Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2020 року у справі №200/629/19

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 200/629/19

провадження № 61-3142св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Дніпровська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів:

Демченко Е. Л., Каратаєвої Л. О., Макарова М. О.,

Короткий зміст вимог заяви

15 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - ОСОБА_2.

Заяву мотивував тим, що 25 липня 2015 року між ним і ОСОБА_2 був укладений та нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого він передав у власність останнього грошові кошти з метою використання позичальником цих коштів для фінансування завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1.

На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов'язань за позикою, посвідченого приватним нотаріусом Мошковською Н. М. за реєстровим номером 1026, укладеного 10 вересня 2015 року між ним і ОСОБА_2, за яким він набув право власності на незавершене будівництво - багатоквартирний будинок на АДРЕСА_1, який складається з цокольного поверху літ. "А", загальною площею 1 088,80 кв. м, готовністю 44 %, який розміщений на земельній ділянці по фактичному розміщенню незавершеного будівництва площею 0,1669 га.

У пункті 5 договору сторони дійшли згоди про те, що цей договір був правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому у статті 37 Закону України "Про іпотеку".

У зв'язку з наведеним вважав себе власником об'єкта незавершеного будівництва загальною площею 1 088,80 кв. м - багатоквартирного будинку, який складається з цокольного поверху літ. "А".

Розпорядженням Дніпропетровської міської ради від 15 жовтня 2014 року № 553-р "Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по АДРЕСА_2" об'єкту присвоєно адресу - АДРЕСА_3.

Розпорядженням в. о. міського голови Булавка Г. І. від 24 листопада 2015 року № 882-р вулицю Плеханова перейменовано на вулицю Князя Володимира Великого.

Розпорядженням в. о. міського голови Єпіфанцевої С. В. від 12 вересня 2017 року № 1092-К визнано таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 15 жовтня 2014 року № 553-р "Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по АДРЕСА_2" та доручено головному архітектурно-планувальному управлінню департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради підготувати проєкт рішення міської ради про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному будинку на АДРЕСА_4.

За рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 80/24 "Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_5" об'єкту присвоєно адресу - АДРЕСА_6.

Ураховуючи зазначені обставини, просив встановити факт того, що адреси: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6, які розташовані за координатами 48°28'10.0"N 35°02'28.1"E, є адресами одного й того ж об'єкту незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку, який складається з цокольного поверху літ. "А", що належить йому.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6, (кадастровий номер земельної ділянки місця розташування об'єкта будівництва 1210100000:02:422:0113 (1210100000:02:422:0127,121010000:02:422:0126)), які розташовані за координатами 48°28'10.0"N 35°02'28.1"E, є адресами одного й того ж об'єкту незавершеного будівництвом квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, який складається з цокольного поверху літ. "А", що належить ОСОБА_1.

Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заяви ОСОБА_1, оскільки обставини, на які він посилається в своїй заяві, а саме те, що за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6, які розташовані за координатами 48°28'10.0"N 35°02'28.1"E, розташований один і той же об'єкт незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку, який складається з цокольного поверху літ. "А", що належить йому, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено.

Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Дніпровська міська рада та головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повинні були бути залучені в суді першої інстанції в якості заінтересованих осіб. Зважаючи на конкретні обставини справи, суд першої інстанції зобов'язаний був залучити Дніпровську міську раду до участі у справі, але не залучив, чим порушив вимоги чинного ЦПК України, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги

У лютому 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі та в її уточненій редакції представника ОСОБА_2 зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, а саме Дніпровської міської ради. Разом з тим до апеляційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження того, що рішенням суду першої інстанції якимось чином вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Дніпровської міської ради;

- на виконання вимог процесуального права апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року;

- після встановлення факту, що адреси є адресами одного й того ж об'єкту незавершеного будівництвом квартирного (багатоквартирного) житлового будинку, ОСОБА_1 повинен був звернутися до Дніпровської міської ради відповідно до Положення щодо адресації об'єктів нерухомого майна у місті Дніпропетровську з метою упорядкування адресації об'єктів містобудування, для підготовки проєкту розпорядження міського голови про присвоєння адреси будівлям і спорудам на території міста.

Зміст відзиву

У червні 2020 року до Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшов відзив, у якому її представник просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що незалучення до участі у справі заінтересованих осіб є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім того, представник ради зазначає, що в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 200/16168/17 закрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови, треті особи:

Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Міське управління справами" Дніпровської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень (а саме: розпорядження в. о. міського голови Дніпровської міської ради від 12 вересня 2017 року № 1092-р "Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 15 жовтня 2014 року № 553-р "Про присвоєння адреси незавершеному будівництву по АДРЕСА_2"; рішення сесії Дніпровської міської ради VII скликання від 20 вересня 2017 року № 80/24 "Про присвоєння адреси незавершеному будівництвом багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_5"; рішення сесії Дніпровської міської ради VII скликання від 11 жовтня 2017 року № 30/25 "Про визначення об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_6"), оскільки в зазначеній справі виник спір про цивільне право.

Беручи до уваги вказану постанову адміністративного, можна зробити висновок, що рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року у справі № 200/629/19 ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки наявний спір про право, що підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п'яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15,06 вересня 2017 року у справі № 1844цс16, в ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 572/1078/17 (провадження № 61-3626ск20) (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги заявника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до участі у справі в якості заінтересованих осіб не залучені Дніпровська міська рада та головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У частині 1 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі

і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

В той же час відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 522/2736/16-ц (провадження № 61-13633св21) зазначено, що "учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина 1 статті 352 ЦК України, у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої постанови апеляційного суду). Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої постанови апеляційного суду). Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті".

У справі, що переглядається:

- звертаючись до суду апеляційної інстанції, Дніпровська міська рада вказувала, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та таким, що порушує права територіальної громади міста Дніпро. Представник міської ради наголошував на тому, що Дніпропетровська міська рада та головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради повинні бути залучені до участі у справі в якості заінтересованих осіб (а. с. 32,33);

- в оскарженій постанові апеляційний суд, пославшись на положення частини 2 статті 2, частини 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та пункти 1.2,3.2 Положення про головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням сесії Дніпровської міської ради від 25 травня 2018 року № 53/34, дійшов висновку про те, що Дніпровську міську раду та головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради належало залучити в суді першої інстанції в якості заінтересованих осіб. Апеляційний суд вказав, що міська рада заперечує проти задоволення заяви, зазначаючи про порушення її прав зазначеним рішенням.

Зважаючи на конкретні обставини справи, суд першої інстанції зобов'язаний був залучити Дніпровську міську раду до участі у справі, але не залучив, чим порушив вимоги чинного ЦПК України.

Переглядаючи рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2019 року за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, Дніпровської міської ради, апеляційний суд не з'ясував і не вказав, яким саме чином порушені права міської ради рішенням про встановлення факту того, що АДРЕСА_7 є адресами одного й того ж об'єкта незавершеного будівництва, який належить ОСОБА_1, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав незалучення до участі у справі Дніпровської міської ради та головного архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, формально пославшись на те, що суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суд від 27 жовтня 2021 року у справі № 522/2736/16-ц (провадження № 61-13633св21), колегія суддів вважає, що: оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постановаДніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук