Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.02.2020 року у справі №299/3137/18

Постанова

Іменем України

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 299/3137/18

провадження № 61-2073св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Рішко Олена Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Нечаєвим Валерієм Валерійовичем, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2019 року в складі судді Леньо В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня

2019 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, який мотивувала тим, що з 2017 року утримувала подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які мали тяжкі хронічні хвороби: ОСОБА_3 хворіла на хворобу Паркінсона,

а ОСОБА_4 хворів на рак легенів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в результаті інсульту.

ОСОБА_4 як чоловік ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Рішко О. І. із заявою про прийняття спадщини, за якою було відкрито спадкову справу 42/2018, зареєстровану в реєстрі за номером 62352433.

05 квітня 2018 року ОСОБА_4 склав нотаріально посвідчений заповіт, яким все своє майно заповів їй, ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4

11 вересня 2018 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Рішко О. І.

із заявою про прийняття спадщини за заповітом, після чого дізналась,

що відповідач ОСОБА_2 намагається оформити спадщину після смерті матері ОСОБА_3 як її спадкоємець першої черги за законом разом

із ОСОБА_4.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя тяжко хворіли, перебували у безпорадному стані та потребували постійної допомоги від доньки ОСОБА_2, яка в цей час не мала перешкод надавати таку допомогу батькам та була спроможна її надавати, однак умисно ухилялася від

її надання, усвідомлювала цей обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, на підставі частини 5 статті 1224 ЦК України ОСОБА_1 просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування

за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, та спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 5 грудня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у позові, суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав недоведеними підстави для усунення від права на спадкування, зокрема вважав, що позивачем не доведено безпорадність стану ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за життя, викликаного похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, під час якого вони були неспроможні самостійно забезпечувати свої потреби, потребували сторонньої допомоги, звертались за допомогою

до відповідача, однак відповідач, маючи реальну можливість надавати допомогу, свідомо ухилялася від обов'язку щодо її надання.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами дана неправильна оцінка доказам, які свідчать про свідоме ухилення відповідача від надання допомоги своїм батькам, які перебували у безпорадному стані, потребували постійної сторонньої допомоги; суди не врахували, що позивач довела ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, незважаючи на наявність можливостей надавати таку допомогу.

Особа, яка подає касаційну скаргу, вважає, що судами допущені такі порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто судами не досліджено зібрані у справі докази та не дано їм належної оцінки.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу адвокат Молнар Т. І., діючи в інтересах ОСОБА_2, зазначає, що судами не допущено порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для справи. Суд встановив, що батьки відповідача не звертались за сторонньою допомогою, а всі дії позивача щодо ОСОБА_3

та ОСОБА_4 викликані саме прагненням останньої усунути її, доньку спадкодавців, від спадкування із корисливих мотивів. У відзиві звертається увага на те, що позивачем не доведено обставин перебування ОСОБА_3

та ОСОБА_4 у такому стані, коли вони були невзмозі самостійно забезпечувати свої потреби.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 299/3137/18, витребувано її із Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С.

Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, а відповідач у справі ОСОБА_2 є їхньою дочкою.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 30 березня 1986 року Виноградівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому подружжя ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживало та було зареєстроване.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть серії

НОМЕР_1 від 03 квітня 2018 року, видане Виноградівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області).

Після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись: 27 квітня 2018 року - ОСОБА_4, та 3 травня 2018 року - ОСОБА_2

05 квітня 2018 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Кобрин Н. М., яким все майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і все те, що буде йому належати та на що за законом він має право, заповів позивачеві у цій справі ОСОБА_1.

Після смерті дружини ОСОБА_4 проживав один за місцем реєстрації.

З 10 квітня 2018 до 24 квітня 2018 року, з 15 травня 2018 року до 25 травня

2018 року, з 19 липня 2018 року до 20 серпня 2018 року ОСОБА_4 лікувався в пульмонолічному відділенні (хоспісне ліжко).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за заповітом та ОСОБА_2

із заявою про прийняття спадщини за законом.

Відповідно до довідки Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, ОСОБА_3 за період із січня 2017 року до квітня 2018 року отримала 21 495,65 грн пенсії, а ОСОБА_4 за період

із січня 2017 року до серпня 2018 року отримав 30 683,54 грн пенсії.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1. Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги

та зміст оскарженого судового рішення, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до абзаца 2 частини 3 статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За змістом частини 5 статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише

в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність

її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично

та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Тлумачення частини 5 статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих

на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім того, під час розгляду такої справи суду належить з'ясовувати,

чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди повно встановили фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосували положення статті 1224 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факт ухилення відповідача від надання допомоги батькам, винної поведінки останньої (зокрема, відмови від надання допомоги батькові), постійну потребу спадкодавців у допомозі саме від відповідача.

Згідно з частинами 1 , 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 , 6 статті 81 ЦПК України. Доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, не суперечить правовим висновкам Верховного Суду викладених у постановах, на які посилалася особа, що подала касаційну скаргу, прийнята з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

При цьому слід зауважити, що згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку

з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська