Історія справи

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 204/1905/16-ц

провадження № 61-25376св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Михайлович, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу БондаренкоВалентина Григорівна, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2016 року в складі судді Самсонової В. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Каратаєвої Л. О., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.М., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу БондаренкоВ.Г., ОСОБА_8, про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та у визначений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Спадщина ОСОБА_9 складається з частини квартири АДРЕСА_1. У лютому 2016 року позивач дізналася, що у реєстрі заповітів є заповіт ОСОБА_9 від 07 липня 2015 року, яким все належне на день його смерті майно він заповів ОСОБА_5 Вказана обставина стала підставною для відмови у видачі позивачу свідоцтва на спадщину. У спірному заповіті заначено, що він був посвідчений за місцем реєстрації ОСОБА_9 - у квартирі АДРЕСА_1. Проте, у зазначеній квартирі заповідач не проживав з 2000 року та взагалі жодного разу там не був з цього часу. Крім того, ОСОБА_9 у зв'язку з хворобою був у пригніченому стані, під впливом медичних препаратів не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Позивач вважала, що спірний заповіт з викладених обставин є недійсним.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просила визнати заповіт ОСОБА_9, посвідчений 07 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.М., недійсним.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано заповіт ОСОБА_9, посвідчений 07 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.М., нікчемним. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заповіт від імені ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, складений з порушеннями вимог щодо його форми та посвідчення, тому він є нікчемним відповідно до статті 1257 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що встановлені місцевим судом обставини свідчать про допущені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М.М. порушення при посвідченні заповіту ОСОБА_9 від 07 липня 2015 року.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довела нікчемність заповіту. Вчинені нотаріусом дії щодо посвідчення заповіту відповідають вимогам закону.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними та справедливими, підстави для їх скасування відсутні.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

07 липня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.М. посвідчив заповіт від імені ОСОБА_9, відповідно до якого спадкодавець заповів все своє майно ОСОБА_5

Згідно з частинами першою та третьою статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Суди встановили, що нотаріусом допущено порушення вимог закону під час посвідчення заповіту.

Так, під час розгляду справи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М.М. вказував, що оскаржуваний заповіт було посвідчено в автомобілі (у заповіті вказаного, що він посвідчений за місцем реєстрації ОСОБА_9 - у квартирі АДРЕСА_1).

Також у заповіті вказано час його складання - 09.15 год, проте нотаріус вказував, що в цей час він лише виїхав з нотаріальної контори до спадкодавця.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що заповіт від імені ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, складений з порушеннями вимог щодо його форми та посвідчення, тому він є нікчемним відповідно до статті 1257 ЦК України.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що вчинені нотаріусом дії щодо посвідчення заповіту відповідають вимогам закону, оскільки такі доводи спростовані забірними у справі доказами, зокрема, поясненнями нотаріуса, який посвідчував цей заповіт.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В.В. Пророк