Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №559/846/19
Постанова КЦС ВП від 17.05.2022 року у справі №559/846/19

Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 559/846/19

провадження № 61-2277св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива»,

відповідачі: Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області, Смизька селищна рада Дубенського району Рівненської області,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне підприємство «АВТ «Вектор»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «АВТ «Вектор» на постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів:

Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива» (далі - СВК «Нива») звернувся до суду з позовом до Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Дубенська РДА), Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне підприємство «АВТ «Вектор» (далі - ПП «АВТ «Вектор»), про скасування розпорядження голови Дубенської РДА та визнання недійсним договору оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю).

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 10 травня 2019 року відкрито провадження у цій справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 29 жовтня 2020 року у складі судді Ралець Р. В. закрито провадження у справі за позовом СВК «Нива» до Дубенської РДА, Смизької селищної ради Рівненської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідачів - приватне підприємство «АВТ «Вектор» (далі - ПП «АВТ «Вектор»), про скасування розпорядження голови Дубенської РДА та визнання недійсним договору оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю).

Роз`яснено, що СВК «Нива» має право звернутися до Господарського суду Рівненської області з відповідною позовною заявою в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що між сторонами виник спір щодо рішення суб`єкта господарювання, а саме договору оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю) від 17 квітня 2018 року, укладеного між головою Дубенської РДА та ПП «АВТ «Вектор», який відноситься згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду.

Тому, з огляду на вищевикладені обставини спірних правовідносин, беручи до уваги їх суб`єктивний склад, зокрема те, що позивач є суб`єктом господарювання, а порушення прав фізичних осіб, які не є підприємцями зі змісту позову не вбачається, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Поставною Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу СВК «Нива» задоволено.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 жовтня 2020 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що цій цивільній справі спір стосується незаконного розпорядження землею, яка належала померлому ОСОБА_4 , на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0154004 та № 0154005, та успадкована

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які є учасниками цієї справи, а саме - третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Зважаючи на правовідносини у цій справі, на їх характер та предмет, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ПП «АВТ «Вектор» на постанову Рівненського апеляційного суду

від 24 грудня 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року заявник зазначає порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що розпорядження голови Дубенської РДА «Про надання в оренду земельних часток (паїв)»

від 16 квітня 2018 року № 247, яке просить скасувати позивач у цій справі, створювало правові наслідки для самої райдержадміністрації та ПП «АВТ Вектор». Будь-яких прав чи законних інтересів спадкоємців, власників земельних часток (паїв), це розпорядження не стосувалось, оскільки в ньому передбачено, що договори оренди припиняються з моменту прийняття спадщини.

Розпорядження вичерпало свою дію з моменту укладення договорів оренди невитребуваних (непереоформленних) земельних часток (паїв) у кількості 34 паї загальною площею 157,76 умовних кадастрових гектарів (згідно сертифікатів), тобто з 18 квітня 2018 року (за рік до звернення з позовом).

17 квітня 2018 року між Дубенською РДА та ПП «АВТ Вектор» укладено договір оренди невитребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю), який 18 квітня 2018 року зареєстрований у виконавчому комітеті № 1 Смизької селищної ради Лубенського району Рівненської області, про що у державному реєстрі земель зроблено запис № 9. Пункти 3.1 та 3.2 цього договору передбачають, що він укладений сторонами на 7 років або до моменту появи спадкоємців і діє з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2025 року або до моменту встановлення особи спадкоємця.

Заявник вказує, що зі змісту цього договору зрозуміло, що він створює правові наслідки для Дубенської РДА як орендодавця, для ПП «АВТ Вектор» як орендаря та Смизької селищної ради, як особи, яка отримує оренду плату. Будь-яких прав чи законних інтересів спадкоємців померлого власника паю ОСОБА_4 цей договір не стосується, оскільки автоматично розривається у разі заявлення права на спадщину.

Незважаючи на те, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування та договір не стосуються прав та законних інтересів фізичних осіб, позивач необґрунтовано визначив спадкоємців

ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на своїй стороні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив СВК «Нива» на касаційну скаргу ПП «АВТ «Вектор», у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2019 року СВК «Нива» звернувся до суду з позовом до Дубенської РДА, Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «АВТ «Вектор», про скасування розпорядження голови Дубенської РДА та визнання недійсним договору оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю).

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 10 травня 2019 року відкрито провадження у цій справі.

У підготовчому судовому засіданні представник ПП «АВТ «Вектор» заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки цей спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПП «АВТ «Вектор» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ГПК України регламентує, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 ГПК).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси, суд, може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої

статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати, як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16 (провадження № 12-69гс18).

Як встановлено судом апеляційної інстанції у цій справі спір стосується незаконного розпорядження землею, яка належала померлому

ОСОБА_4 на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0154004 та № 0154005, та успадкована ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є учасниками цієї справи, а

саме - третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Проте колегія суддів зазначає, що цей спір не стосується прав померлого ОСОБА_4 або його правонаступників, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір між сторонами виник щодо рішення суб`єкта господарювання, а саме договору оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю) від 17 квітня 2018 року, укладеного між головою Дубенської РДА та ПП «АВТ «Вектор», який відноситься згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду.

Згідно з пунктами 2, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тому, з огляду на вищевикладені обставини спірних правовідносин, беручи до уваги їх суб`єктивний склад, зокрема те, що позивач є суб`єктом господарювання, а порушення прав фізичних осіб, які не є підприємцями, зі змісту позову це не вбачається, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на правовідносин у цій справі, на їх характер та предмет, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Рівненської області.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки постанова апеляційного суду не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо законності й обґрунтованості, то відповідно до положень статті 413 ЦПК України є підстави для її скасування із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «АВТ «Вектор» задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року скасувати.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 жовтня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович