Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №755/16278/15

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 755/16278/15

провадження № 61-27223св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду

м. Києва, у складі судді Бартащук Л. П., від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Музичко С. Г.,

Рейнарт І. М., Соколової В. В., від 31 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк", Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі ~money2~.

Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Правекс-Банк" було укладено кредитний договір № 1029-009/07Р, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 214141-101 від 14 вересня 2007 року позивач надав ОСОБА_2 кредит на загальну суму ~money3~, на строк

із 24 вересня 2007 року до 24 вересня 2013 року зі сплатою 12,39 % річних.

На виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в заставу автомобіль марки LANDMARK, модель SUV4WD, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В якості забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року за умовами якого поручитель зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Термін дії договору поруки - до 24 вересня 2016 року.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року станом на 03 червня

2015 року утворилась заборгованість у розмірі ~money4~,

з яких: ~money5~ - заборгованість за кредитом, 2 639,13

доларів США - заборгованість за процентами, ~money6~ - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Вказану суму заборгованості ПАТ КБ "Правекс-Банк" просило стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня

2015 року позов ПАТ "КБ "Правекс Банк" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі ~money7~, що станом на час ухвалення рішення еквівалентно ~money0~ Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" судовий збір в сумі по ~money1~

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами кредитного договору були визначені всі істотні умови, зокрема: предмет договору, строк дії договору, права, обов'язки та відповідальність сторін.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені строки.

Встановивши, що позичальник допустив неналежне виконання зобов'язання, оскільки щомісячно не вносив платежі із повернення кредиту і процентів, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості, розмір якої вважав доведеним.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 21 грудня 2015 року залишена без задоволення.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу від 31 січня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції були правильно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Колегія суддів відхилила доводи ОСОБА_2 про припинення дії поруки відповідно до статті 559 ЦК України, виходячи з того, що додатковим договором від 09 січня 2009 року до кредитного договору вносилися зміни, які не збільшували обсяг відповідальності поручителя, не збільшували процентну ставку та період дії договору, не змінювали умови договору, які передбачають відповідальність за невиконання зобов'язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог

ПАТ КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_2

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 і витребувано матеріали цивільної справи № 755/16278/15-ц з місцевого суду.

Зупинено виконання заочного рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 21 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 755/16278/15-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо чинності поруки. ОСОБА_2 вважала, що суд апеляційної інстанції в повній мірі не дослідивши матеріали справи та дійшов хибного висновку, що додатковим договором від 09 січня 2009 року вносились зміни до кредитного договору, які не збільшували обсягу відповідальності поручителя, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається збільшення суми щомісячного платежу, при цьому строк кредитування не зменшився. Тому укладення позивачем і ОСОБА_2 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року є нічим іншим як підставою для збільшення зобов'язань кредитора, а з ним відповідно і поручителя, про що вона не була повідомлена та на що згоду не надавала.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 24 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та

ПАТ КБ "Правекс-Банк" був укладений кредитний договір №1029-009/07Р (далі - кредитний договір №1029-009/07Р), відповідно до умов якого з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 214141-101 від 14 вересня

2007 року, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля позивач надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму ~money8~, зі сплатою 12,39 % річних на строк до 24 вересня 2013 року.

Відповідно до пункту 6.1.1 кредитного договору № 1029-009/07Р позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих відсотків.

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору № 1029-009/07Р у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту і/або сплати відсотків і/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 3 (три) відсотки річних, починаючи з розміру, встановленого в пункті 1.2. даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахуванням збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в яких позичальник повинен був виконати свої зобов'язання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі.

Згідно пункту 10.1 кредитного договору № 1029-009/07Р, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2. даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

На виконання умов пункту 2.1.3 кредитного договору № 1029-009/07Р між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави №1029-009/07Р

від 24 вересня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передано в заставу автомобіль марки LANDMARK, модель SUV4WD, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Для забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 1029-009/07Р, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року (далі - договір поруки № 1029-009/07Р), згідно умов якого поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 1029-009/07Р щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом (пункт 1.1 договору поруки).

Термін дії договору поруки - до 24 вересня 2016 року (пункт 4.1. договору поруки).

Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти у визначеному договором розмірі.

Банк стверджував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 1029-009/07Р утворилась заборгованість, яка станом на 03 червня 2015 року становить ~money9~, та складається із:

- заборгованості за кредитом у розмірі ~money10~;

- заборгованості за процентами у розмірі ~money11~;

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті кредиту ~money12~;

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом ~money13~.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції на час ухвалення судами оскаржених судових рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1 , 2 статті 554 ЦК України).

Встановивши, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, надавши ОСОБА_2 грошові кошти в кредит, а відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом.

Разом з тим, неможливо погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанції про стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь банку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період

із лютого 2014 року по травень 2015 року у розмірі ~money14~ з огляду на наступне.

Право кредитора нараховувати передбачену договором неустойку припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначені вимоги закону не врахували та дійшли помилкового висновку про стягнення з відповідачів на користь банку пені за період після закінчення визначеного строку кредитування, а саме із 25 вересня 2013 року по 03 червня 2015 року.

З урахуванням викладеного підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь банку пеня відповідно до пункту 10.1 кредитного договору № 1029-009/07Р за період з 28 лютого 2009 року по 24 вересня

2013 року в розмірі ~money15~ (відповідно до розрахунку банку, правильність якого відповідачами не спростована).

Щодо припинення поруки

За правилами частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-701цс15, від 23 грудня

2014 року у справі № 3-196гс14, від 20 лютого 2013 року у справі №6-172цс12, від 21 травня 2012 року у справі № 6-18цс11, від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-112цс12).

Закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

На зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 559 ЦК України (правовий висновок у постановах Верховного Суду України

від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

ОСОБА_2 в касаційній скарзі стверджує, що умовами договору

від 09 січня 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року було без її згоди збільшено обсяг відповідальності поручителя, що в силу положень

частини 1 статті 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що для застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 559 ЦК України, суд повинен встановити збільшення обсягу відповідальності поручителя за зобов'язаннями боржника, а також відсутність згоди поручителя на такі зміни у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року ОСОБА_2 поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 1029-009/07Р

від 24 вересня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 24 вересня 2013 року у розмірі ~money16~ та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору, змін до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Оскільки ОСОБА_2 була ознайомлена зі змістом зобов'язання, забезпеченого порукою та надала свою згоду на збільшення розміру такого зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли по суті правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування положень частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Договір від 09 січня 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року не містить положень щодо внесення змін до договору поруки № 1029-009/07Р

від 24 вересня 2007 року.

Кредитний договір № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року, договір

від 09 січня 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року та договір поруки № 1029-009/07Р від 24 вересня 2007 року не визнані недійсним та/або припиненими повністю чи частково.

Отже в цій частині доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині визначення розміру пені, яка підлягає стягненню, допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення необхідно змінити в частині стягнення пені, шляхом зменшення її розміру, а в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 19 травня 2016 року було зупинено виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 21 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

За таких обставин необхідно поновити виконання оскарженого судового рішення суду першої інстанції у незміненій частині.

Керуючись статтями 400,402,409,410,412,415,416,418,419,436

ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня

2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2 пені в розмірі ~money17~ змінити, зменшивши розмір стягнутої пені до ~money18~.

Загальний розмір стягнутої із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 21 грудня 2015 року заборгованості зменшити із

~money19~ до ~money20~.

В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва

від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 21 грудня 2015 року у незміненій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович