Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №363/2828/20

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 363/2828/20

провадження № 61-13149св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Колядою Анатолієм Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про зняття арешту з автомобіля.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 вересня 2008 року між ним та АКБ СР «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 700/728127-KR, згідно умов якого банк надав йому кредитні кошти у розмірі 31 073,00 доларів США, з процентною ставкою 12,50 %, на строк до 17 вересня 2015 року.

Також 18 вересня 2008 року був укладений договір застави № 700/728131-ZO, відповідно до умов якого він передав в заставу автомобіль марки «HYUNDAI SONATA», 2008 року випуску, номер шасі VIN- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованим Вишгородським МРЕВ ДАІ в Київській області 16 вересня 2008 року.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 700/728127-KR від 18 вересня 2008 року ПАТ «Укрсоцбанк» 23 червня 2018 року звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 700/728127-KR від 18 вересня 2008 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 007 824,72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 49 111,34 грн. В решті позову відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03 грудня 2019 правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк».

Позивач зазначив, що він виконав постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в добровільному порядку, сплативши 49 111,34 грн, про що свідчить платіжне доручення № 1182953 від 06 грудня 2019 року.

Оскільки договір діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань та був ним виконаний в повному обсязі, 13 грудня 2019 року він звернувся з заявою до АТ «Альфа-Банк» про видачу довідки про виконання зобов`язань за кредитним договором № 700/728127- KR від 18 вересня 2008 року, проте це звернення було проігноровано.

Дана довідка була необхідна для зняття арешту застави з рухомого майна - автомобіля HYUNDAI SONATA, 2008 року випуску, який був переданий в заставу відповідно до договору застави № 700/728131-ZO від 18 вересня 2008 року.

Оскільки договір застави втратив чинність у зв`язку з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання (стаття 28 Закону України «Про заставу»), позивач просив суд скасувати приватне обтяження, заставу рухомого майна, яке зареєстрував державний реєстратор Мирона О. М. 25 жовтня 2013 року за № 13974329, обтяжувач - АТ «Альфа-Банк», що було змінено 17 жовтня 2019 року державним реєстратором Федоренко О. М., регіональна філія м. Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» Київська область.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано приватне обтяження, заставу рухомого майна, а саме - з автомобіля марки HYUNDAI SONATA, 2008 року випуску, номер шасі VIN- НОМЕР_1 седан реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований у Вишгородському МРЕВ ДАІ в Київській області 16 вересня 2008 року, яке зареєстрував реєстратор Мирона О. М., 25 жовтня 2013 року за № 13974329 обтяжувач AT «Альфа-Банк», що було змінено 17 жовтня 2019 року реєстратором Федоренко О. М., регіональна філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» Київська область.

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження рухомого майна запис про приватне обтяження, заставу рухомого майна з вказаного автомобіля.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 сплатив грошові кошти, стягнуті з нього на користь відповідача судовим рішенням, банк відмовляється видавати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором, арешт з заставного майна не знятий, його наявність перешкоджає ОСОБА_1 здійснювати належним чином розпорядження та володіння майном, чим порушуються його права, як власника рухомого майна.

Не погодившись із вказаним рішенням, AT«Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу AT «Альфа-Банк» задоволено.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у позові.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нормами статті 28 Закону України «Про заставу» не передбачено такої підстави для припинення застави як сплив позовної давності. Цивільний кодексу України також не визнає сплив позовної давності підставою для припинення зобов`язання.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Коляду А. М.подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у вказаній цивільній справі.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

20 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір № 700/728127-KR, за яким останній отримав грошові кошти в сумі 31 073 долари США на купівлю автомобіля, зі сплатою 12,50 % річних, з кінцевим терміном повернення - до 17 вересня 2015 року.

18 вересня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 700/728131-ZO, за яким ОСОБА_1 (заставодавець) передає в заставу АКБ СР«Укрсоцбанк» (заставодержатель) у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 700/728127-KR від 18 вересня 2008 року транспортний засіб марки HYUNDAI, модель SONATA, 2008 року випуску, номер шасі VIN- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованийВишгородським МРЕВ ДАІ в Київській області 16 вересня 2008 (предмет застави).

Вказане обтяження 25 жовтня 2013 року було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань у червні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 700/728127-KR від 18 вересня 2008 року.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у справі № 363/2492/18 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 700/728127-KR від 18 вересня 2008 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 007 824,72 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 49 111,34 грн. В решті позову відмовленоу зв`язку із пропуском позовної давності. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення № 1182953 від 06 грудня 2019 року, ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», 49 111,34 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судів першої та касаційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання провести реєстрацію спадкового майна та видати свідоцтво на спадкове майно в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у вказаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтями 599-601 604-609 ЦК України зобов`язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи.

Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

В силу положень статей 256 266 267 ЦК України позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку.

Однак сплив позовної давності не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання і без використання судового примусу.

Отже, відповідно до приписів ЦК України, сплив позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється.

У відповідності до пунктів 3.2, 3.3 статті 3 укладеного 18 вересня 2008 року договору застави № 700/728131-ZO, право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за договором кредиту, а також в інших випадках, встановлених статтею 28 Закону України «Про заставу». У разі часткового виконання заставодавцем забезпечених заставою зобов`язань за договором кредиту застава зберігається у повному обсязі.

Згідно розрахунку ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 700/728127-KR від 18 вересня 2008 року складала 21 534,33 дол. США, що еквівалентно 584 967,28 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1182953 від 06 грудня 2019 року, ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», лише 49 111,34 грн.

Ураховуючи, що дійсна заборгованість за кредитним договором позивачем у повному обсязі не погашена, а сплачено лише суму, стягнуту судом в межах позовної давності, що не заперечується і самим позивачем, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов`язання ОСОБА_1 перед банком не виконані (не припинені), що унеможливлює припинення застави, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

При розгляді справи апеляційним судом були розподілені судові витрати у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Колядою Анатолієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов