Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2018 року у справі №372/930/17

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 372/930/17-ц

провадження № 61-38805св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України,

представник Національної академії наук України - адвокат Подлящук Оксана Петрівна,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, товариство з обмеженою відповідальністю «Аллора консалт»,

представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_15,

представник відповідача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_16,

представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_17,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Потабенко Л. В. від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І., від 15 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 рокукерівник Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України (далі - НАН України) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, товариства з обмеженою відповідальністю «Аллора консалт» (далі - ТОВ «Аллора консалт») про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівель і споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» і земельної ділянки, витребування земельної ділянки на користь НАН України.

Позовна заява мотивована тим, що Київською місцевою прокуратурою № 10 під час проведення перевірки виявлені порушення вимог чинного законодаства при розпорядженні майном та земельними ділянками НАН України.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1985 року № 422-р Академії наук УРСР, у подальшому перейменована на НАН України, надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору «Ясний», на виконання якого здійснено відвід земельної ділянки в натурі у постійне користування та виконавчим комітетом Обухівської районної Ради народних депутатів у 1985 році видано державний акт на право користування вищезазначеною земельною ділянкою, яким за Академією наук УРСР закріплено безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 6,5 га для розширення та реконструкції піонерського табору в межах згідно з планом землекористування, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 67.

Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28 березня 1990 року № 368 «Про створення Лікувально-профілактичного комплексу» піонерський табір «Ясний» реорганізовано і передано з балансу житлово-комунальної контори № 2 на баланс лікувально-профілактичного об'єднання «Феофанія» та перейменовано його у піонерський табір «Ясний» лікувально-профілактичного комплексу «Феофанія» (далі - ЛПК «Феофанія»).

Прокурор зазначав, що внаслідок незаконного заволодіння у 1994 році акціонерним товариством закритого типу «ЛК Феофанія» (далі - АТЗТ «ЛК Феофанія») цілісним майновим комплексом ЛПК «Феофанія», НАН України звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та Арбітражним судом м. Києва 29 листопада 2000 року прийнято рішення про виселення АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень державного підприємства ЛПК «Феофанія» України та зобов'язано повернути державне майно НАН України.

Під час здійснення заходів щодо державної реєстрації права власності на нерухомість цілісного майнового комплексу ЛПК «Феофанія» та всіх будівель і споруд з'ясувалося, що нерухоме майно піонерського табору «Ясний» та земельна ділянка площею 6,5 га державної форми власності, користувачем якої є НАН України, на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27 грудня 2001 року № 5/3 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» перебуває у користуванні останнього, а тому рішенням господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року зазначене рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області було визнано незаконним та скасовано, а також визнано недійсним відповідний державний акт.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17березня 2008 року право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Ясний» було визнано за ОСОБА_2, а та, не маючи небхідного обсягу прав та повноважень, 09 листопада 2009 року відчужила вказане майно за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року апеляційну скаргу прокурора Святошинського району м. Києва задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17березня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У подальшому ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року, зокрема, зустрічний позов ОСОБА_2 до компанії «RealTime ConsultantsLimited» про визнання права власності на майно залишено без розгляду.

Проте на момент прийняття рішень Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вищезазначена земельна ділянка належала до земель державної власності, переданих НАН України у безстрокове використання та не могла передаватись ні в комунальну, ні в приватну власність, тому ОСОБА_3 протиправно набуто право власності на земельну ділянку, на якій розташоване придбане нерухоме майно, зазначений договір підлягає визнанню недійсним, а рішення селищної ради, що стали підставою для набуття ним зазначеної земельної ділянки у власність: від 16 грудня 2009 року № 12 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ «Феофанія» та надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди»; від 31 серпня 2010 року № 22/68 «Про надання дозволу ОСОБА_3 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу»; від 26 жовтня 2010 року № 10/25 «Про викуп земельної ділянки ОСОБА_3.»; від 01 серпня 2012 року № 5 «Про розгляд заяви ОСОБА_3»; від 27 вересня 2012 року № 17/17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1», прийняті Козинською селищною радою Обухівського району Київської області з перевищенням повноважень і компетенції та у відсутність права на розпорядження спірною земельною ділянкою, тому є незаконними і підлягають скасуванню в судовому порядку.

Крім того, ОСОБА_3 на підставі рішення селищної ради від 27 вересня 2012 року № 17/17 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1 змінено та розділено її на декілька земельних ділянок, які згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебувають у власності: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ТОВ «Аллора консалт».

Отже, право держави в особі НАН України підлягає захисту шляхом визнання недісними договору купівлі-продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та витребування від відповідачів земельних ділянок на користь НАН України.

Такожпрокурор зазначав, що строк позовної давності для звернення до суду не пропущено, оскільки про порушення своїх інтересів НАН України та органам прокуратури стало відомо з листа Служби безпеки України від 25 лютого 2016 року № 8/2/5-3075, що надійшов до НАН України. Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», договору купівлі-продажу земельної ділянки, то строк позовної давності пропущено з поважних причин, тому просив суд про його поновлення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року у задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі НАН України відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту та заборони вчинення будь-яких дій щодо спірних земельних ділянок, які були застосовані відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі НАН України, суд першої інстанції виходив із того, що суд позбавлений можливості перевірити обставини щодо перебування у користуванні НАН України спірної земельної ділянки за відсутності оргіналу державного акта на право користування землею або наявності належно засвідченої його копії. При цьому відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд позбавлений можливості з власної ініціативи витребовувати докази для встановлення обставин справи, тому дійшов висновку про недоведеність позовних вимог прокурора.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишено без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що посилання прокурора на преюдиційність фактів, встановлених рішенням господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року, є безпідставними, оскільки жоден із 15 відповідачів, крім Козинської селищної ради Обухівського району Київської області участі у цій господарській справі не приймали, а тому преюдиційний характер рішення для них втрачається.

Належних і допустимих доказів на підтвердження порушення прав держави в особі НАН України, а також даних щодо розміру, площі та меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій виникло це порушення (провністю або частково), прокурором не надано.

Крім того, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі землеустрою, топографії, картографії і геодезії, а виконавцем робіт, згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, має бути юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, судом сторонам роз'яснено їхні права та обов'язки, а також попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Однак клопотань щодо призначення експертизи у справі прокурором заявлено не було, а тому апеляційний суд також зазначив, що прокурор позов не довів.

У червні 2018 рокузаступник прокурора м. Києваподав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судове рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, незважаючи на те, що рішенням господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13, яке має преюдиційне значення для вирішення цієї справи, з урахуванням вимог пункту 7 Перехідних положень ЗК України, статей 16, 20, 37-41 ЗК УPCP встановлено факт належності спірної земельної ділянки площею 6,5 га до державної власності, користувачем якої є HAH України та на якій розміщено приміщення дитячого табору «Ясинуватий», безпідставно прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, судами протиправно не взято до уваги те, що рішенням господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13, яким з урахуванням вимог статей 19, 31, 32 ЗК України 1990 року, статей 92, 116, 141, 152 ЗК України встановлено факт перевищення Козинською селищною радою Обухівського району Київської області своїх повноважень при розпорядженні земельною ділянкою площею 6,5 га державної форми власності при передачі її у приватну власність.

Судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням статей 15 16 20 ЗК УРСР, порушенням статей 82, 263, 265 ЦПК України, що згідно зі статтями 409, 412 ЦПК України є підставою для їх скасування і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Внаслідок того, що право власності на будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» незаконно перейшли до ОСОБА_20, останнім в подальшому протиправно набуто право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2009 року, укладеного з Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, яка не мала права розпоряджатись нею.

Суди першої та апеляційної інстанції, виходячи з положень статті 20 ЗК УРСР, зазначили, що земельна ділянка має бути виділена у користування уповноваженими органами місцевого самоврядування, що має бути посвідчене державним актом відповідної та встановленої на час отримання цієї земельної ділянки у користування форми.

Проте судами не взято до уваги те, що згідно з статтею 16 ЗК УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Державні акти на право користування землею видаються землекористувачам після відводу земельних ділянок в натурі (стаття 20 ЗК УРСР).

Земельна ділянка площею 6,5 га надана в постійне користування НАН України для розширення піонерського табору «Ясний» розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1985 року №422-р (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи та достовірність якого сторонами не оспорювалася).

При цьому поза увагою судів залишився той факт, що право постійного користування HAH України вказаною земельною ділянкою у встановленому статтею 141 ЗК України порядку не припинялося, земельна ділянка відповідно до статті 143 ЗК України не вилучалася.

Крім того, суди всупереч статті 263 ЦПК України при ухваленні рішення не надали оцінки вказаним доказам у сукупності та зазначили, що лише державним актом підтверджується право постійного користування HAH України земельною ділянкою площею 6,5 га, виділеною для розширення піонерського табору «Ясний».

Водночас жодних доказів, які спростовують речове право НАН України на спірну земельну ділянку, підтверджують факт невидачі державного акта на право користування Академії наук УРСР земельною ділянкою площею 6,5 га для розширення піонерського табору «Ясний» або свідчать про припинення цього права у встановленому законом порядку, відповідачами у справі не надано.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, наданого Фондом державного майна України 10 травня 2016 №10-15-8675, вбачається, що будівлі оздоровчого табору «Ясний» (місцезнаходження: Київська область, Обухівський район, смт Козин) та спірна земельна ділянка площею 6,5 га є державною власністю та перебувають на балансі державного підприємства ЛПК «Феофанія» НАН України.

Крім того, у справі № 911/4590/13 приймала участь HAH України, особа щодо якої встановлено обставину, а саме право постійного користування HAH України земельною ділянкою площею 6,5 га, наданою для розширення піонерського табору «Ясний», тому вказана обставина в силу положень статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, а рішення у справі №911/4590/13 є преюдиційним у розгляді цієї справи.

Також суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статті 89 ЦПК України належної оцінки висновоку експертів від 16 січня 2017 року № 16092/16- 41 за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експерти в кримінальному провадженні, не надали та необгрунтували його відхилення.

У серпні 2018 року ОСОБА_11 в особі представника, ОСОБА_16, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Також вказав, що у рішенні господарського суду від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13 немає висновку про факт належності спірної земельної ділянки до державної власності, тому висновки суду з приводу порушення законодавства не є обставиною, встановленою судом, а є правовою оцінкою певних фактів, яка у силу статті 82 ЦПК України не є обов'язковою для суду. При цьому у господарській справі № 911/4590/13 не встановлено наявність у НАН України права користування спірною земельною ділянкою, тому посилання прокурора на преюдиційність судового рішення для підтвердження прав НАН України на користування земельною ділянкою не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

У серпні 2018 року ОСОБА_3 в особі представника, ОСОБА_17, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судові рішення є законними і обґрунтованими, фактичні обставини встановлено вірно, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Також вказав, що на сьогоднішній день рішення господарського суду від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13 оскаржено в апеляційному порядку, тому посилання на нього як на преюдиційне поки триває апеляційне провадження є безпідставним.

У серпні 2018 року НАН України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, просила задовольнити касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва.

У вересні 2018 року ОСОБА_14 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Також вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність обставин, на які посилався керівникКиївської місцевої прокуратури № 10, як на підставу позовних вимог.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 29 грудня 1984 року Бюро президії Академії наук УРСР прийнято постанову № 602-Б «Про затвердження проекту реконструкції піонерського табору - бази відпочинку АН УРСР «Ясний».

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1985 року № 422-р Академії наук УРСР, яка у подальшому перейменована на НАН України, надано в постійне користування земельну ділянку площею 6,5 га для розширення піонерського табору «Ясний».

На виконання вказаного розпорядження Київським відділенням республіканського проектного інституту по землеустрою Укрземпроект 15 серпня 1985 року здійснено відвід земельної ділянки в натурі у постійне користування Академії Наук УРСР під будівництво піонерського табору «Ясний» площею 6,5 га, що підтверджується копією акта про відведення та технічним звітом по перенесенню в натуру проекту відведення земель Академії наук УРСР під розширення та реконструкцію піонерського табору «Ясний».

Згідно з копією державного акта на право користування землею, що виданий виконавчим комітетом Обухівської районної Ради народних Депутатів у 1985 році за Академією наук УРСР закріплено безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 6,5 га для розширення та реконструкції піонерського табору в межах згідно з планом землекористування що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 67.

Розпорядженням Президії Академії наук УРСР від 28 березня 1990 року №368 «Про створення Лікувально-профілактичного комплексу» реорганізовано піонерський табір «Ясний» АН УРСР і передано його з балансу житлово-комунальної контори № 2 АН УРСР на баланс Лікувально-профілактичного об'єднання «Феофанія» АН УРСР та перейменовано його у піонерський табір «Ясний» ЛПК «Феофанія» АН УРСР.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва 29 листопада 2000 року позов НАН України до АТЗТ «ЛК Феофанія» м. Київ про виселення та повернення нерухомого майна задоволено, виселено АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень державного підприємства АПК «Феофанія» НАН України та зобов'язано відповідача повернути спірне майно НАН України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 листопада 2000 року у справі № 6/130 за позовом НАН України до АТЗТ «ЛК Феофанія» про виселення та повернення нерухомого майна відновлено строк пред'явлення наказів по справі № 6/130 до виконання; внесено зміни до ухвали та наказу суду № 6/130 від 29 січня 2001 року, не змінюючи рішення та ухвали та видано нові накази про «Виселення АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень державного підприємства АПК «Феофанія» НАН України та передано спірне майно НАН України, а саме: санаторій «Феофанія» із земельною ділянкою площею 3,8 га зі всіма будівлями та спорудами; відділення матері та дитини; оздоровчий табір «Ясний» із земельною ділянкою площею 6,2 га з усіма забудовами на ній.

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської областівід 27 грудня 2001 року № 5/3 «Про надання земельної ділянки Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» надано в постійне користування Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» земельну ділянку загальною площею 6,40 га, у тому числі під існуючим дитячим оздоровчо-лікувальним комплексом - 6,15 га, та під розміщення існуючого пляжу - 0,25 га.

08 лютого 2002 року Козинською селищною радою Обухівського району Київської області на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27 грудня 2001 року № 5/3 видано Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» державний акт на право постійного користування землею площею 6,40 га для розміщення існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу та пляжу в смт Козин Обухівського району Київської області, що в подальшому було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 416.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року у справі № 2-916 право власності на будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору «Ясний» визнано за ОСОБА_2

Проте ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року апеляційну скаргу прокурора Святошинського району м. Києва задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У подальшому ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року, зокрема, зустрічний позов ОСОБА_2 до компанії «RealTime ConsultantsLimited» про визнання права власності на майно залишено без розгляду.

09 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», за умовами якого, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5330,20 кв. м.

16 грудня 2009 року на засіданні двадцять дев'ятої сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області V скликання прийнято рішення № 12 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками АТЗТ «ЛК Феофанія» та надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою на правах оренди».

31 серпня 2010 року на засіданні тридцять шостої сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської областіV скликання прийнято рішення № 22/68 «Про надання дозволу ОСОБА_3 на викуп земельної ділянки та виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки з метою її подальшого викупу», яким надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення звіту по експертній грошовій оцінці земельної ділянки загальною площею 6,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу.

26 жовтня 2010 року на засіданні сьомої сесії Козинської селищної радиОбухівського району Київської області V скликання прийнято рішення № 10/25 «Про викуп земельної ділянки ОСОБА_3.».

05 листопада 2010 року між Козинською селищною радою Обухівського району Київської області та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого селищна рада на підставі рішення Козинської селищної ради 37 сесії V скликання від 26 жовтня 2010 року № 10/25 продала, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 6,1500 га, розташовану по АДРЕСА_1, надану для оздоровчого призначення (для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу).

Постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 17 квітня 2012 року про закінчення виконавчого провадження постановлено примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2002 року про виселення АТЗТ «ЛК Феофанія» з приміщень державного підприємства АПК «Феофанія» НАН України та передачу спірного майна НАН України, а саме: санаторій «Феофанія» із земельною ділянкою площею 3,8 га зі всіма будівлями та спорудами, закінчено, у зв'язку із фактичним його виконанням.

01 серпня 2012 року на засіданні двадцять третьої сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської областіVІ скликання прийнято рішення № 5 «Про розгляд заяви ОСОБА_3.», яким надано розвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 6,1497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з «для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального косплексу» на «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» у межах передбачених законодавством України обмежень.

27 вересня 2012 року на засіданні двадцять п'ятої сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області VІ скликання прийнято рішення № 17/17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3 із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, яким затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 цільове призначення якої змінюється із земель для розміщення та обслуговування існуючого дитячого оздоровчо-лікувального комплексу на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 6,1497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за умови оформлення акта обстеження земельних насаджень цієї земельної ділянки.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині четвертій статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 124 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом установлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі № 911/4590/13 визнано незаконним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 27 грудня 2001 року № 5/3 «Про надання земельної ділянки дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний», а також визнано недійсним виданий Дитячому оздоровчо-лікувальному комплексу санаторного типу «Ясний» державний акт на право постійного користування землею.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Козинська селищна рада Обухівського району Київської області та ОСОБА_5 звертались до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року, відмовлено Козинській селищній раді Обухівського району Київської області у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з доданими до неї документами на рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року повернуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року клопотання НАН України про закриття апеляційного провадження задоволено.

Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року.

Справу № 911/4590/13 повернуто до Господарського суду Київської області.

Таким чином, преюдиційним рішенням Господарського суду Київської області від 05 березня 2014 року встановлено, що Козинська селищна рада Обухівського району Київської області перевищила свої повноваження, розпорядившись спірною земельною ділянкою державної форми власності, рішення суду набрало законної сили, тому в іншому процесі оспорювати такі факти нормами ЦПК України не передбачено (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Дійсно у частині четвертій статті 82 ЦПК України передбачено, що преюдиційні обставини не доводяться, якщо склад учасників справ однаковий. Відповідачі у цій справі не брали участі у розгляді справи в господарському суді. Проте наведені норми процесуального права надають право цим особам спростовувати преюдиційні обставини. Такі обставини відповідачами не спростовані, а суди лише формально послались, що вони у господарській справі участі не брали.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами четвертою та п'ятою зазначеної статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі- продажу є, зокрема, товар, який є у продавця на момент укладення договору.

Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару належить власникові товару.

Таким чином, розпоряджатись майном може тільки власник.

Проте на момент укладення 09 листопада 2009 року договору купівлі-продажу будівель та спорудоздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» між ОСОБА_2 та ОСОБА_20, ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу прав та повноважень передбачених діючим законодавством, тому що не була власником будівель та споруд оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний», оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року, на підставі якого за нею визнано право власності на вказане майно, скасовано апеляційним судом.

Внаслідок того, що право власності на будівлі та споруди оздоровчого табору для дітей та молоді «Ясний» незаконно перейшли до ОСОБА_20, останнім у подальшому у порушення вимог статті 16 ЗК УРСР, статей 141, 143 ЗК України набуто право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2009 року, укладеного з Козинською селищною радою Обухівського району Київської області, яка не мала права розпоряджатись нею.

Отже, районний суд не звернув уваги на те, що згідно з статтею 16 ЗК УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Державні акти на право користування землею видаються землекористувачам після відводу земельних ділянок в натурі (стаття 20 ЗК УРСР).

Земельна ділянка площею 6,5 га надана в постійне користування НАН України для розширення піонерського табору «Ясний» розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1985 року № 422-р.

При цьому поза увагою суду залишився той факт, що право постійного користування HAH України вказаною земельною ділянкою у встановленому статтею 141 ЗК України порядку не припинялося, земельна ділянка відповідно до статті 143 ЗК України не вилучалася.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, також не звернув увагу на вказане, не виправив недоліків розгляду справи судом першої інстанції та помилково залишив без змін його рішення.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції у порушення статті 89 ЦПК України належної оцінки висновку експертів від 16 січня 2017 року № 16092/16-41 за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні, згідно з якою наявне накладання відчуженої у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки та земельної ділянки площею 6,5 га, що перебуває у постійному користуванні НАН України, не надали та не обґрунтували її відхилення.

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі НАН України.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам, крім усунення вищезазначених допущених порушень вимог матеріального і процесуального законодавства, необхідно звернути увагу і врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при вирішенні судами спорів, пов'язаних із визнанням недійсним (скасуванням) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого у добросовісного набувача виникло право власності на земельну ділянку, який неодноразово встановлював порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предметом безпосереднього регулювання якого є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага»передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2018 року скасувати, справу передатина новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк