Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №2-1515/11

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1515/11

провадження № 61-23528св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

представник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи: ОСОБА_5, Запорізька міська рада, Виконавчий комітет Запорізької міської ради,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року у складі судді Апаллонової Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Полякова О. З., Гончар М. С.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, звернулася до суду із заявою про повторне виселення боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_5, Запорізька міська рада, Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 19 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2012 року, задоволено її позовні вимоги про визнання рішення незаконним, визнання ордеру на житлове приміщення недійсним та виселення.

Визнано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 вересня 2010 року № 457/2 «Про надання житлової площі в гуртожитках» в частині надання житлової площі ОСОБА_5, кімнати НОМЕР_1 житловою площею 9,5 кв. м, розташованої по вул. Патріотичній у м. Запоріжжя незаконним. Визнано ордер № 83 серії «Г» від 12 жовтня 2010 року на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 9,5 кв. м, недійсним. Виселено ОСОБА_5 з в казаного житлового приміщення.

Постановою державного виконавця від 26 липня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду в частині виселення ОСОБА_5

Відповідно до акта державного виконавця від 17 жовтня 2012 року в ході проведення виконавчих дій, було встановлено, що ОСОБА_5 у кімнаті НОМЕР_1 розташованій у будинку АДРЕСА_1 не проживає, у вказаній кімнаті мешкав її син.

23 жовтня 2012 року державним виконавцем, на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1515/11. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 30 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Міське комунальне підприємство «Основаніє», Запорізька міська рада, Служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, про усунення перешкод у здійсненні права користування та відновлення становища, яке існувало до порушення задоволено.

Постановами державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ) від 25 лютого 2014 року

ВП № 42163917 та ВП № 42164128 відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 335/1394/13-ц, виданого

10 лютого 2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, в частині виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з кімнати НОМЕР_1 розташованої у будинку АДРЕСА_1.

Під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 335/1394/13-ц, виданих 10 лютого 2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, в частині виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з кімнати НОМЕР_1 розташованої у будинку АДРЕСА_1 державним виконавцем встановлено, що за адресою:

АДРЕСА_1 проживає

ОСОБА_5, а боржники за цим виконавчим провадженням в даній кімнаті не знаходяться.

Станом на жовтень 2016 року ОСОБА_5 проживає у спірному житлі, тобто знов вселилася до житлового приміщення, з якого її було виселено за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила суд постановити ухвалу про повторне виселення ОСОБА_5 з житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі виконавчого листа № 2-1515/11, виданого 17 липня 2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року, заяву ОСОБА_3 про повторне виселення залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відсутні підстави для повторного виселення, в порядку передбаченому частиною одинадцятою статті 78 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ОСОБА_5 не була примусово виселена за виконавчим провадженням, яке було відкрито державним виконавцем 26 липня 2012 року про її виселення з житлового приміщення.

У лютому 2017 рокуОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки усім доказам наявним у матеріалах справи, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 19 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2012 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_5, третя особа - комунальне підприємство «Репог» (далі - КП «Репог»), про визнання рішення незаконним, визнання ордеру на житлове приміщення недійсним та виселення.

Визнано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 вересня 2010 року № 457/2 «Про надання житлової площі в гуртожитках» в частині надання житлової площі ОСОБА_5, кімнати НОМЕР_1 житловою площею

9,5 кв. м, розташованій по вул. Патріотичній у м. Запоріжжя незаконним.

Визнано ордер № 83 серії «Г» від 12 жовтня 2010 року на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 9,5 кв. м недійсним.

Виселено ОСОБА_5 з житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 26 липня 2012 року, на підставі виконавчого листа № 2-1515/11

від 17 лютого 2012 року, виданого Орджонікідзевським районним судом

м. Запоріжжя, щодо виселення ОСОБА_5 з кімнати НОМЕР_1 розташованої у будинку АДРЕСА_1, було відкрито виконавче провадження № 33544531.

Відповідно до акта державного виконавця від 17 жовтня 2012 року № 972/6 головним державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Святченко Є. В. в ході проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-1515/11, було встановлено, що ОСОБА_5 у кімнаті НОМЕР_1 розташованій у будинку АДРЕСА_1 не проживає, у вказаній кімнаті мешкає її син.

Постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Святченко Є. В. від 23 жовтня 2012 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1515/11, на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з повним фактичним виконанням згідно з виконавчим документом.

Частиною 11 статті 78 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час виникнення правовідносин, передбачено, що у разі, якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Отже, враховуючи те, що постановою державного виконавця від 23 жовтня

2012 року ВП № 33544531 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_5 зі спірного житлового приміщення у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, суди, дійшли помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_3 про повторне виселення в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) задоволенню не підлягає, з підстав того, що ОСОБА_5 не була примусово виселена.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу - передати на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 389, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило