Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 759/6854/17

провадження № 61-29814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_3 у травні 2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 400, 00 євро щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 400, 00 євро щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 травня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів закрито.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що відмова позивача від позову не суперечить правам та інтересам сторін і передбачена процесуальним законом. Представник позивача в межах наданих йому повноважень має право відмовитись від позову.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 , зокрема про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 3 000, 00 грн, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 10 травня 2017 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявник зазначає, що представник позивача Ржанов Олексій Дмитрович не мав права відмовлятись від позову, оскільки зазначений представник є лише помічником адвоката Іванова Р. І. та за договором про надання правової допомоги має право лише на виконання доручень адвоката, не наділений процесуальними правами у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що надавала згоду на представництво її інтересів усім працівникам адвокатського бюро, з яким укладено договір про надання правової допомоги. ОСОБА_3 суду касаційної інстанції підтвердила свою відмову від позову.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення в цілому відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відмову від позову встановив, що відмова ОСОБА_3 від позову не суперечить правам та інтересам сторін та передбачена процесуальним законом. Апеляційний суд перевірив повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову.

Відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України 2004 року позивач має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від позову.

Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 174 ЦПК України 2004 року позивач може відмовитися від позову протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За правилами статті 306 ЦПК України 2004 року в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Підсумовуючи, Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги правильно застосував норми процесуального права.

ОСОБА_3 29 серпня 2017 року уклала з Адвокатським бюро «Іванова» договір про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 2.1 цього договору клієнт, ОСОБА_3 , доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання здійснити захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 договору здійснювати адвокатську діяльність в інтересах клієнта має право адвокат бюро Іванов Роман Миколайович.

За підпунктами 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 договору виконувати доручення адвоката бюро у справах клієнта, що знаходяться у провадженні бюро, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків), має право помічник адвоката бюро Ржанов О. Д., який є помічником адвоката Іванова Р. М.

Для належного здійснення адвокатами бюро адвокатської діяльності в інтересах клієнта та належного виконання помічниками адвоката бюро доручень адвоката бюро у справах клієнта, що знаходяться у провадженні бюро, бюро має право давати письмові доручення правового характеру помічникам адвоката бюро у справах клієнта, що знаходяться у провадженні бюро (підпункт 7.1.3 пункт 7.1 договору).

Верховний Суд врахував, що письмова заява про відмову від позову підписана від імені ОСОБА_3 адвокатом Івановим Р. М., а подана помічником адвоката Ржановим О. Д.

Враховуючи, що договором про надання допомоги передбачено можливість давати доручення правового характеру помічникам адвокатів, заява про відмову від позову підписана адвокатом, апеляційним судом зроблено обґрунтовані висновки про подання заяви особою, яка має такі повноваження.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю. Помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків) адвоката.

Згідно з підпунктом 8.2.5 пункту 8.2 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року № 113, помічник адвоката (адвокатського бюро, об'єднання), за умови надання письмової згоди клієнтом адвоката (адвокатського бюро, об'єднання), має право виконувати доручення правового характеру, вести за дорученням та під контролем адвоката нескладні судові справи та надавати консультації з питань законодавства.

У касаційній скарзі не наведено доводів, що відмова від позову порушує права чи суперечить інтересам позивача, доводи зводяться лише щодо незгоди із наявністю у представника позивача повноважень на вчинення такої процесуальної дії як відмова від позову.

Додатково Судом враховано, що за загальними правилами частин першої та другої статті 182 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Наведені дає підстави для висновку про безпідставність доводів заявника про порушення його прав в результаті прийняття відмови позивача від позову у цій справі.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ОСОБА_3 заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги та підтримує вимоги заяви про відмову від позову, підтверджує, що уповноважувала працівників борю на представництво її інтересів у суді.

Заявником не доведено, що доручення, на підставі якого діяв Ржанов О. Д. , та в якому зазначено про право від імені ОСОБА_3 відмовлятися від позову, видано з порушенням умов законодавства України та договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 42).

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Верховним Судом здійснено перегляд справи в межах доводів та вимог касаційної скарги та з врахуванням правил статті 400 ЦПК України, а також застосовано положення частини другої статті 410 ЦПК України, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене та враховуючи те, що правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик