Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.10.2020 року у справі №641/8410/19

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа 641/8410/19

провадження № 61-14003 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Баварія Моторс"; третя особа - ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року у складі судді Фанди О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Баварія Моторс" (далі - ТОВ "Баварія Моторс"), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2015 року вона внесла до каси № 19 акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк") 1 787 202 грн, що підтверджується заявами на переказ готівки., з метою купівлі автомобіля марки BMW X6, вартість якого складає відповідно до прайсу автосалона ТОВ "Баварія Моторс" 1 780 709 грн. При цьому номер контракту їй повідомив менеджер автосалону, а сам контракт надано не було.

Вказала, що до теперішнього часу гроші їй не повернуті. Автомобіль вона також не отримала. Протягом декількох років вона важко хворіла, а тому не мала можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

На підставі викладеного, 25 жовтня 2019 року ОСОБА_3 збільшила свої вимоги та просила стягнути з ТОВ "Баварія Моторс" 3 054 645,78 грн.

10 жовтня 2019 року вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою про повернення їй грошових коштів, однак в добровільному порядку кошти їй повернуті не були.

Ураховуючи викладене, посилаючись на статтю 1212 ЦК України, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь: основний борг у розмірі 1 787 202 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 063 673 грн 45 коп., 3 % річних у розмірі 203 770
грн 33 коп., а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 13 жовтня 2015 року між ТОВ "Баварія Моторс" та ОСОБА_2 було укладено контракт № 15-181/09, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати, а покупець оплатити та прийняти один новий автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d /F16". Загальна вартість товару склала 1 845 088 грн 30 коп. Відповідно до акту прийому-передачі автомобіля від 12 січня 2016 року № 16-15 ТОВ "Баварія Моторс" передало ОСОБА_2 вищезазначений автомобіль. Позивач, в свою чергу, жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що ТОВ "Баварія Моторс" з нею укладало контракт на придбання вказаного автомобілю не надала.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимим доказами, що саме з нею був укладений контракт на придбання автомобіля.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 759/1206/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 641/8410/19 із Комінтернівського районного суду м. Харкова.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що укладений між ТОВ "Баварія моторс" та ОСОБА_2 контракт не є належною правовою підставою для переходу права власності на грошові кошти, які вона внесла до каси банку Вказувала, що судне звернув уваги на відсутність документів на підтвердження законності походження грошових коштів у ОСОБА_2, відсутність договору доручення, на який посилався ОСОБА_2 при написанні листа на адресу відповідача про правові підстави зарахування грошей в оплату його автомобіля, факту їх передачі ОСОБА_4 та факту передачі ОСОБА_4 грошових коштів їй.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 та ТОВ "Баварія Моторс" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 жовтня 2015 року між ТОВ "Баварія Моторс" та ОСОБА_2 було укладено контракт № 15-181/09, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати, а покупець оплатити та прийняти один новий автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d /F16". Загальна вартість товару склала 1 845 088 грн 30 коп. (а. с. 96-103).

Відповідно до акту прийому-передачі автомобіля від 12 січня 2016 року № 16-15 ТОВ "Баварія Моторс" передало ОСОБА_2 вищезазначений автомобіль (а. с. 104).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій статтями 400, 410, 416 ЦПК України, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 , 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 , 2 статті 509 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, системний аналіз положень частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 , 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Судами встановлено, що 13 жовтня 2015 року між ТОВ "Баварія Моторс" та ОСОБА_2 було укладено контракт № 15-181/09, за умовами якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити та передати, а покупець оплатити та прийняти один новий автомобіль марки "BMW X6 xDrive30d /F16". Загальна вартість товару склала 1 845
088 грн 30 коп. (а. с. 96-103).

Відповідно до акту прийому-передачі автомобіля від 12 січня 2016 року № 16-15 ТОВ "Баварія Моторс" передало ОСОБА_2 вищезазначений автомобіль (а. с. 104).

В матеріалах справи наявні копії заяв на переказ готівки, згідно з якими ОСОБА_1 сплачувала кошти для ТОВ "Баварія Моторс" згідно з контрактом від 13 жовтня 2015 року № 15-18109 (а. с. 38,42,47,50,53,56,60,63,66,69,72,76, т. 1).

Тобто у наданих ОСОБА_1 копіях заяв на переказ готівки вказана правова підстава перерахування коштів, а саме на підставі контракту від 13 жовтня 2015 року, укладеного між ТОВ "Баварія Моторс" та ОСОБА_2. Доказів укладення нею з ТОВ "Баварія Мотрос" контракту на придбання автомобіля позивачем не надано. При цьому позивач протягом чотирьох років з моменту сплати спірних коштів з вимогами про їх повернення чи передачу автомобіля до відповідача не зверталася.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з дотриманням вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки судів не спростовують, на законність й обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович