Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №761/3350/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/3350/17

провадження № 61-27009св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Міжнародна енергетична компанія",

відповідач - Торгово-промислова палата України,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Гавриленка Романа Миколайовича, який діє в інтересах приватного акціонерного товариства "Міжнародна енергетична компанія", на рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Музичко С. Г., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" звернулося в суд із позовом до Торгово-промислової палати України та просило визнати незаконним рішення Президії ТПП України від 18 травня 2016 року № 12 (1) про виключення позивача з членів Дніпропетровської ТПП і ТПП України.

В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що він був членом Дніпропетровської ТПП і ТПП України, однак зазначеним рішенням підприємство виключене з членів ТПП України та з інформаційно-пошукової системи "Виробники товарів та послуг - члени ТПП України".

ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" вважало, що дане рішення порушує його права, визначені пунктом 5.3 Статуту ТПП України, оскільки прийняте органом управління відповідача з перевищенням повноважень і порушенням положень Статуту ТПП України та норм Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а розміщенням інформації про позбавлення членства в ТПП України на офіційному сайті відповідача та доведення даної інформації до відома регіональних ТПП завдано шкоду діловій репутації підприємства та його керівництву.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року позов задоволено та визнано незаконним рішення ТПП України від 18 травня 2016 року № 12 (1) про виключення ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" з членів ТПП України.

Суд першої інстанції виходив із того, що ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" виключене з членів ТПП України з порушенням пункту 5.5 Статуту ТПП України, а тому оскаржуване рішення є незаконним.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не скористався своїм правом на оскарження рішення Президії ТПП України. Ураховуючи те, що в грудні 2016 року до моменту звернення до суду з цим позовом позивач припинив членство в Дніпропетровській ТПП за його письмовою заявою, тому відсутні підстави для визнання рішення Президії ТПП України про виключення позивача з членів ТПП України незаконним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2017 року представник ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

17 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 дана справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що існує виключна правова проблема щодо підсудності спорів, які виникають із правовідносин між суб'єктами некомерційної господарської діяльності.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року вказана справа повернута до Верховного Суду в зв'язку з тим, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від в справі № 904/2796/17 (провадження № 12-26гс18) уже викладена правова позиція з указаного питання, згідно з якою розгляд спорів, що виникають із правовідносин між суб'єктами некомерційної діяльності, належить до юрисдикції господарських судів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що статут ТПП України не містить норм, які б передбачали підстави та умови виключення з членів ТПП України, містить суперечливі положення щодо вказаного питання. Відповідач не надав доказів про те, що рішення про виключення з членів ТПП приймались раніше. Висновок про те, що позивач з власної ініціативи припинив членство в регіональній ТПП, а тому відсутні підстави для задоволення його позову, є помилковим, оскільки добровільний вихід зі складу членів Дніпропетровської ТПП не пов'язаний з рішенням Президії ТПП України про виключення товариства з членів ТПП України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

05 січня 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення ТПП України на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Президії Дніпропетровської торгово-промислової палати 29 січня 2016 року протоколу №228 (1) ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" прийняте в члени Дніпропетровської ТПП, яка є членом ТПП України.

Рішенням Президії ТПП України від 18 травня 2016 року №12 (1) за систематичне порушення статуту ТПП України та Положення про членство в ТПП України позивача виключено з членів ТПП України.

На підставі цього рішення ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" виключене з інформаційно-пошукової системи (ІС) "Виробники товарів та послуг - члени ТПП України".

Постановою господарського суду міста Києва від 30 серпня 2016 року припинено провадження у справі № 910/11663/16 за позовом ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" до ТПП України про визнання рішення про виключення ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" з членів ТПП України недійсним у зв'язку з тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У грудні 2016 року позивач подав заяву про добровільний вихід із членів Дніпропетровської ТПП.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Позиція Верховного Суду

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року вказана справа повернута до Верховного Суду в зв'язку з тим, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року в справі № 904/2796/17 (провадження № 12-26гс18) уже викладена правова позиції з указаного питання, згідно з якою розгляд спорів, що виникають у правовідносинах між суб'єктами некомерційної діяльності, належить до юрисдикції господарських судів.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, а також наявність прямої Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" на вид судочинства, в якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Однак, постановою господарського суду міста Києва від 30 серпня 2016 року припинено провадження у справі № 910/11663/16 за позовом ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" до ТПП України про визнання рішення про виключення ПрАТ "Міжнародна енергетична компанія" з членів ТПП України недійсним із тих підстав, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (" Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and
Kupchik v. Ukraine", заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28,38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14,23,25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" (" Mosendz v. Ukraine", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116,119,122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" ("Shestopalova v. Ukraine", заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13,18-24)).

Колегія суддів вважає, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. Тому з огляду на наведену вище аргументацію робить висновок, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі - Закон) торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно статті 7 Закону членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання.

У статті 13 Закону передбачено, що членами ТПП України є торгово-промислові палати, створені відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об'єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами ТПП України.

ТПП України здійснює свою діяльність відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. ТПП України відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об'єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність (стаття 14 Закону).

Відповідно до пунтку 5.5 Статуту рішення про виключення з числа членів ТПП України приймаються керівними органами регіональних палат з подальшим повідомленням ТПП України.

Указане положення Статуту регламентує порядок виключення з числа членів ТПП України за ініціативою регіональних торгово-промислових палат.

Повноваження керівних органів ТПП України на виключення особи з числа члена ТПП України передбачена положеннями Статуту що безпосередньо регламентує їх діяльність.

Відповідно до пунтку 6.16 Статуту для керівництва поточною діяльністю Рада Палати обирає зі складу членів Ради Палати строком на 5 років Президію Палати у складі Президента, Першого віце-президента і віце-президентів, один з яких є Генеральний секретар, і членів Президії.

Рада ТПП України розглядає скарги на рішення Президії Палати про відмову в прийнятті до членів або виключення із членів Палати (пункт 6.12.7 Статуту).

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Апеляційний суд встановив, що правом на оскарження рішення Президії Палати про виключення із членів Палати позивач не скористався. До моменту звернення до суду з даним позовом позивач припинив своє членство у Дніпропетровській ТПП, що має своїм наслідком припинення його членства і в ТПП України, задоволення позову у визначений позивачем спосіб не може захистити суб'єктивне право позивача, визначене пунктом 5.3 Статуту ТПП України, на захист якого він звернувся до суду з даним позовом, та відновити його членство в інформаційно-пошуковій системі (ІС) "Виробники товарів та послуг - члени ТПП України".

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваною постановою апеляційного суду, що відповідно до положень знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 410 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гавриленка Романа Миколайовича, який діє в інтересах приватного акціонерного товариства "Міжнародна енергетична компанія", залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

М. М. Русинчук