Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.09.2018 року у справі №161/5159/18

Постанова

Іменем України

18квітня 2019 року

м. Київ

справа № 161/5159/18

провадження № 61-44354св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

представник заявника - ОСОБА_5,

заінтересовані особи: Другий відділ державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2018 року, у складі судді Філюк Т. М., та постанову апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2018 року, у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Данилюк В. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другий ВДВС у м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області).

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором. 18 листопада 2014 року державним виконавцем Другого ВДВС у м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області було відкрито виконавче провадження на виконання даного судового рішення та 08 травня 2015 року звернуто стягнення грошових коштів на доходи заявника.

Посилаючись на порушення стягувачем встановленого законодавством річного строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, ОСОБА_4 просила скасувати постанову державного виконавця Другого ВДВС у м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області від 18 листопада 2014 року про відкриття виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця винести постанову про повернення виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року.

При цьому заявник вказувала, що строк для звернення до суду зі скаргою нею не пропущено, оскільки про існування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження їй стало відомо лише у квітні 2018 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2018 року, скаргу ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що заявник звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця із пропуском встановленого нормами ЦПК України (як у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, так і на момент звернення із скаргою до суду) десятиденного строку, відлік якого розпочався з моменту отримання нею 18 грудня 2017 року копії виконавчого листа. Відсутність доказів поважності причин пропуску строку подання скарги, а також те, що заявником не було подано клопотання про поновлення такого строку, є підставою для залишення скарги без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність оскаржуваних рішень обставинам справи, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

У касаційній скарзі заявник посилається на відсутність підстав для залишення її скарги без розгляду, оскільки отримання нею 18 грудня 2017 року копії виконавчого листа не може свідчити про її обізнаність з усіма матеріалами виконавчого провадження, в тому числі зі змістом оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

На електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказаний відзив не скріплено електронним цифровим підписом учасника справи (його представника), а отже не відповідає встановленим частиною восьмою статті 43 ЦПК України вимогам. У зв'язку з наведеним, колегія суддів долучає відзив на касаційну скаргу до матеріалів справи, проте розглядає касаційну скаргу без його врахування.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 383 ЦПК України (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За правилами частини першої статті 385 ЦПК України (у вказаній редакції), скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічні за змістом положення містяться у статтях 447 та 449 ЦПК України, чинного на момент звернення заявником до суду із даною скаргою.

Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинного на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від02 червня 2016 року, чинного на момент звернення заявником до суду зі скаргою.

Із наявної у матеріалах справи копії розписки (а. с. 51) судами встановлено, що ОСОБА_4 отримала у відділі виконавчої служби копію виконавчого листа №2-4580/11 18 грудня 2017 року. Вказана обставина також не заперечується заявником.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Залишаючи скаргу заявника без розгляду, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що про існування виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-4580/11, ОСОБА_4 дізналась 18 грудня 2017 року, а зі скаргою на рішення державного виконавця звернувся до суду у квітні 2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом. Заявник не подала до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою, а без вирішення цього питання її скарга не може бути розглянута по суті.

Доводи ОСОБА_4 стосовно того, що вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження 02 квітня 2018 року, а з цією скаргою звернулась до суду 04 квітня 2018 року, тобто в межах десятиденного строку, не заслуговують на увагу, так як заявник могла дізнатись про порушення свого права тоді, коли їй стало відомо про існування відкритого щодо неї виконавчого провадження.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, про залишення без розгляду скарги ОСОБА_4, з підстав пропуску строку для подання скарги та відсутності клопотання заявника про його поновлення, постановлена у відповідності до вимог процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги, що аналогічні аргументам апеляційної скарги, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції було дотримано норми матеріального і процесуального права.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

І. М.Фаловська