Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.01.2020 року у справі №1328/10068/12

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 1328/10068/12

провадження № 61-568св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_4,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року Львівська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_5, про зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява Львівської міської ради мотивована тим, що ухвалою Львівської міської ради від 30 червня 2011 року № 657 "Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,368 га по АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку від 30 березня 2012 року серії ЯК № 841385).

Зі звернення ОСОБА_5 Львівській міській раді стало відомо про ведення власниками будинку по АДРЕСА_1 реконструкції будинку шляхом добудови. Разом з тим, у порушення вимог статей 26, 29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не зверталися до міської ради з приводу отримання вихідних даних на будівництво.

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 08 серпня 2012 року № 7/13-6-4314 ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 подано до інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Серед поданих документів, зокрема містився ескізний проект реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1, розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. У листі зазначено, що зазначений ескізний проект містить недоліки, зокрема проектом передбачено влаштування легконесучої перегородки впритул до стінки будинку АДРЕСА_2, внаслідок чого закривається віконний проріз у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4 цього будинку, проект розроблено без урахування законних інтересів власника суміжної земельної ділянки та будівлі.

Наслідком допущених порушень при реконструкції будинку по АДРЕСА_1 стало винесення 31 липня 2012 року та 07 серпня 2012 року посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та негайного зупинення виконання будівельних робіт. Однак, добровільно забудовниками вимоги припису не виконано, будівельні роботи із реконструкції продовжуються.

Львівська міська рада вказувала, що відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

На підставі вказаного Львівська міська рада просила суд зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знести самочинно здійснену реконструкцію будинку по АДРЕСА_1.

До початку розгляду справи по суті, ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зобов'язання привести земельну ділянку до попереднього стану.

Позовна заява ОСОБА_5 мотивована тим, що у 2012 році власниками земельної ділянки по АДРЕСА_1 розпочато реконструкцію будинку, розташованого на цій земельній ділянці, з добудовою із приблокуванням (влаштуванням впритул) легконесучої перегородки до стіни будинку АДРЕСА_2, внаслідок чого закривається віконний проріз у приміщенні кухні у квартирі АДРЕСА_4 цього будинку.

Вказувала, що вона є співвласником (на праві спільної сумісної власності) квартири АДРЕСА_4, тому будівництво, яке ведеться ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, впливає на її права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до технічного паспорта від 22 серпня 2011 року на квартиру АДРЕСА_4 ця квартира знаходиться на першому поверсі та складається з коридору (приміщення № 1), житлових кімнат (приміщення № 2,3), кухні (приміщення № 4), вбиральні (приміщення № 5), коридору (приміщення № 6) та ванни (приміщення № 7). Окрім того, зазначала, що кухня (приміщення № 4) обладнана єдиним вікном (без відмітки про самовільне встановлення).

З урахуванням вказаного внаслідок здійснення самовільної реконструкції будинку АДРЕСА_1 з приблокуванням до будинку АДРЕСА_2 з огляду на недотримання норм інсоляції й освітлення окремих приміщень квартири АДРЕСА_4, а також протипожежних вимог має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На підставі вказаного ОСОБА_5 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_4 та привести земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4610137500:06:003:0176, до попереднього стану, зобов'язавши ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знести самовільно здійснену реконструкцію будинку АДРЕСА_1, демонтувати тимчасові будівельно-монтажні та інші конструкції, створені на забезпечення вищезазначеної реконструкції, а також вивезти будівельне сміття і будівельні матеріали.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року у складі судді Свірідової В. В. у задоволенні позовів Львівської міської ради і ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами здійснювалась відповідна реконструкція будинку на власній земельній ділянці, без зміни її цільового призначення, за наявності робочого проекту та зареєстрованого Інспекцією ДАБК у Львівській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку з прибудовою на АДРЕСА_1, яке надає право на виконання будівельних робіт, чим підтверджується відсутність будь-яких ознак, визначених статтею 376 ЦК України щодо самочинного будівництва.

При цьому позивачами не доведено, що спірні надбудови та прибудови суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, чи виконані з істотним порушенням будівельних норм і правил, зокрема, з недодержанням архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також, що змінені окремі конструктивні елементи житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов Львівської міської ради задоволено, позов ОСОБА_5 - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 знести самочинно здійснену реконструкцію будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачами розпочато реконструкцію індивідуального житлового будинку без дотримання порядку будівництва, встановленого частиною 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме не отримано в установленому порядку вихідних даних на проектування (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) або будівельного паспорта забудови земельної ділянки, а також не замовлено розроблення робочого проекту, що є порушенням вимог статей 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Крім того, здійснення самовільної реконструкції будинку з огляду на недотримання норм інсоляції окремих приміщень квартири АДРЕСА_4 свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника цієї квартири, зокрема й ОСОБА_5.

Також встановлено, що земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_2 перебувають на балансі Львівської міської ради, що свідчить про порушення діями відповідача прав територіальної громади м. Львова.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про недоведеність позивачами, що здійснення самочинної добудови до будинку АДРЕСА_1 суперечить суспільним інтересам та порушує права інших осіб, зокрема й ОСОБА_5.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким обґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовів Львівської міської ради і ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідачами здійснювалася реконструкція власного будинку на власній земельній ділянці, без змін її цільового призначення, за наявності робочого проекту та зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку з прибудовою, яке надає право на виконання будівельних робіт.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_5 дозвільних документів на влаштування віконних отворів у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Львівської міської ради від 30 червня 2011 року № 657 "Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, і передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0368 га за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 30 березня 2012 року серії ЯК № 841385.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2003 року ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/3 частина будинку АДРЕСА_1.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31 березня 2009 року ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/15 частина будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 1989 року № 411 ОСОБА_3 належить 1/15 частина будинку АДРЕСА_1.

Вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою межує з житловим будинком АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 19 грудня 2011 року відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м.

Львова, квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та членам сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 16 липня 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_4.

Відповідно до технічного паспорта від 22 серпня 2011 року на квартиру АДРЕСА_4 ця квартира знаходиться на першому поверсі та складається з коридору (приміщення № 1), житлових кімнат (приміщення № 2,3), кухні (приміщення № 4), вбиральні (приміщення № 5), коридору (приміщення № 6) та ванни (приміщення № 7). Окрім того, зазначала, що кухня (приміщення № 4) обладнана єдиним вікном (без відмітки про самовільне встановлення).

Співвласники житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вирішили провести реконструкцію цього будинку, уклавши 30 листопада 2011 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Предметом договору є проведення проектно-вишукувальних робіт з виготовленням "Проекту реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1". Невід'ємною частиною договору є узгоджені сторонами "Завдання на проектування", в розділі "Основні дані і вимоги" якого зазначено, що видом будівництва у цьому випадку є реконструкція жилого будинку, яка проводиться господарським способом. У завданні зазначено, що стадійністю проектування є проведення проектування в одну стадію, а черговість - в одну чергу.

10 травня 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 було направлено до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку з прибудовою по АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 3 статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною 7 вищезазначеної статті ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" судам роз'яснено, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Судом установлено, що відповідачами подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що було зареєстроване 11 травня 2012 року № ЛВ06212072621. У повідомленні замовниками зазначено, що проект розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, категорія складності - 2.

Перевірками, проведеними 31 липня 2012 року і 07 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розроблено проект реконструкції житлового будинку з прибудовою по АДРЕСА_1 без урахування інтересів власника суміжної ділянки та будівлі, що оточує місце будівництва, чим порушено абз. 7 статті 5 Закону України "Про основи містобудування", а саме проектом передбачено влаштування легконесучої перегородки впритул до стіни будинку АДРЕСА_2, внаслідок чого закривається віконний проріз в приміщенні кухні в квартирі АДРЕСА_4 цього будинку.

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 08 серпня 2012 року № 7/13-6-1314 вбачається, що у проекті зазначено, що ескізний проект розроблено для отримання відповідних дозволів в органах виконавчої влади та органах державного нагляду, складання архітектурно-планувального завдання, завдання на проектування та отримання технічних умов від комунальних служб району. Відповідно до вимог ДБН А.
2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", що діяв на час розроблення проекту, ескізний проект є першою стадією при двостадійному проектуванні і не є підставою для виконання будівельних робіт.

Таким чином, замовниками будівництва (відповідачі у справі) розпочато реконструкцію індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 без дотримання порядку будівництва, встановленого частиною 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме не отримано в установленому порядку вихідних даних на проектування (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) або будівельного паспорта забудови земельної ділянки, а також не замовлено розроблення робочого проекту, що є порушенням вимог статей 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність".

На підставі вказаних обставин замовникам будівництва по АДРЕСА_1 (відповідачам у справі) видано приписи відповідно № 124-ш/1,124-ш/2,124-ш/3 про зупинення виконання будівельних робіт з реконструкції індивідуального житлового будинку до моменту наявності затвердженої проектної документації для будівництва, розробленої відповідно до вихідних даних на проектування в установленому порядку або наявності будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на розгляд департаменту містобудування Львівської міської ради надходило звернення ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 щодо надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію з розширенням індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за рахунок добудови та надбудови.

Департаментом було відмовлено у підготовці вихідних даних у зв'язку з відсутністю згоди суміжних землекористувачів та співвласників домоволодіння по АДРЕСА_2.

Таким чином, судом установлено, що відповідачам не надано містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Вказані обставини спростовують доводи заявників про дотримання ними порядку виконання підготовчих та будівельних робіт.

Крім того, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 березня 2016 року № 4693 розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проект "Реконструкція житлового будинку з прибудовою по АДРЕСА_1" не відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, а саме стадії проектування "робочий проект ", а відповідає стадії "ескізний проект" відповідно до вимог Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва".

Обсяг та зміст розробленої проектної документації з реконструкції (з прибудовою) житлового будинку АДРЕСА_1 (зокрема, розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проект "Реконструкція житлового будинку з прибудовою по АДРЕСА_1", а також розроблений Львівським комунальним підприємством "Архбуднагляд" ескізний проект "Реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок добудови і надбудови мансардного поверху", що є частиною містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок добудови надбудови мансардного поверху) не є достатнім для виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції (з прибудовою) житлового будинку АДРЕСА_1. Основним порушенням є те, що на момент проведення огляду експертом розпочатої реконструкції індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 відсутні відомості про погодження питання блокування будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за рахунок добудови і закладання віконних прорізів квартири АДРЕСА_4. Тому експертом це питання розглянуто з умовою, що такого погодження як із мешканцями будинку АДРЕСА_2, так із власником цього будинку -Львівською міською радою не було.

Також судом установлено, що відповідно до звіту за результатами проведення обстеження квартири АДРЕСА_4 та житлового будинку АДРЕСА_2 після самовільно розпочатого зведення прибудови до будинку АДРЕСА_1 вбачається, що фундамент, що знаходиться на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1, зведений без дотримання будівельних норм та правил; порушенням будівельних норм вважається той факт, що у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4 фактично буде повністю заблокована і без того недостатня інсоляція приміщення, а також відсутність його провітрювання, оскільки в ньому наявні газові прилади; неприпустимим є те, що фактична висота прибудови до будинку АДРЕСА_1 запроектована вищою, ніж існуюча висота будинку АДРЕСА_2 на тій же вулиці.

Аналогічні обставини встановлені й висновком експерта від 11 грудня 2012 року №
6377.1.46.10.41.20/6763, згідно з яким проведення будівельних робіт по влаштуванню прибудови між житловими будинками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 порушує умови збереження норм інсоляції і природної вентиляції приміщення кухні квартири АДРЕСА_4, де розташовані газові прилади, оскільки вікно кухні буде знаходитися в середині новозбудованого приміщення прибудови.

Твердження заявників про вчинення ОСОБА_5 самовільного переобладнання квартири, зокрема, щодо самочинного встановлення віконного прорізу у приміщенні кухні є безпідставним. Судом установлено, що за даними Бюро технічної інвентаризації відсутні відомості про самовільність влаштування віконного прорізу в приміщенні кухні, віконний отвір в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4 відображено ще станом на 25 квітня 1979 року. Відповідно до акта від 11 березня 2015 року № 003-ш Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області планування квартири АДРЕСА_4 відповідає технічному паспорту, на момент проведення перевірки ознак виконання будівельних робіт та порушень містобудівного законодавства не виявлено.

Таким чином, судом установлено, що внаслідок здійснення самовільної реконструкції будинку АДРЕСА_1 з приблокуванням до будинку АДРЕСА_2 з огляду на недотримання норм інсоляції окремих приміщень квартири АДРЕСА_4 має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника цієї квартири.

Також судом установлено, що земельна ділянка, суміжна із належною відповідачам земельною ділянкою, та житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності та знаходиться на балансі Львівської міської ради, відтак діями відповідачів порушено права територіальної громади м. Львова, тому доводи заявників про те, що здійснюваною реконструкцією права та інтереси Львівської міської ради не порушуються, є безпідставними.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

З урахуванням указаного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право позивачів підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання відповідачів знести самочинно здійснену реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_1 і такий спосіб захисту, з урахуванням правовідносин, які виникли у цій справі, є ефективним.

Докази та обставини, на які посилаються заявники у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович