Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.04.2022 року у справі №459/1194/20
Ухвала КЦС ВП від 14.03.2021 року у справі №459/1194/20

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 459/1194/20

провадження № 61-3785св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - державний виконавець Червоноградського МВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів)

Ключка О. І., Червоноградський МВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

Ключки О. І.

В обґрунтування скарги посилається на те, що на виконанні у Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться виконавче провадження № 30084243 з виконання виконавчого листа № 2-30066, виданого 20 вересня 2010 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання синів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заявник стверджував, що належним чином сплачував аліменти на дітей, однак

12 березня 2020 року стягувач звернулася до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку заборгованості по аліментах. Державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментах: за лютий

2020 року у розмірі 12 992,77 грн, замість 3 258,33 грн, а за березень - у розмірі

7 575,76 грн, замість 3 258,33 грн.

Заявник вважав дії державного виконавця незаконними, тому що дохід отриманий за рішенням суду не вважається доходом, який враховується при визначенні розміру аліментів, оскільки у лютому та березні 2020 року він отримав доходи у розмірі 38 978,30 грн та 22 727,28 грн відповідно, які стягнуто з ОСОБА_2 на його користь в межах виконавчого провадження № 60343728 на виконання рішення суду про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання та 3 % річних.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив визнати дії державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключки О. І. по складанню розрахунків заборгованості по аліментах від 09 квітня 2020 року - неправомірними; скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від

09 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 300854243, складений державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключка О. І. з виконання виконавчого листа № 2-30066, виданого

20 вересня 2010 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання синів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно; стягнути з Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня

2020 року скаргу задоволено.

Визнано дії державного виконавця Червоноградського МВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключки О. І. по обчисленню розміру заборгованості зі сплати аліментів, а саме: по складанню розрахунків заборгованості по аліментах від 09 квітня 2020 року по виконавчому провадженні № 30084243, - неправомірними.

Скасовано розрахунок заборгованості від 09 квітня 2020 року по виконавчому провадженні № 30084243, складений державним виконавцем Червоноградського МВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключка О. І. з виконання виконавчого листа

№ 2-30066, виданого Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку щомісячно.

Задовольняючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» визначено конкретні види доходів, котрі враховуються при визначенні розміру аліментів, і оскільки дохід, отриманий боржником за рішенням суду не вважається доходом, який враховується при визначенні розміру аліментів, державний виконавець протиправно нарахував ОСОБА_1 заборгованість по аліментах.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційну скаргу Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - задоволено.

Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня

2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд виходив із того, що нарахування аліментів з отриманих доходів, якими також є кошти, стягнуті на користь ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення суду про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання та трьох відсотків річних, відповідає нормам чинного законодавства України та по суті узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не є вичерпним. Апеляційний суд застосував правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 березня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року та залишити в силі ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня

2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що про дату судового засідання, яке відбулося 12 лютого 2021 року ні заявник ні його представник повідомлені не були.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі

№ 14-280цс18, постанові Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі

№ 758/1076/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Червоноградського міського суду Львівської області.

Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження.

21 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

На примусовому виконанні у державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) Ключка О. І. знаходиться виконавче провадження

№ 30084243 із виконання виконавчого листа № 2-30066, виданого 20 вересня 2010 року Червоноградським міським судом Львівської області на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку в місяць.

12 березня 2020 року у Червоноградський МВ ДВС звернулась із заявою

ОСОБА_2 про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, оскільки згідно виконавчого провадження № 60343728 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 109 946,07 грн.

При примусовому виконанні ВП № 60343728 ОСОБА_2 було перераховано ОСОБА_1 в лютому 2020 року 38 978,30грн та в березні 2020 року

22 727,28грн.

Оскільки ОСОБА_1 отримав за рішенням суду грошові кошти, відтак державним виконавцем Ключка О. І. здійснено розрахунок заборгованості по аліментах: за лютий 2020 року боржнику замість 3 258,33грн нараховано аліментів у розмірі 12 992,77 грн; за березень замість 3 258,33 грн нараховано аліментів у розмірі 7 575,76грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу

її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема

у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження

№ 61-19815сво19) зроблено висновок про те, що доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість, грошовий дохід, який стягнутий за рішенням суду на користь платника аліментів, не враховується під час визначення розміру аліментів, оскільки ПК України не містить норм, які б зобов?язували резидента України сплачувати податок на суму, яка стягнута за рішенням суду в порядку статті 625 ЦК України.

Тлумачення наведених вище норм права дає підстави Верховному Суду для висновку, що отримання боржником грошових коштів за рішенням суду, у порядку статті 625 ЦК України, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, яка переглядається, платником аліментів ініційовано судовий спір про визнання неправомірними дій органів Державної виконавчої служби щодо проведення перерахунку аліментів з урахуванням доходу, отриманого боржником за рішенням суду.

Заявник вважав неправомірним включенням державним виконавцем

до доходів, з яких утримуються аліменти, суму доходів отриманих за рішенням суду у порядку статті 625 ЦК України, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено,

що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами

та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Встановивши, що отримані ОСОБА_1 кошти за рішенням суду у порядку статті 625 ЦК України у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів не є фактичним заробітком платника аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.

Скасовуючи правильне по суті судове рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволені скарги, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року скасувати, ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 03 червня

2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат