Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №316/204/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 316/204/17

провадження № 61-12273св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Онищенка Е.

А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З., від 15 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання права власності

на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1.

Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року по 04 вересня 2016 року позивач мешкав разом з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали взаємні права і обов'язки як чоловік та дружина, робили ремонти, набували майно, заробляли кошти тощо. Вважав, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Стверджував, що під час його проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу ними було набуто майно, а саме квартиру АДРЕСА_2, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки квартира придбана за спільні кошти.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд:

- встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 вересня 2003 року по 04 вересня

2016 року;

- припинити право спільної часткової власності, набутою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року;

- визнати спільною сумісною власністю за ОСОБА_2 та

ОСОБА_1, за час спільного проживання однією сім'єю, квартиру АДРЕСА_2;

- припинити спільну сумісну власність за ОСОБА_2 та

ОСОБА_1, за час спільного проживання однією сім'єю, на квартиру АДРЕСА_2;

- визнати спільною сумісною власністю за ОСОБА_2,

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах квартиру АДРЕСА_2;

- припинити право спільної сумісної власності за ОСОБА_2,

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах на квартиру АДРЕСА_2;

- в порядку поділу майна, що є спільною власністю, набутою

ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати право в рівних частках, а саме: по 1/3 частині у спірній квартирі за ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3;

- в порядку поділу майна, що є спільною власністю у рівних частинах, набутою ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу виділити в натурі у спірній квартирі у наступному порядку: ОСОБА_1 виділити в натурі кімнату площею 11 кв. м; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити в натурі кімнату площею 17,3 кв. м; залишити у загальному користуванні кухню площею 7,3 кв. м, коридор площею 11,1 кв. м, вбиральню площею 1 кв. м, ванну кімнату площею 2,69 кв. м, лоджію 1,59 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області, у складі судді Капустинського М. В. від 18 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 04 вересня 2016 року.

Припинено право спільної часткової власності, набутою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року.

Визнано спільною сумісною власністю за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час спільного проживання однією сім'єю квартиру АДРЕСА_2.

Припинено спільну сумісну власність за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за час спільного проживання однією сім'єю, на квартиру АДРЕСА_2.

Визнано спільною сумісною власністю за ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах квартиру АДРЕСА_2.

Припинено право спільної сумісної власності за ОСОБА_2,

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах на квартиру АДРЕСА_2.

В порядку поділу майна, що є спільною частковою власністю, набутою

ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнано право в рівних частках, а саме: по 1/2 частині у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 - за ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору 7 831,20
грн та судових витрат 5 500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 04 вересня 2016 року та наявності правових підстав щодо поділу майна подружжя і визнання права власності за кожним з них на частину майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 травня 2018 року скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційним судом враховано, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в період з 01 січня 2004 року по 04 вересня 2016 року він з

ОСОБА_2 проживали разом, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет, а їх відносини носили усталений характер, що притаманний подружжю. Спірна квартира набута лише за власні кошти позивача в її інтересах та в інтересах неповнолітнього на той час її сина, а тому не може бути об'єктом спільної власності сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційного інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі 316/204/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не був повідомлений про час і місце розгляду справи апеляційним судом, а його представник - адвокат Галька Н.

О. був обмежений в реалізації своїх прав, оскільки не з'явився в судове засідання із поважних причин, на що суд не звернув увагу.

Вважав висновки суду апеляційної інстанції, помилковими, оскільки ним надано належні та допустимі докази (оригінал паспорту, фотокопію анкети-заяви з електронного архіву банку "Аваль" від 30 квітня 2004 року, довідку ЖБ (Е)К "Вілюй-2" від 02 грудня 2015 року, заяву на адресу ЖБ (Е)К "Вілюй-2" від 14 лютого 2017 року, договір купівлі-продажу частки квартири від 30 квітня 2004 року, пояснення свідків), які підтверджують факт проживання з

ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період 2002-2016 років, в тому числі ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та спільного бюджету, здійснення спільних витрат та інших взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.

Крім того, звертав увагу суду касаційної інстанції на те, що реальна вартість спірної квартири на час її придбання є заниженою. Стверджував, що квартира АДРЕСА_2 придбана за грошові кошти, одержані від відчуження ним та ОСОБА_2 належних їм часток у нерухомому майні.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідачі, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанцій, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Вважають, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано причини неявки позивача та його представника в судове засідання неповажними.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а обставини на які він посилається не є такими, з якими закон пов'язує правовий статус жінки та чоловіка, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 28 липня 2004 року ОСОБА_6 разом зі своїм сином ОСОБА_3 приватизували кімнату АДРЕСА_3, площею 15,89 кв. м.

22 жовтня 2004 року ОСОБА_6 разом зі своїм неповнолітнім на той час сином - ОСОБА_7, здійснили відчуження вищезазначеної кімнати шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Кошкіною В. В., та зареєстрованого в реєстрі за № 9660.

Продаж вчинено за 19 000 грн (пункт 2 договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року).

ОСОБА_6, яка діяла і в інтересах неповнолітнього

ОСОБА_3,14 грудня 2004 року уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Кошкіною В. В., та зареєстрований в реєстрі за № 11370. Купівля квартири вчинена за ціною 18 200 грн (пункт 4 договору купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року).

Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_5 разом зі своїм неповнолітнім на той час сином - ОСОБА_7, придбали квартиру АДРЕСА_2 за грошові кошти, які отримали від продажу раніше приватизованої кімнати.

ОСОБА_1 з 01 жовтня 2004 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4, яка належала матері

ОСОБА_2 - ОСОБА_8.

Із 30 вересня 2005 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1.

В анкеті-заяві на відкриття карткового рахунку та випуск банківських карток від 30 березня 2004 року ОСОБА_1 зазначено, як адреса фактичного місці проживання: АДРЕСА_1.

Згідно довідки житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу

"ВІЛЮЙ-2" від 02 грудня 2015 року № б/н ОСОБА_1 було проведено ремонт покрівлі і міжпанельних швів в квартирі АДРЕСА_2 вартістю 5 000 грн, з яких 2 000 грн сплачено ОСОБА_1, а 3 000 грн він повинен сплатити на користь ЖБ (Е)К "ВІЛЮЙ-2".

30 квітня 2004 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Кошкіною В. В., та зареєстрованого в реєстрі за № 3696, відчужив належні йому 26/100 часток квартири АДРЕСА_5. Продаж вчинено за ціною 12 420 грн.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_9 (мати позивача), ОСОБА_10 (колишня дружина позивача), ОСОБА_11 (подруга

ОСОБА_2), ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15 (мешканці будинку АДРЕСА_6) підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період 2002-2016 років за адресою:

АДРЕСА_1.

Свідки ОСОБА_16 (колега ОСОБА_2) та ОСОБА_17 (мешканка будинку АДРЕСА_6) пояснили, що зі слів ОСОБА_2 їм відомо про придбання нею спірної квартири.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.,

Згідно частин 1 та 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

Разом із тим, відповідно до частин 2 , 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім'ї може свідчити не тільки укладення шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім'ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Так, відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період коли було придбано спірне майно.

Оскільки позивачем вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю заявлені саме для вирішення майнового спору стосовно конкретного об'єкту нерухомого майна, то за встановлення недоведеності факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період придбання ОСОБА_18 та ОСОБА_3 спірного нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 та наявності доказів придбання зазначеного майна відповідачами за особисті кошти, одержані від відчуження належного їм на праві власності іншого нерухомого майна, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи касаційним судом.

Доводи касаційної скарги про те, що в порушення норм процесуального права апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина 5 стаття 130 ЦПК України).

Представник позивача - адвокат Галька Н. О. був належним чином повідомлений про судове засідання на 15 травня 2019 року, про що свідчить відповідна розписка в матеріалах справи.

Посилання заявника на необґрунтоване відхилення клопотання про відкладення розгляду справи апеляційним судом є безпідставними, оскільки подавши таке клопотання, представник позивача не надав доказів, які б підтверджували наявність підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, докази поважності причин неявки позивача та його представника в судове засідання 15 травня 2019 року не додані і до касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Таким чином апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович