Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.12.2018 року у справі №755/11453/17

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 755/11453/17

провадження № 61-47959св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа -Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у складі судді Астахової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство (далі - КП) Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", про усунення перешкод у користуванні житлом та надання дозволу на примусове проникнення до житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт від 24 лютого 2009 року, яким заповіла їй квартиру АДРЕСА_1.

У строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, а саме 20 лютого 2010 року, вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на вказану квартиру.

Зазначала, що для отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло їй необхідно вчинити ряд дій, зокрема, забезпечити доступ до квартири представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" для проведення технічної інвентаризації та паспортизації вказаного нерухомого майна.

Однак, відповідач без законних підстав вселилась до цієї квартири та чинить їй перешкоди, не надаючи доступу до квартири ні їй, ні представникам КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" перешкод під час проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_1 та надати дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 їй та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" для проведення технічної інвентаризації і паспортизації вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Надано дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" для проведення технічної інвентаризації і паспортизації квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод під час проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача виникла необхідність в отриманні дубліката свідоцтва про право власності на житло для оформлення права власності на квартиру на підставі заповіту. Для отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло необхідно провести технічну інвентаризацію та паспортизацію квартири, проте відповідач чинить позивачу перешкоди в цьому.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши обґрунтоване та законне рішення по суті спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити судове рішення, яким закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, тому немає права на звернення до суду з цим позовом. Остання не зареєструвала своє право власності на квартиру, не отримала свідоцтва про відмову у вчиненні нотаріальних дій та не зверталася до суду з вимогами про визнання за нею права власності на квартиру.

Вказує, що суд не обґрунтував потребу позивача в отриманні дубліката технічного паспорту на квартиру.

Крім того, вказує, що судами не було призначено судову почеркознавчу експертизу.

При цьому, заявник у касаційній скарзі не обґрунтовує необхідність такого призначення.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року у складі судді Білоконь О. В. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною у м.

Києві державною адміністрацією 02 червня 1993 року, згідно з довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації від 12 травня 2015 року № 14635.

24 лютого 2009 року ОСОБА_3 складено заповіт, зареєстрований Десятою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-143, яким заповіла належну їй на праві власності вказану квартиру ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та 03 лютого 2010 року Десятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу.

20 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3

12 квітня 2016 року між КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" та ОСОБА_1 укладено договір-замовлення № 14635 (КВ-2016) про надання послуг з виготовлення довідки про наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна, та договір-замовлення № 14634 (КВ-2016) про надання послуг з технічної інвентаризації і паспортизації об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на лист Київського міського бюро технічної інвентаризації від 11 травня 2016 року № 5985 згідно з інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризацій об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, для виготовлення технічного паспорту на квартиру необхідно провести обстеження. Згідно з пунктом 3.3. договору про надання послуг замовник зобов'язується забезпечити доступ до об'єкту інвентаризації. 14 квітня 2016 року був здійснений вихід для обстеження квартири. При виході потрапити до квартири не було можливості через те, що невідомі люди, які знаходились в квартирі, не пустили замовника та виконавця для обстеження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не обґрунтували потреби позивачу у дублікаті технічного паспорту на квартиру, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вказав, що ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, зокрема, свідоцтва про право власності на квартиру, а для отримання дублікату потрібно забезпечити доступ до спірної квартири позивачу та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" для проведення технічної інвентаризації та паспортизації вказаного нерухомого майна, оскільки відповідач без законних підстав вселилась до квартири та чинить їй перешкоди, не надаючи доступу до квартири ні їй, ні представникам КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

Посилання заявника на те, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, тому не має права на звернення до суду з цим позовом, є помилковим, оскільки незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Вказуючи, що судами не було призначено почеркознавчу експертизу, особа, яка подала касаційну скаргу, при цьому не обґрунтовує підстав такої необхідності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту, проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком в указаній частині.

Норма статті 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка заповіла їй спірну квартиру, а ОСОБА_2 порушує її права, а саме перешкоджає доступу до квартири, який необхідний для виготовлення дублікату свідоцтва про право власності на квартиру, з метою, у подальшому, отримати свідоцтво про право на спадщину, в ефективний спосіб захистив порушені права ОСОБА_1, зобов'язавши відповідача не чинити перешкод під час проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в указаній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень у цій частині не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та апеляційного суду в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкод під час проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" - без змін.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, у частині надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" для проведення технічної інвентаризації і паспортизації квартири АДРЕСА_1.

Ні районний суд, ні суд апеляційної інстанції взагалі не мотивував свій висновок про примусове проникнення до житла нормами матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Зазначене конституційне положення відтворено у статті 311 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині надання дозволу на примусове проникнення до спірної квартири, є передчасними, оскільки на час розгляду справи позивач не закінчила процес прийняття спадщини, а державний виконавець під час примусового виконання рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод під час проведення інвентаризації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та представнику КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", за необхідності, має право звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку, передбаченому статтею 439 ЦПК України.

Крім того, проникнення до житла осіб, які в ньому не проживають, як позивач, є вкрай обмеженим і можливо лише при обґрунтуванні підстав, що гарантовано статтею 12 Загальної декларації прав людини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість свого житла.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але їх судові рішення у вказаній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення у цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про надання дозволу на примусове проникнення до спірної квартири.

Згідно із частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року в частині надання дозволу на примусове проникнення до квартири для проведення технічної інвентаризації і паспортизації квартири АДРЕСА_1 скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вказаних позовних вимог.

Поновити виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року, в незміненій після касаційного перегляду частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк