Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №2-7787/11

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-7787/11

провадження № 61-35523св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кузнєцова Тетяна Миколаївна, Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ) Кузнєцової Т. М. в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами від 09 жовтня 2013 року № 2/2011/1319/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (далі - КП "ВТП "Вода") заборгованості за надання послуг з водопостачання з 04 лютого 2008 року до 31 серпня 2010 року в розмірі 942,72 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн, строк пред'явлення до виконання у яких минув.

Скарга обґрунтована тим, що дії державного виконавця з прийняття вказаних вище постанов є неправомірними, а постанови - незаконними з тих підстав, що відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, тому строк пред'явлення вказаного вище документа до виконання закінчився 10 жовтня 2014 року.

Крім того, копії вказаних постанов повинні були бути направлені на його адресу та стягувачу не пізніше наступного робочого дня, однак фактично направлені тільки 28 квітня 2015 року, тобто з пропущенням строку, встановленого статтею 25 Закону, що унеможливило та порушило його права виконати рішення суду в добровільному порядку. У постанові неправильно зазначено адресу його реєстрації, зазначено, що виконавчий лист видано 09 жовтня 2013 року, а набрав законної сили 07 жовтня 2013 року, тобто на два дні раніше, ніж був виданий; постанови не затверджені начальником відділу або його заступником та не скріплені печаткою, що є порушенням Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кузнєцову Т. М. скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2015 року №№ 47354922,47354673.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2016 року у складі судді Штих Т. В. скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кузнєцової Т. М. в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 09 жовтня 2013 року № 2/2011/1319/12 неправомірними.

Зобов'язано державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кузнєцову Т. М. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2015 року № 47354673.

Зобов'язано державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кузнєцову Т. М. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2015 року № 4735467354922. У іншій частині в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплинув.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2016 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк пред'явлення виконавчого документа сплинув і державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 25 Закону, оскільки отримавши виконавчий лист 23 квітня 2015 року, постанови про відкриття виконавчого провадження надіслав боржникам 28 квітня 2015 року.

Отримавши постанови 04 травня 2015 року, він був позбавлений права на виконання постанов у добровільному порядку.

Не зважаючи на те, що виконавчим листом передбачено солідарне стягнення, державним виконавцем відкрито виконавче провадження та зобов'язано виконати рішення суду виключно заявника.

Судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ з порушенням вимог статті 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року; суддею Дзержинського районного суду м. Харкова видано виконавчий лист 07 жовтня 2013 року до ухвалення рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ; судом апеляційної інстанції неналежним чином перевірені повноваження представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10; суд апеляційної інстанції не направляв йому повістки про дату та час розгляду справи.

У серпні 2017 року КП "ВТП "Вода" подало заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначило про відсутність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконавчий лист набув законної сили 07 жовтня 2013 року, а звернутий до виконання 27 грудня 2013 року, то річний строк не пропущено.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2015 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ Кузнєцовою Т. М. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 47354673 та виконавчого провадження № 47354922 на підставі виконавчого листа № 2/2011/1319/12, виданого 09 жовтня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь КП "ВТП "Вода" витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн та заборгованості за надання послуги з водопостачання з 04 лютого 2008 року до 31 серпня 2010 року в розмірі 942,72
грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюється на підставі відповідних, чітко визначених законом виконавчих документів (статті 2,17 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені у статті 19 Закону.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", в тому числі й за виконавчими листами, що видаються судами.

Згідно зі статтею 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої не пізніше наступного робочого дня надсилаються стягувачу та боржникові.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документу підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням дій, передбачених Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби визначений нормами статті 82 Закону.

Положення частини четвертої статті 82 Закону кореспондуються зі статтею 383 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 383 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Постановляючи ухвалу про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, оскільки судове рішення, на підставі якого він був виданий, набрало законної сили 07 жовтня 2013 року, а виконавчий лист пред'явлений до виконання 27 грудня 2013 року.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що отримавши постанови 04 травня 2015 року він був позбавлений права на виконання постанов у добровільному порядку є безпідставним, оскільки строк для виконання рішення суду в добровільному порядку боржнику надано до 06 травня 2015 року.

Також не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що виконавчим листом передбачено солідарне стягнення, а державним виконавцем відкрито виконавче провадження та зобов'язано виконати рішення суду виключно заявника.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, стягувач має право пред'являти вимоги, як до ОСОБА_1, так і до решти солідарних боржників, зазначених у виконавчому документі.

Аргументи заявника про те, що суддею Дзержинського районного суду м. Харкова видано виконавчий лист 07 жовтня 2013 року до ухвалення рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ також не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до частини 1 статті 349 ЦПК України 2004 року рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення, відтак, оскарження судового рішення в касаційному порядку не впливає на видання судом першої інстанції виконавчого листа.

Посилання заявника на те, що судом апеляційної інстанції неналежним чином перевірені повноваження представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 суд касаційної інстанції не бере до уваги з огляду на те, що ОСОБА_10 представляв інтереси Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ на підставі довіреності (а. с. 146).

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не направляв йому повістку про дату та час розгляду справи спростовуються матеріалами справи, з яких відомо, що ОСОБА_1 07 березня 2017 року особисто отримав судову повістку про засідання суду апеляційної інстанції 16 березня 2017 року та брав участь у його засіданні (а. с. 188,199).

Інші аргументи касаційної скарги є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик