Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2019 року у справі №684/464/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 684/464/17

провадження № 61-12156св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Сільськогосподарський кооператив "Воля", Старосинявська районна державна адміністрація Хмельницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старосинявської селищної ради Хмельницької області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гуменюк Оксана Сергіївна, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сільськогосподарського кооперативу (далі - СК) "Воля", Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старосинявської селищної ради Хмельницької області, про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування позову вказував, що його батьком ОСОБА_1 та СК "Воля" 30 жовтня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. Він є спадкоємцем ОСОБА_1, тому прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки.

Зазначав, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки СК "Воля" здійснено лише 27 березня 2015 року. На думку заявника, вказане є підставою визнання договору недійсним.

За таких обставин просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,9960 га в межах згідно з планом (у тому числі згідно із земельними угіддями рілля 3,9960 га), що розташована на території Цимбалівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824488000:03:007:0055, укладений 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та СК "Воля", зареєстрований 27 березня 2015 року реєстраційною службою Старосинявського управління юстиції Хмельницької області за № 20316644.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області

від 14 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та СК "Воля", зареєстрований 27 березня 2015 року реєстраційною службою Старосинявського районного управління юстиції Хмельницької області за №
20316644.

Стягнено з СК "Воля" та Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 по 320 грн у відшкодування судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що батько позивача ОСОБА_1 не міг бути стороною договору і подавати 27 березня 2015 року заяву про реєстрацію договору оренди землі до реєстраційної служби.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність умов оспорюваного договору вимогам статті 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, оскільки учасниками справи не надано належних і допустимих доказів які б підтверджували те, що сторони договору дійшли згоди щодо всіх його істотних умов.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу СК "Воля" задоволено, рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнено зі ОСОБА_1 на користь СК "Воля" 1 152,60 грн у відшкодування судових витрат.

З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди земельної ділянки ОСОБА_1 та СК "Воля" укладено саме 30 жовтня 2014 року, тобто за життя орендодавця, а 27 березня 2015 року зареєстровано право оренди у встановленому законодавством порядку, що не впливає на правомірність оспорюваного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року і залишити в силі рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 березня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки є істотною умовою такого правочину.

На думку заявника, оспорюваний договір є укладеним з моменту реєстрації - 27 березня 2015 року, а не 30 жовтня 2014 року, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 4 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Цимбалівської сільської ради Старосинявсього району Хмельницької області, кадастровий номер 6824488000:03:007:0055.

30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та СК "Воля" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Цимбалівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, кадастровий номер undefined.

Пунктом 20 вказаного договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 44 договору).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять акт передачі-приймання земельної ділянки від 30 жовтня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, виданого 27 березня 2015 року за № 35533205 реєстраційною службою Старосинявського районного управління юстиції Хмельницької області, апеляційним судом установлено, що 27 березня 2015 року здійснено державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі, номер запису 9195799.

Спадкоємцем за законом після ОСОБА_1 є його син ОСОБА_1, який 16 квітня 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гуменюк О. С., на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 23 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147 VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина 3 статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу (далі - ЗК) України у редакції, чинній на час укладення спірного договору, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 626 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, також регулюються Законом України "Про оренду землі".

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину, установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частин 1 -5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частин 1 -5 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України.

Вирішуючи справу про визнання угоди недійсною, суд з'ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, і настання певних юридичних наслідків.

Надавши оцінку доказам, суд апеляційної інстанції, встановив, що договір оренди земельної ділянки укладено за життя орендодавця.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що договір визнається недійсним з моменту його укладення, а, відтак, і порушення повинні існувати на момент укладення.

Апеляційним судом установлено, що сторони не допустили таких порушень, які б давали підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Реєстрація договору після смерті сторони договору до відповідних порушень не належить.

Вказаним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки є істотною умовою такого правочину.

Доводи касаційної скарги про те, що договір є укладеним з моменту реєстрації, також відхиляються касаційним судом, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Інші доводи касаційної скарги на законність судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гуменюк Оксана Сергіївна, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук