Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.05.2023 року у справі №824/97/22
Постанова КЦС ВП від 18.05.2023 року у справі №824/97/22

Постанова

Іменем України

18 травня 2023 року

місто Київ

справа № 824/97/22

провадження № 61-11254ав22

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

стягувач - Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта),

боржник - RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови),

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, постановлену суддею Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) 30 серпня 2022 року звернулося до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року, постановлене у складі одноосібного арбітра - Д. Перка (м. Лондон, Велика Британія) у справі № 18-412 за позовом Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару.

Відповідно до заяви та поданих до неї матеріалів місце знаходження боржника RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) є за адресою: 958, Пейсі Естейт, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови/ Box 958, Pasea Estate, Road Town Tortola, British Virgin Island.

Обґрунтовуючи визначення підсудності заяви національному суду України, заявник посилається на те, що на території України знаходиться майно боржника - кукурудза 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, 3 654, 10 метричних тонн.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Ухвалою від 15 вересня 2022 року Київський апеляційний суд повернув заяву Agrostudio Group Limited про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA).

Повертаючи заяву стягувачу, Київський апеляційний суд виснував, що стягувач до заяви не додав будь-яких доказів про те, що майно, зазначене у заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, належить на праві власності боржнику. Відповідно до долученої до заяви ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/19506/20 про забезпечення позову право власності на таке майно (кукурудзу) належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП «Зернятко» (далі - ТОВ «ДП «Зернятко»).

Київський апеляційний суд також зазначив, що інші надані заявником письмові матеріали також безумовно не свідчать про те, що RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) має на території України на праві власності майно, за рахунок якого компанія може задовольнити свої майнові вимоги, що задоволені рішенням арбітражу - Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412.

Тож, за висновками суду, наведені представником заявника обставини не можуть слугувати підставою для виконання на території України судового рішення міжнародного комерційного арбітражу у справі за участю двох іноземних компаній (стягувача та боржника), спір між якими в цьому випадку не підпадає під юрисдикцію судів України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 11 листопада 2022 року, Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (Київського апеляційного суду).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Заявник обґрунтовує апеляційну скаргу порушенням Київським апеляційним судом норм процесуального права.

Зазначає, що Київський апеляційний суд не дослідив доказів на предмет визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не звернув уваги на численні спори, які розглядають національні суди України, між стягувачем та боржником.

Звертає увагу, що під час визначення, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у цій справі, суд повинен був врахувати положення контракту, укладеного між сторонами, зокрема абзацу третього пункту 5.5 контракту від 08 жовтня 2020 року № Р931, відповідно до якого право власності на товар переходить від продавця до покупця в день поставки цього товару, а місцем виконання є один із терміналів порту/ів Одеса/Південний/Чорноморськ, тобто територія Одеської області України.

Також на обґрунтування підсудності заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу саме національним судам України стягувач посилається на обставини, встановлені у справі № 910/19506/20.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у цій справі разом з апеляційною скаргою двічі було направлено на адресу боржника, та відповідно до відомостей трекінгу з вебсайту Укрпошти такі поштові відправлення вручені адресатові 09 лютого та 12 травня 2023 року відповідно.

Верховний Суд врахував, що боржник вважається таким, який повідомлений про апеляційний розгляд справи, що також підтверджено витягом із листа від 25 квітня 2023 року, адресованого адвокатом Козолупом Микитою Сергійовичем боржнику RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови).

Водночас відзив на апеляційну скаргу до Верховного Суду на момент вирішення апеляційної скарги не надійшов.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 05 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив апеляційне провадження, ухвалою від 14 лютого 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд дослідив матеріали справи, перевірив правильність застосування Київським апеляційним судом як судом першої інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішенні суду першої інстанції

Київський апеляційний суд як суд першої інстанції встановив, що рішенням від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412 Міжнародний комерційний арбітраж - Асоціація торгівлі зерном та кормами (GAFTA) - задовольнив позов Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) про стягнення суми в розмірі 201 532, 54 дол. США, а також відсотків на нараховану за рішенням суму за ставкою 3 % річних щоквартально.

Місце знаходження боржника RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) є: 958, Пейсі Естейт, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови / Box 958, Pasea Estate, Road Town Tortola, British Virgin Island.

Верховний Суд також встановив, що підставою для звернення до міжнародного комерційного арбітражу стало невиконання з боку

RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) умов контракту від 08 жовтня 2020 року № 931, укладеного між сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 цього контракту продавець (Agrostudio Group Limited) передає у власність, а покупець (RISOIL OVERSEAS LTD) приймає і сплачує товар на умовах, визначних у цьому контракті. Вид, кількість, якість, ціна і вартість товару встановлюються відповідно до умов цього контракту.

За умовами пункту 2.1 контракту товаром є кукурудза третього класу, насипом, врожай 2020 року, країна походження - Україна.

Поставка товару здійснюється автомобільним/залізничним транспортом на умовах CPT (форма контракту GAFTA № 78 в редакції, чинній на момент укладення цього контракту) в один із терміналів порту/ів Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій покупця (пункт 5.1 контракту).

Місце фактичної передачі товару - термінал. Приймання товару на терміналі оформлюється актом приймання-передачі товару, підписаним уповноваженими представниками покупця і продавця. Право власності на товар переходить від продавця покупцю в дату поставки товару (пункт 5.5 контракту).

У пункті 8.39 арбітражного рішення зазначено, що, виконавши вибіркову перевірку та порівняння документів, наданих продавцями з їхніми позовними вимогами та відповідями разом із пояснювальними записками продавців, одноосібний арбітр вважав на основі зважування всіх доказів та/або факторів, що продавці доставили товар відповідно до своїх договірних зобов`язань щодо кількості та передачі необхідних товаросупровідних документів, за винятком акта приймання-передачі залізничних накладних та ваги вантажу, згідно з підпунктом 8.1.2 (b) договору та письмового підтвердження від продавців звільнення прав на товар (згідно з листом покупця), згідно з підпунктом 8.1.1 (d).

Арбітражний суд зазначив, що, як видно з фактів, покупці отримали та оплатили 18 491, 45 тонн товару без жодного заперечення, ці документи були або зайвими та неважливими, та/або їх видача була припинена або унеможливлена покупцями, або, якщо на те пішло, їх невидача чи ненадання була прийнята поведінкою покупців. Вочевидь, заперечення щодо ненадання документів, що належать до будь-якої із зазначених категорій, у ситуації, коли, як і тут, товар був належним чином отриманий, не може мати жодного виправдання.

Також до заяви стягувач надав інші докази на підтвердження того, що боржник має майно на території України.

Ухвалою від14 грудня 2020 року у справі № 910/19506/20 Господарський суд міста Києва наклав арешт на майно - кукурудзу 3 класу, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тонн, право власності на яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП Зернятко», що знаходиться на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал».

Не погодившись із цією ухвалою, RISOIL OVERSEAS LTD, яке не є учасником зазначеної справи, подало апеляційну скаргу на таке судове рішення, вважаючи, що зазначене майно належить йому на праві власності.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Північний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою RISOIL OVERSEAS LTD на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20.

Постановою від 15 лютого 2022 року Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD, скасував ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року, справу № 910/19506/20 передав до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 910/19506/20 виснував, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що скаржник (RISOIL OVERSEAS LTD) наголошував на тому, що вантаж уже поставлений останньому та право власності на нього уже належить скаржнику. Обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги (RISOIL OVERSEAS LTD), зокрема щодо факту поставки йому товару та переходу до нього права власності, мають істотне значення під час з`ясування питання, чи прийнято оскаржувану ухвалу про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, оскільки у разі підтвердження доводів RISOIL OVERSEAS LTD може виявитися, що арешт накладено на майно, яке належить не сторонам у цій справі, а RISOIL OVERSEAS LTD, без залучення його до участі у справі.

Постановою від 10 серпня 2022 року Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20 - без змін.

Постановою від 14 грудня 2022 року Верховний Суд змінив ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року у справі № 910/19506/20, виклав пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у такій редакції:

«Накласти арешт на майно - кукурудзу 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654, 10 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири тисячі і одна десята) метричних тонн, яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Корабельна, 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28».

В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року Верховний Суд залишив без змін.

Накладаючи арешт на майно, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. Про право власності на спірний товар заявляє також скаржник. Водночас обставини щодо переходу та набуття права власності на товар підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті для правильної кваліфікації правовідносин і застосування до них відповідних норм матеріального права. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції оцінив доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо набуття ним права власності на товар, проте, врахувавши, що спір у цій справі по суті судом не розглянуто, зробив висновок, що немає підстав вважати, що відповідач у справі був власником товару. Відповідно передчасними визнано доводи RISOIL OVERSEAS LTD про наявність у нього права власності на товар. Тому суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини щодо наявності спору стосовно товару, який є предметом контракту, як між позивачем та відповідачем, так і між скаржником і відповідачем, правомірно врахував ймовірний інтерес RISOIL OVERSEAS LTD у справі та розглянув його скаргу як скаргу особи, що не була залучена до участі у справі, без залучення його до справи як третьої особи без самостійних вимог.

Також до заяви стягувач додав акти приймання-передачі до контракту від 27 жовтня 2020 року № 983 від 10 та 11 листопада 2020 року, відповідно до яких продавець Agrostudio Group Limited передав, а покупець RISOIL OVERSEAS LTD прийняв товар (кукурудза 3 класу, насипом, врожай 2020 року) на умовах поставки СРТ - «СП Рісоіл Термінал», м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, згідно з контрактом від 27 жовтня 2020 року № Р983, у кількості 1 871, 35 метричних тонн та 1 782, 85 метричних тон, відповідно.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

Заперечуючи проти оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду, заявник зазначив, що цей суд має повноваження на розгляд заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки на території України знаходиться майно боржника.

В оцінці цих доводів заявника Верховний Суд врахував таке.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (частина перша статті 474 ЦПК України).

У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України).

З метою визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у статті 475 ЦПК України визначені такі прив`язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України або знаходження на території України майна божника.

При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна божника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження.

Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв`язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, із особою боржника.

Правила статті 475 ЦПК України узгоджуються із положеннями Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються місця виконання рішення.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У постанові від 03 липня 2020 року у справі № 824/264/2018

(провадження № 61-5881ав20) Верховний Суд зазначив, що відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Також виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місця проживання ускладнює процес виконання та може призвести до порушення строків виконання судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою, стягувач обґрунтовував те, що її вирішення належить до юрисдикції національного суду України за правилами саме частини другої статті 475 ЦПК України - подання заяви за місцезнаходженням майна боржника в Україні.

Повертаючи заяву стягувачу, Київський апеляційний суд зробив помилкові висновки, що ця заява не підлягає розгляду судом України відповідно до частини другої статті 475 ЦПК України.

Частина друга статті 475 ЦПК України встановлює правила визначення компетентного суду першої інстанції у разі, якщо боржник не має місця проживання (перебування) (для фізичних осіб) чи місцезнаходження (для юридичних осіб) або якщо місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме. Частина друга статті 475 ЦПК України не встановлює обмежень видів майна, за місцем знаходження якого у випадках, встановлених цією правовою нормою, компетентний суд визначається за місцезнаходженням майна боржника.

Правила визначення місця знаходження майна боржника можуть відрізнятися залежно від ідентифікуючих ознак такого майна.

Визначення місця знаходження рухомого майна боржника викликає певні складнощі, особливо в частині належного підтвердження такого місцезнаходження для компетентного суду. У контексті виконання вимог частини другої статті 475 ЦПК України місцезнаходження майна боржника може визначатися на підставі будь-яких доказів, зокрема, його місцезнаходження може підтверджуватися умовами правочинів, доказами їх виконання; адміністративним актом (накладення штрафу) або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Заперечуючи проти оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду, заявник зазначив, що цей суд має повноваження на розгляд заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки на території України знаходиться майно боржника.

Київський апеляційний суд не надав оцінки умовам контракту № Р931, а також обставинам виконання цього контракту, встановленим у рішенні міжнародного комерційного арбітражу.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував те, що у пункті 8.39 рішення Міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412 арбітр Д. Перк констатував, що продавець (Agrostudio Group Limited) доставив товар відповідно до договору від 08 жовтня 2020 року в тій кількості, яку він задекларував як доставлену, а також надав потрібні або, принаймні, необхідні товаросупровідні документи.

Також Київський апеляційний суд не надав оцінки поведінці боржника у справі № 910/19506/20, не врахував судові рішення, якими встановлено, що накладення арешту на кукурудзу 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тонн, що є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28, стосується прав та інтересів боржника у цій справі.

Верховний Суд, не вирішуючи питання про право власності боржника на товар, керується тим, що боржник у справі, надзвичайно ймовірно, має належне йому майно на території України, що є достатньою підставою для розгляду поданої стягувачем заяви по суті.

У таких висновках Верховний Суд зробив висновок, що будь-які сумніви мають тлумачитися на користь саме заявника.

Тож Верховний Суд переконаний, що у суду першої інстанції (Київського апеляційного суду) не було підстав для повернення заяви Agrostudio Group Limitedпро визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

За встановлених обставин справи поставки товару як за контрактом № Р981, так і за контрактом № Р983 здійснюються автомобільним/залізничним транспортом на умовах CPT (форма контракту GAFTA № 78 в редакції, чинній на момент укладення цього контракту) в один із терміналів порту/ів Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій покупця (пункти 5.1 контрактів).

CPT (Carriage Paid To) - термін ІНКОТЕРМС (офіційні правила, розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі), що означає фрахт/перевезення товару оплачено до (назва місця призначення).

Зазначений спосіб доставки товару означає, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків та, відповідно, перехід права власності на товар до його набувача пов`язується із моментом передання товару перевізникові.

Як встановив Верховний Суд, до заяви стягувач додав акти приймання-передачі до контракту від 27 жовтня 2020 року № 983 від 10 та 11 листопада 2020 року, відповідно до яких продавець Agrostudio Group Limited передав, а покупець RISOIL OVERSEAS LTD прийняв товар (кукурудза 3 класу, насипом, врожай 2020 року) на умовах поставки СРТ - «СП Рісоіл Термінал», м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, згідно з контрактом від 27 жовтня 2020 року № Р983, у кількості 1 871, 35 метричних тонн та 1 782, 85 метричних тонн, відповідно.

Накладаючи арешт на майно (кукурудза 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тонн), яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. Водночас про право власності на спірний товар заявляє також RISOIL OVERSEAS LTD.

Тож заявник до заяви додав докази на підтвердження того, що у боржника в Україні є майно, які Київський апеляційний суд, повертаючи заяву, не врахував та не надав їм належної правової оцінки під час вирішення питання, чи підсудна заява стягувача судам України.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки Київський апеляційний суд за правилами частини другої статті 475 ЦПК України є повноважним судом для розгляду по суті заяви стягувача про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення міжнародного комерційного арбітражного суду у цій справі.

Загальні висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, повертаючи заяву Agrostudio Group Limited заявнику, дійшов помилкових висновків про те, що така заява не підлягає розгляду судами України. Київський апеляційний суд не врахував, що заявник на обґрунтування підсудності заяви саме судам України надав докази, які підтверджують отримання боржником кукурудзи 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тонн, яка зберігається на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Щодо клопотання Agrostudio Group Limited про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін

Agrostudio Group Limited 17 квітня 2023 року подало до Верховного Суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Клопотання Agrostudio Group Limited обґрунтовує тим, що ця справа має важливе значення для заявника, а тому він бажає бути присутнім під час розгляду цієї справи з метою висловлення своєї позиції та надання пояснень щодо апеляційної скарги та доказової бази.

Згідно з частиною другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену у пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені у пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Оскільки Верховний Суд не ухвалював рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої потреби колегія суддів не встановила, тому у задоволенні клопотання Agrostudio Group Limited про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін потрібно відмовити.

Учасники справи не були позбавлені можливості викласти свої міркування щодо розглядуваного процесуального питання у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях тощо.

Щодо розподілу судових витрат

За статтею 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Враховуючи, що в цій справі Верховний Суд не змінив рішення суду першої інстанції та не ухвалив нове рішення, а виснував про направлення справи на новий судовий розгляд, то немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у Верховному Суді.

Судові витрати, в тому числі понесені заявником у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді, підлягатимуть розподілу за результатами розгляду заяви по суті, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 24 351 374 379 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовити.

Апеляційну скаргу Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак