Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.12.2022 року у справі №648/1701/20
Постанова КЦС ВП від 14.12.2022 року у справі №648/1701/20

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 648/1701/20

провадження № 61-18235св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду

від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Базіль Л. В., Майданік В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 , який діє від свого імені та від імені ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення орендної плати, розірвання договорів оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2

є власниками земельних ділянок, розташованих на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, площею 5,46 га

та 4,91 га відповідно.

15 березня 2012 року між ними та Фермерським господарством «Весна» (далі - ФГ «Весна»), в особі керівника ОСОБА_3 , укладено договори оренди землі строком на десять років. Вказані договори є чинними, проте орендарем умови договору оренди не виконуються: земельні ділянки

не використовуються за їх цільовим призначенням, не обробляються, позивачам за 2016-2018 роки орендна плата не виплачена, крім того орендарем не сплачено земельний податок за період 2016-2018 роки.

Посилаючись на невиконання умов договорів оренди землі, позивачі просили:

1) зобов`язати ОСОБА_3 сплатити на користь держави земельний податок за період 2016-2018 роки у розмірі 4 374,15 грн;

2) стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів орендну плату

з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки за період 2016-2018 роки та 3 % річних від простроченої суми за період 2016-2019 роки по 27 483,00 грн (кожному);

3) розірвати договори оренди землі укладені 15 березня 2012 року між ними, як орендодавцями, та орендарем ФГ «Весна»;

4) стягнути відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі»

по 3 107,00 грн (орендну плату за шість місяців).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 14 травня

2021 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3

є неналежним відповідачем у спірних відносинах, також суд зазначив,

що несплата ФГ «Весна» до державного бюджету земельного податку

не порушують прав позивачів за захистом якого вони звернулися.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 діючого від свого імені та від імені ОСОБА_2

до ОСОБА_3 про стягнення на користь держави земельного податку за період 2016-2018 роки, стягнення орендної плати на користь

ОСОБА_1 з урахуванням індексу інфляції за період 2016-2018 роки, стягнення орендної плати на користь ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції за період 2016-2017 роки, розірвання договору оренди землі укладеного 15 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Весна»

та стягнення на користь ОСОБА_1 орендну плату за розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря за шість місяців скасовано.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 діючого від свого імені та від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення

з відповідача на користь держави земельного податку за період 2016-2018 роки, стягнення орендної плати на користь ОСОБА_1 з урахуванням індексу інфляції за період 2016-2018 роки, стягнення орендної плати

на користь ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції за період 2016-2017 роки, розірвання договору оренди землі укладеного 15 березня

2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Весна» та стягнення на користь

ОСОБА_1 орендну плату за розірвання договору оренди землі

з ініціативи орендаря за шість місяців закрито. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції в частині щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати на користь ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції

за 2018 рік, стягнення 3 % річних від простроченої суми за період 2016-2019 роки, розірвання договору оренди землі укладеного 15 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ФГ «Весна» та стягнення на користь ОСОБА_2 орендної плати за розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря за шість місяців, з огляду на те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, оскільки позивачі 15 березня 2012 року уклали договори оренди землі з юридичною особою - ФГ «Весна».

Разом із тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції в іншій частині

та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд зазначив,

що оскільки наявні судові рішення якими вже вирішувались вимоги позивачів заявлені у цій справі, тому наявні підстави для скасування судових рішень у відповідній частині та закриття провадження у справі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не розглянули справу по суті

та дійшли помилкових висновків, ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, оскільки фермерське господарство не є особа, а лише назва господарства. Суди не надали правового аналізу договорам оренди, укладеними між позивачами та орендарем ОСОБА_3 . Судами порушено вимоги статтей 8 55 129 Конституції України.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду доповнення

на касаційну скаргу в якому просив врахувати дані пояснення під час розгляду справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 648/1701/20, витребувано її з Білозерського районного суду Херсонської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,46 га, розташованої

на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА № 252259, виданого 26 квітня 2005 року Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області (далі - Білозерська РДА).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 4,91 га, розташованої

на території Федорівської сільської ради Білозерського району Херсонської області, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯА № 252261, виданого 26 квітня 2005 року Білозерською РДА.

15 березня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем

ФГ «Весна» в особі ОСОБА_3 укладено договір оренди землі строком на десять років, відповідно до якого орендодавець передав орендарю

в оренду земельну ділянку площею 5,46 га, власником якої він є відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 252259, виданого 26 квітня 2005 року Білозерською РДА. Цей договір зареєстровано у Білозерському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 червня

2012 року за № 65520300041001.

15 березня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Фермерським господарством «Весна» в особі ОСОБА_3 укладено договір оренди землі строком на десять років, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку площею

4,91 га, власником якої він є відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 252261, виданого 26 квітня 2005 року Білозерською РДА. Цей договір зареєстровано у Білозерському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 червня 2012 року

за № 65520300041003.

Судом апеляційної інстанції досліджено матеріали цивільних справ:

№ 648/1483/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2

до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідачів -

ФГ «Фруктове», ФГ «Весна» про визнання дій незаконними, стягнення орендної плати, відшкодування майнової та моральної шкоди, у якому, зокрема, просили стягнути на їх користь невиплачену орендну плату

за договорами оренди землі від 15 березня 2012 року за період 2016-2017 роки, з урахуванням індексу інфляції у розмірі: 13 499,00 грн - на користь ОСОБА_1 , 15 471,00 грн - на користь ОСОБА_4 , 14 063,00 грн -

на користь ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендарем

не виконуються умови договорів про оренду землі укладених 15 березня 2012 року між позивачами та ФГ «Весна», керівниками якого є відповідачі

у справі, а саме земельні ділянки позивачів не обробляються орендарем

та не сплачується орендна плата.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 05 квітня

2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив

з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є належними відповідачами у справі. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився із зазначеним висновком, вказавши, що за умовами договорів оренди землі та доповнення до них, укладених між позивачами

та ФГ «Весна», орендарем у спірних правовідносинах є ФГ «Весна», яке взяло на себе зобов`язання щодо використання землі за цільовим призначенням та своєчасної виплати орендної плати, при цьому вказані договори не містять положень щодо особистої (персональної) відповідальності голови/директора фермерського господарства

за зобов`язаннями юридичної особи.

№ 648/28/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування рішення, стягнення орендної плати, розірвання договору оренди, стягнення моральної шкоди, позовні вимоги про стягнення на користь держави земельного податку за період 2016-2018 роки, стягнення орендної плати

на користь ОСОБА_1 з урахуванням індексу інфляції за період 2016-2018 роки, стягнення орендної плати на користь ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції за період 2016-2017 роки, розірвання договору оренди землі укладеного 15 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «Весна»

та стягнення на користь ОСОБА_1 орендної плати.

Вказані позовні вимоги обґрунтовані невиконанням орендарем на протязі трьох років умов договору оренди землі від 15 березня 2012 року, а саме: земельна ділянка не обробляється, орендна плата та податки за землю

не сплачуються.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 14 червня

2019 року, яке залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що ОСОБА_3 не є належним відповідачем за вказаними вимогами, так

як спірні договори були укладені з ФХ «Весна», як з юридичною особою, яка

і несе відповідальність на невиконання чи неналежне виконання

за спірними договорами, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечить йому відновлення порушеного права

за яким він звернувся до суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року вказано,

що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору

є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів

у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів)

є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій,

що у справі, що переглядається, належним відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсним договорів оренди від 15 березня

2012 року, укладених між позивачами, як орендодавцями і орендарем

ФГ «Весна», в особі керівника Майдебури І. П. та стягнення орендної плати, належним відповідачем є саме ФГ «Весна», а не ОСОБА_3 .

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди

не розглянули справу по суті та дійшли помилкових висновків,

ОСОБА_3 є неналежним відповідачем та те, що суди не надали правового аналізу договорам оренди, укладеними між позивачами

та орендарем ОСОБА_3 , оскільки спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження

на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки набрали законної сили судові рішення у справах № 648/1483/17

та № 648/28/19 ухвалені між тими самими сторонами, про той самий предмет й з тих самих підстав, що і у даній справі.

Доводи касаційних скарги про те, що висновок судів зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів у справі,

що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційних скарг не дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального

та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд

не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов