Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.05.2019 року у справі №127/16100/18

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 127/16100/18

провадження № 61-7668св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: комунальне підприємство "Центр державної реєстрації", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансової компанії "Укрфінанс Груп",

треті особи: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", акціонерне товариство "Комерційний індустріальний банк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства "Центр державної реєстрації" (далі - КП "Центр державної реєстрації"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансової компанії "Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп") про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позов мотивовано тим, що державним реєстратором при прийняті рішення про державну реєстрацію прав порушено вимоги статті 3, частини 2 статті 9, 12, 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", статті 24,35 Закону України "Про іпотеку" та пункт 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

Крім того, не дотримано вимог до частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1530506405101 (на об'єкт нерухомого майна - магазин нежитлового приміщення АДРЕСА_1; запис про державну реєстрацію права власності за номером запису про право власності 25712409 від 11 квітня 2018 року, державний реєстратор - Руцький М. О., Вінницька обласна філія КП "Центр державної реєстрації", Вінницька область; запис про державну реєстрацію іпотеки ~organization0~ від 03 вересня 2008 року, державний реєстратор - Мазур Ю. С., Вінницька обласна філія КП "Центр державної реєстрації", Вінницька область; запис про державну реєстрацію обтяжень 26754612 від 03 вересня 2008 року, державний реєстратор - Мазур Ю. С., Вінницька обласна філія КП "Центр державної реєстрації", Вінницька область; запис про обтяження 26754612, дата перенесення 22 червня 2018 року щодо заборони на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон 7851079 від 03 вересня 2008 року; запис про іпотеку 24389722, дата перенесення 15 січня 2018 року щодо іпотеки з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 7851149.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2018 року було залучено до участі у справі третіми особами відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", акціонерне товариство "Комерційний індустріальний банк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2018 року у складі судді Дернової В. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень і вчинення записів про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: рішення про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1530506405101: об'єкт нерухомого майна - магазин нежитлового приміщення № 59; об'єкт житлової нерухомості: ні; опис об'єкта: загальна площа 48,6 кв. м, складається з: торгового залу 59-1, санвузла 59-2, коридору 59-3, кімнати персоналу 59-4; адреса: АДРЕСА_1; запис про право власності за номером 25712409 від 11 квітня 2018 року, державний реєстратор Руцький М. О., Вінницька обласна філія КП "Центр державної реєстрації"; запис про іпотеку за номером 24389722, дата перенесення 15 січня 2018 року щодо іпотеки з Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 7851149. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2018 року у справі № 127/15272/18, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на спірне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 11 квітня 2018 року було накладено публічне обтяження, однак державним реєстратором це не було взято до уваги. При цьому, відомості щодо вищевказаних публічних обтяжень (арештів) не були виявлені державним реєстратором при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії, оскільки перевірявся об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, а не об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо запису про державну реєстрацію іпотеки ~organization1~ від 03 вересня 2008 року, державний реєстратор - Мазур Ю. С., Вінницька обласна філія КП "Центр державної реєстрації", Вінницька область; запису про державну реєстрацію обтяжень 26754612 від 03 вересня 2008 року, державний реєстратор - Мазур Ю. С., Вінницька обласна філія КП "Центр державної реєстрації", Вінницька область; запису про обтяження 26754612, дата перенесення 22 червня 2018 року щодо заборони на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон 7851079 від 03 вересня 2008 року, то у частині їх скасування позов задоволенню не підлягає, оскільки скасування вищевказаних записів може призвести до скасування заборони відчуження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 03 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. за реєстровим № 4998, який є чинним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" відмова у державній реєстрації з підстав того, що на спірне нерухоме майно було накладено вже публічне обтяження, є правом, а не обов'язком реєстратора. Висновок суду, що реєстратор мав відмовити у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, оскільки на нерухоме майно було накладено саме публічне обтяження не відповідає нормам права та не зазначено позивачем, як підстава позову. Посилання позивача, як на ще одну підставу позову, на порушення реєстратором норм статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", колегія суддів вважає недоведеними, оскільки наявна у матеріалах справи відповідь директора департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 07 вересня 2018 року є неналежним доказом на підтвердження факту відсутності у належного суб'єкта (який забезпечує зберігання реєстраційний справ у паперовій формі), формування реєстраційної справи на спірне приміщення.

У порушення норм частини 1 статті 13 та частини 2 статті 264 ЦПК України, вийшовши за межі позовних вимог та встановивши факт, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року № 12-12/17 умови договору відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року № 114/51 не було виконано у повному обсязі, зокрема, у частині відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, суд першої інстанції не навів мотивів та правових норм, які є підставою, що призводять до скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію чи визнання дій державного реєстратора протиправними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилалась на те, що пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час проведення реєстраційної дії, передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Наявність у Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Судом апеляційної інстанції зазначено про те, що вона отримала вимогу про порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору 29 січня 2018 року, що підтверджується відомостями кур'єрської служби. Проте, вона не отримувала таких повідомлень, а підпис, який виконаний у таких відомостях вчинений не нею, а невстановленою особою. Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. У договорі іпотеки вона з кредитором чітко визначила порядок вручення будь-яких повідомлень. Так, відповідно до пункту 9.6. договору іпотеки всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм. Вручення будь-яких повідомлень шляхом кур'єрської доставки вона з кредитором не погоджувала, а тому таке повідомлення не може вважатися належним відповідно до умов укладеного договору іпотеки. Крім того, зазначала, що їй ніхто не надавав документів, які б підтвердили відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, у зв'язку з чим виконання зобов'язання новому кредитору ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", як і звернення стягнення на предмет іпотеки, було передчасним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області зазначену цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Центр державної реєстрації ", ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", треті особи: відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, АТ "Райффайзен Банк Аваль ", АТ "Комерційний індустріальний банк", про скасування рішення про державну реєстрацію прав призначено до розгляду.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив від АТ "Райффайзен Банк Аваль", у якому товариство посилалось на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а постанова Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року прийнята на підставі правильно встановлених обставин у справі, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 010/03-11/459, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. за реєстровим № 4998, з метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою від 03 вересня 2008 року № 19; предметом іпотеки є нерухоме майно - магазин нежилого приміщення АДРЕСА_1.

03 вересня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. за реєстровим № 4999 було накладено заборону відчуження зазначеного у вказаному договорі магазину нежилого приміщення АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 до припинення договору іпотеки (зареєстровано в реєстрі заборон за № 115).

12 грудня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний індустріальний банк" було укладено договір відступлення права вимоги та 13 грудня 2017 року № 114/51 договір відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. і зареєстрований у реєстрі за № 4303. Відповідно до зазначених договорів первісний кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" передав (відступив), а ПАТ "Комерційний індустріальний банк" прийняв всі права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), у тому числі й до ОСОБА_1

12 грудня 2017 року між ПАТ "Комерційний індустріальний банк" та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" було укладено договір відступлення права вимоги № 12-12/17 та 13 грудня 2017 року договір відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. і зареєстрований у реєстрі під № 4308. Відповідно до зазначених договорів первісний кредитор - ПАТ "Комерційний індустріальний банк" передав (відступив), а новий кредитор - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" прийняв всі права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), у тому числі й до ОСОБА_1.

Згідно з пунктом 6.5.1 договору іпотеки від 03 вересня 2008 року № 010/03-11/459, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. за реєстровим № 4998, відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором; в цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

На підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.5.1 договору іпотеки від 03 вересня 2008 року № 010/03-11/459, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О. В. за реєстровим № 4998, державний реєстратор Вінницької обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Руцький М. О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1530506405101: об'єкт нерухомого майна - магазин нежитлового приміщення № 59; опис об'єкта: загальна площа 48,6 кв. м, складається з: торгового залу 59-1, санвузла 59-2, коридору 59-3, кімнати персоналу 59-4; адреса: АДРЕСА_1, та вчинив запис про право власності за номером 25712409 від 11 квітня 2018 року.

Крім заборони відчуження на підставі указаного договору іпотеки від 03 вересня 2008 року станом на 11 квітня 2018 року на спірне нерухоме майно було накладено і публічне обтяження. Так, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 серпня 2016 року на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 було накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 205).

Постановою про опис та арешт майна боржника від 02 листопада 2016 року було описано та накладено арешт на нежиле приміщення, а саме - магазин нежитлового приміщення № 59, що складається з: торгового залу 59-1, санвузла 59-2, коридору 59-3, кімнати персоналу 59-4; загальною площею 48,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 207-208).

12 грудня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та ПАТ "Комерційний індустріальний банк" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 114/51, відповідно до умов якого первісний кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" передало (відступило), а новий кредитор ПАТ "Комерційний індустріальний банк" прийняло всі права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 2.9 цього договору у зв'язку з відступленням прав вимоги, при умові повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги у порядку, передбаченому пунктом 3.2 цього договору, первісний кредитор зобов'язується здійснити відступлення прав за договорами іпотеки/договорами застави, для чого укласти відповідні договори з новим кредитором в нотаріальній формі в такі строки: договір про відступлення прав за договорами іпотеки за формою, передбаченою додатком № 10 до договору, - протягом п'яти робочих днів з дати відступлення прав вимоги.

Однак, 12 грудня 2017 року між ПАТ "Комерційний індустріальний банк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 12-12/17, відповідно до умов якого первісний кредитор ПАТ "Комерційний індустріальний банк" передало (відступило), а новий кредитор ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" прийняло всі права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно з пунктом 61 Порядку наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" відмова у державній реєстрації з тих підстав, що на спірне нерухоме майно було вже накладено публічне обтяження, є правом, а не обов'язком реєстратора. Висновок суду про те, що реєстратор мав відмовити у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, оскільки на нерухоме майно було накладено саме публічне обтяження не відповідає нормам права та не зазначено позивачем, як підстава позову.

Посилання позивача, як на ще одну підставу позову, на порушення реєстратором норм статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав недоведеними, оскільки наявна у матеріалах справи відповідь директора департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 07 вересня 2018 року є неналежним доказом на підтвердження факту відсутності у належного суб'єкта (який забезпечує зберігання реєстраційний справ у паперовій формі), формування реєстраційної справи на спірне приміщення.

До подібних висновків дійшов суд касаційної інстанції у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18).

Спростовуються наявними у матеріалах справи доказами посилання позивача про не направлення у не менш як 30-денний строк на її адресу вимоги про усунення порушення основного зобов'язання у порядку Закону України "Про іпотеку". Так, у томі 1 на аркушах 85,86 міститься вимога про усунення порушення основного зобов'язання, адресована ОСОБА_1, яку відповідно до відомостей спецкур'єра позивач отримала ще 29 січня 2018 року.

У порушення норм частини 1 статті 13 та частини 2 статті 264 ЦПК України, вийшовши за межі позовних вимог та встановивши факт, що на момент укладення договору відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року № 12-12/17 умови договору відступлення права вимоги від 12 грудня 2017 року № 114/51 не було виконано у повному обсязі, зокрема, у частині відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, суд першої інстанції не навів мотивів та правових норм, які є підставою, що призводять до скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію чи визнання дій державного реєстратора протиправними.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційнускаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович