Історія справи

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 694/141/17

провадження № 61-33356св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року у складі судді Гончаренко Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з вимогами про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором, процентів за користування коштами, пені за порушення строків сплати грошових коштів.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 08 червня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 7 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, починаючи з 2013 року не виконувала належним чином свої зобов`язання, виникла прострочена заборгованість. Станом на 31 грудня 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 18 червня 2007 року становить 13 786,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 127,79 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 175,89 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3 350,00 грн; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (фіксована частина) - 500 грн, (процентна складова) - 632,68 грн. На підставі зазначеного позивач вимагав стягнення вказаної заборгованості за кредитним договором з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна заява подана ПАТ КБ «Приватбанк» з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року і направити справу но новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про те, що позов поданий з порушенням строку позовної давності, оскільки незалежно від строку дії картки підлягає врахуванню строк здійснення боржником останнього платежу. ПАТ КБ «Приватбанк» вважає, що має право на отримання процентів, які нараховані протягом останніх трьох років до дня звернення до суду, а також суми неустойки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу передано до Верховного Суду і 07 червня 2019 року розподілено судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 червня 2007 року між сторонами було укладено договір №б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взятих на себе за кредитним договором №б/н від 18 червня 2007 року зобов`язань з щомісячної сплати платежів ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2016 року у неї виникла заборгованість, загальний розмір якої за підрахунками позивача становить 13 786, 36 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 127,79 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 175,89 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3 350,00 грн; штраф за несвоєчасне погашення кредиту (фіксована частина) - 500 грн, (процентна складова) - 632,68 грн.

ОСОБА_1 у письмовій заяві зазначила, що останній платіж нею було внесено у 2013 році, на протязі чотирьох років їй не надходило повідомлень про заборгованість ні на домашню адресу за її місцем проживання, де вона фактично проживає більше 20 років, ні на підприємство, де вона працює. Про наявність заборгованості дізналася з судової повістки.

Також ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Подібні положення містять статті 12, 81 чинної редакції ЦПК України.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши, що ПАТ КБ «Приватбанк» у 2017 році пред`явило вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 червня 2007 року (сума боргу за кредитом 127,79 грн), останній платіж за яким був здійснений у 2013 році, враховуючи відсутність відомостей про строк дії кредитної картки, видачу нової кредитної картки та неподання позивачем доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем у заяві від 17 березня 2017 року (а.с. 29).

Доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року є такими, що винесені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович