Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.07.2019 року у справі №739/1091/15

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 739/1091/15-ц

провадження № 61-13365св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ- БАНК»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Губар В. С., Позігуна М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ- БАНК» (далі - ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість у розмірі 29 497,52 грн за кредитним договором № б/н від 29 лютого 2008 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору між сторонами відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов кредитного договору щодо повернення чергової частини суми кредиту, ОСОБА_1 зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 26 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 29 497,52 грн, яка складається із: 3 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 15 271,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 9 345,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, відповідно до пункту 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг, штрафів: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 380,83 грн. - штраф (процентна складова).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року в позові відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на вимогу суду двічі не надано оригіналів витребуваних документів для дослідження та призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, тому позовні вимоги не підтверджені належними доказами і не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК»задоволено частково. Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року скасовано. Позов ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 лютого 2008 року в сумі 29 247,52 грн, яка складається з 3 000,00 грн -заборгованість за кредитом, 15 271,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 9345,00 грн -з комісійної винагороди, 250,00 грн -штраф (фіксована частина), 1 380, 83 грн -штраф (процентна складова). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції - 292,62 грн та апеляційної інстанції - 321,87 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що клопотання у суді першої інстанції про призначення почеркознавчої експертизи відповідач не заявляв, позовна вимога про визнання договору недійсним предметом судового розгляду у цій справі не була. Відповідно до заяви, поданої відповідачем для отримання кредиту, останній погодився з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами (далі - Правила), становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, оригінал якої був оглянутий у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до висновку експерта від 06 травня 2016 року № 600 відповісти на питання, визначені в ухвалі суду, не можливо.

Відповідно до статті 267 ЦК України суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року, просив скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року, залишити рішення Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року в силі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

21 червня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

23 січня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

У березні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року, залишити рішення Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалами суду першої інстанції двічі витребовувався оригінал заяви від 29 лютого 2008 року, позивач зазначені вимоги проігнорував.

Суд апеляційної інстанції зобов`язав позивача надати оригінал заяви від 29 лютого 2008 року, який оглянуто в судовому засіданні, проте доказів надання відповідачеві платіжної картки та встановлення кредитного ліміту на неї, використання коштів відповідачем, позивач не надав.

Не доведено, що заява про отримання кредиту підписана відповідачем, оскільки згідно з висновком судової експертизи, чи належить відповідачеві зроблений від його імені підпис, встановити неможливо. Отже, за відсутності доказів надання відповідачу платіжної картки, встановлення на ній кредитного ліміту та використання кредитної картки відсутні підстави вважати кредитний договір укладеним відповідно статті 1046 та частини другої статті 1054 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки довідці, наданої позивачем, про типові умови кредитування, хоча позивач вважає таку довідку неналежним доказом у справі. Тарифи мають підтверджуватися Пам`яткою підписаною відповідачем.

Крім того, судом апеляційної інстанції, всупереч вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», стягнуто з відповідача комісію та пеню без доказів їх нарахування.

Відповідачем зазначалося, що не пред`явлення ним позову про визнання договору недійсним, факт укладення якого він заперечує, не може бути підставою для визнання договору укладеним згідно зі статтею 204 ЦК України, проте суд апеляційної інстанції не взяв до уваги такі твердження відповідача.

Відповідачем у суді першої інстанції усно заявлялося клопотання про застосування позовної давності, але відповідне письмове клопотання подано в суді апеляційної інстанції, коли позивач надав довідку про умови кредитування.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у застосувані позовної давності з тих підстав, що відповідно до статті 267 ЦК України суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач посилався на висновок постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», де зазначається, що заяву про застосування строків позовної давності можна заявити у суді апеляційної інстанції в разі доведення неможливості подання відповідної заяви у суді першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 29 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договоромне виконував, тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості.

Відповідно до висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ЦМВС України (далі - висновок експерта) від 06 травня 2016 року № 600, встановити,чи належить відповідачеві зроблений від його імені підпис у заяві від 29 лютого 2008 року, неможливо.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правовідносини сторін у справі виникли на підставі кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Верховний Суд, перевіряючи доводи касаційної скарги, виходить із встановлених судами обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Із матеріалів справи випливає, що позичальник за кредитним договором заперечував проти укладення кредитного договору та відповідно отримання грошових коштів. На спростування факту укладення кредитного договору у суді першої інстанції ним заявлено клопотання про витребування оригіналу заяви з метою призначення експертизи.

Відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004 року).

Доказами, відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, друга статті 58 ЦПК України 2004 року).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004 року).

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (стаття 64 ЦПК України)

У спорах, які виникли на підставі кредитних правовідносин, судам необхідно встановити факти виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме: надання банком позичальнику кредитних коштів у розмірі та валюті, передбачених кредитним договором; отримання кредитних коштів позичальником.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові з підстав недоведеності вимог банку, виходив з того, що відповідач заперечував факт отримання кредитних коштів, банк на вимогу суду не надав оригінал заяви позичальника на видачу готівки.

Частиною першою статті 143 ЦПК України 2004 року встановлено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з журналом судового засідання суду апеляційної інстанції

від 25 лютого 2016 року представником відповідача заявлено клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 лютого 2016 року призначено у справі почеркознавчу експертизу.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не надав належну оцінку доказам у справі, встановивши факт укладення договору між сторонами, не мотивував, які докази взяв до уваги, а які відхилив. На підтвердження укладення договору суд апеляційної інсатнції взяв до уваги заяву про надання кредиту, проте не виклав мотиви, чому не взяв до уваги висновок експерта.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що договір не підписував, кошти за договором не отримував.

Отже, суд апеляційної інстанції мав встановити, чи укладено договір між сторонами, чи погоджені сторонами умови договору.

Суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку висновку експерта, який зазначив про неможливість встановити, чи належить відповідачеві підпис на заяві від 29 лютого 2008 року, не взяв до уваги, що відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року позивач мав довести укладення договору між сторонами, а за умови спростування відповідачем його укладення позов задоволенню не підлягає. За таких обставин пред`явлення відповідачем позову про визнання договору недійсним не є обов`язковим для вирішення вказаної справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не виклав переконливі мотиви та висновки на спростування висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з недоведеності обставин, на які посилався позивач на обгрунтування своїх вимог. Такі висновки є обгрунтованими та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, вищевказаних обставин не врахував, не навів переконливі аргументи на спростування висновків суду першої інстанції у зв`язку з чим помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд справи у суді касаційної інстанції, підлягає компенсації за рахунок позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року скасувати, рішення Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ- БАНК» на користь ОСОБА_1 351 (триста п'ятдесят одну) грн 14 коп судового збору, сплаченого за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко