача для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2.

Цей проект 01 серпня 2013 року був погоджений висновком управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради № 5/11.01-17, тобто профільним управлінням Сумської міської ради, а 20 серпня 2018 року - висновком ГУ Держземагентства у Сумському районі Сумської області № 4185/01.30-2879.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2015 року у справі № 591/5223/15-а було визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради № 4446-МР від 03 червня 2015 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0905 га та надання її у власність ОСОБА_1 та зобов'язано розглянути цей проект і прийняти рішення у відповідності до вимог земельного законодавства.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2016 року у справі № 591/8086/15-а було визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради № 4946-МР від 16 жовтня 2015 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0905 га та надання її у власність ОСОБА_1 та зобов'язано розглянути цей проект і прийняти рішення у відповідності до вимог Конституції України та земельного законодавства.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2016 року у справі № 591/5302/16-а було визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради № 708-МР від 27 квітня 2016 року про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0905 га та надання її у власність ОСОБА_1 та зобов'язано розглянути цей проект і прийняти рішення у відповідності до вимог Конституції України та земельного законодавства.

Постановою старшого державного виконавця ВП № ~organization2~ від 08 липня 2016 року на Сумську міську раду було накладено стягнення за виконання рішення суду у справі № 591/8086/15-а не в тому обсязі, в якому повинно бути виконано.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2017 року було зобов'язано службову особу Сумської місцевої прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом невиконання службовими особами Сумської міської ради судового рішення - постанови Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2016 року, за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 КК України.

Сумською міською радою було прийнято рішення № 1833 МР від 22 лютого 2017 року "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки" Департаменту забезпечення ресурсних платежів за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032, на дві земельні ділянки площами 0,0394 га та 0,0511 га.

Рішенням Сумської міської ради від 21 червня 2017 року № 2278-МР цю технічну документацію було погоджено та рішенням Сумської міської ради № 3137-МР від 28 лютого 2018 року КП "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради була надана в постійне користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0394 га, кадастровий номер undefined. Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року було скасовано рішення Сумської міської ради № 1833 МР від 22 лютого 2017 року "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки" та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036, та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою АДРЕСА_2.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою АДРЕСА_2. Зобов'язано Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області вилучити з Державного земельного кадастру записи щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою АДРЕСА_2.

Зазначеним рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду встановлено, що на підставі рішення Сумської міської ради № 2269-МР від 24 грудня 2008 року, яке станом на цей час є чинним, ОСОБА_1 замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність та ПП "Мегаполіс" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09 липня 2013 року, на підставі якого за заявою ОСОБА_1 04 вересня 2013 року зареєстрована в державному земельному кадастрі земельна ділянка за кадастровим номером undefined, площею 0,0905 га, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру. Проте, незважаючи на зазначені обставини, рішенням Сумської міської ради № 1833-МР від 22 лютого 2017 року надано дозвіл на розроблення технічної документації департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради щодо поділу зазначеної земельної ділянки, площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910135600:18:005:0032, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Суми та розташована за адресою: АДРЕСА_2. У рішенні Сумської міської ради № 1833-МР від 22 лютого 2017 року не обґрунтовано підстави надання такого дозволу щодо земельної ділянки, площею 0,0905 га, кадастровий номер undefined, за адресою: АДРЕСА_2, за наявності чинного рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність позивачу, на підставі якого вона виготовила технічну документацію та зареєструвала земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

При зверненні із позовом позивач вказувала, що нею були дотримані всі вимоги законодавства та здійснені всі необхідні процедури для отримання позитивного рішення уповноваженого органу.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) вказано, що:

"обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXних перешкод.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції порушують права ОСОБА_1 на захист його законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку, яке залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).. "розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.

Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції".

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановивши, що інтереси позивача були порушені, оскільки оскаржені рішення Сумської міської ради прийняті всупереч норм Конституції України та законодавства про судоустрій щодо обов'язковості судового рішення, врахувавши обставини, встановлені рішеннями в адміністративних справах, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради, яка підписана представником Парфененком Максимом Сергійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

В. А. Стрільчук