Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2019 року у справі №381/424/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 381/424/17

провадження № 61-28814 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"; відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року у складі судді Соловей Г. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Приходька К. П., Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 тис. грн строком до 27 серпня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленими кредитним договором.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Умови кредитного договору позичальник та поручителі належним чином не виконували, у зв'язку з чим станом на 24 листопада 2016 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі ~money0~, з яких: 30 тис. грн - заборгованість за кредитом, ~money1~ - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі ~money2~, стягнута з ОСОБА_1 на користь банку за рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року, різниця становить ~money3~, а також штрафи відповідно до умов договору: ~money4~ - штраф (фіксована частина), ~money5~ - штраф (процентна складова).

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2008 року на загальну суму ~money6~, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 24 листопада 2016 року, не зазначено період, за який виникла заборгованість за цим кредитним договором, не надано доказів наявності виконавчого провадження щодо виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі ~money7~, а також не надано доказів невиконання позичальником умов кредитного договору. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що з моменту набрання рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року законної сили у справі за позовом ПАТ
КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, припинилися правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків. Разом з тим, виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України. Враховуючи те, що позивач не надав детального щомісячного розрахунку заборгованості за період з 15 серпня 2013 року по 24 листопада 2016 року, встановити реальний розмір заборгованості за відсотками та штрафами не представляється можливим, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 381/365/17 із Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили та не звернули увагу на той факт, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року про стягнення суми кредитної заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не виконано, заборгованість не погашена. Вважає, що позивач подав обґрунтований позов до відповідачів у справі, що переглядається, про стягнення суми кредитної заборгованості, яка виникла за період з 16 серпня 2013 року по 24 листопада 2016 року, надавши відповідний розрахунок заборгованості за мінусом суми, стягнутої з відповідачів рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року. Зазначає, що судове рішення, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених умовами договору, частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки належним виконанням зобов'язання є його виконання, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та касаційної інстанції встановлено, що05 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 30 тис. грн строком до 27 серпня 2009 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленими кредитним договором.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Умови кредитного договору позичальник та поручителі належним чином не виконували, у зв'язку з чим ПАТ КБ "ПриватБанк" у 2013 році звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі ~money8~, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 30 тис. грн, заборгованість за процентами у розмірі ~money9~, а також штрафи відповідно до договору: ~money10~ - штраф (фіксована частина); ~money11~ - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі ~money12~ Вирішено питання розподілу судових витрат.

За розрахунком банку розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором станом на 24 листопада 2016 року, за мінусом суми в розмірі ~money13~, стягнутої заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року, становив ~money14~

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1 , 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позичальник, як і поручителі, зобов'язання за кредитним договором і договором поруки належним чином не виконували, унаслідок чого виникла заборгованість.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Застосовуючи наведені норми права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси заявника забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Судами встановлено, що відповідачі умови кредитного договору та договорів поруки належним чином не виконували, у зв'язку з чим ПАТ КБ "ПриватБанк" у 2013 році, тобто після спливу строку дії кредитного договору, який визначено до 27 серпня 2009 року, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі ~money15~, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 30 тис. грн, заборгованість за процентами у розмірі ~money16~, а також штрафи відповідно до договору: ~money17~ - штраф (фіксована частина); ~money18~ - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі ~money19~ Вирішено питання розподілу судових витрат.

Отже, банк звернувся до суду з позовом після спливу строку погашення кредиту, який чітко визначено у договорі (пункт 1.4. кредитного договору), тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності розміру заборгованості за період з 15 серпня 2013 року по 24 листопада 2016 року, є помилковим.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналогічне положення міститься у пункті 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення тіла кредиту та процентів, визначених станом на серпень 2009 року, слід закрити, оскільки такі вимоги банку вже вирішені заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року, що набрало законної сили.

Крім того, оскільки строк дії кредитного договору сплив 27 серпня 2009 року, то відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після спливу строку дії кредитного договору, а тому у задоволенні цих позовних вимог банку слід відмовити.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову банку, оскільки судове рішення, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених умовами договору, частиною 2 статті 625 ЦК України, є необґрунтованими, так як ПАТ КБ "ПриватБанк" позовних вимог на підставі статті 625 ЦК України не пред? являло, а в силу в силу частини 1 статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 травня 2017 року скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення тіла кредиту та процентів, визначених станом на серпень 2009 року, закрити.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення процентів, розрахованих після 27 серпня 2009 року, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович