Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №757/24436/18
Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №757/24436/18

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 757/24436/18

провадження № 61-12989 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача- адвокат Мороз Віталій Вікторович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза Віталія Вікторовича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 16 грудня 2021 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» (далі - ТОВ «Будеволюція», товариство), в якому просив суд:

- стягнути з ТОВ «Будеволюція» на його користь 50 000,00 грн матеріальної шкоди, яка завдана внаслідок неусунення недоліків в об`єкті інвестування (квартирі), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ТОВ «Будеволюція» на його користь пеню за невиконання зобов`язання щодо усунення недоліків в указаній квартирі, а також

за ненадання після підписання акту приймання-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 19 травня 2017 року сертифікатів, паспортів

та гарантійних документів на обладнання, що встановлене в квартирі, ненадання ключів від квартири та перешкоджання доступу до квартири,

не проведення державної реєстрації права власності на квартиру

у розмірі 8 042 737,03 грн;

- зобов`язати ТОВ «Будеволюція» протягом двох місяців із моменту набрання рішенням суду законної сили усунути недоліки на технічному поверсі, що розташований над квартирою;

- стягнути з ТОВ «Будеволюція» на його користь втрати від інфляції

у розмірі 99 112,51 грн та 3 % річних - 23 904,52 грн;

- стягнути з ТОВ «Будеволюція» на його користь 20 000,00 грн моральної шкоди;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 липня 2015 року

між ним та публічним акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «Аркада» (далі - ПАТ АКБ «Аркада», банк) (управитель) укладено договір № 70955 про участь у Фонді фінансування будівництвом

(далі - ФФБ), за яким він (довіритель) на підставі повного визнання

ним правил ФФБ «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція»,

що затверджені рішенням правління ПАТ АКБ «Аркада» (протокол

від 26 травня 2014 року № 36), надав свою згоду на участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція».

Пунктом 18 вказаного договору визначено, що після 100 % інвестування довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування управитель передає йому майнові права на цей об`єкт інвестування за договором про уступку майнових прав.

Він сплатив на рахунок ПАТ АКБ «Аркада» суму коштів у загальному

розмірі 828 132,19 грн, з яких 98,1 %, тобто 812 397,68 грн, спрямовані

на зарахування до ФФБ на інвестування будівництва, закріпленого

за довірителем об`єкта інвестування, а 1,9 %, тобто 15 734,51 грн, - оплата винагороди управителю за надання послуг з управління активами,

що підтверджується квитанцією від 07 липня 2015 року № 33.

У зв`язку з повним виконанням ним зобов`язань по вищевказаному договору 07 липня 2015 року між ним та ПАТ АКБ «Аркада» укладено договір № 70955 про уступку майнових прав, згідно з яким банк уступив довірителю, а довіритель прийняв від банку майнові права на об`єкт інвестування,

який визначений пунктом 1 договору № 70955 про участь у фонді.

На виконання пункту 7 договору про уступку майнових прав на об`єкт інвестування 19 травня 2017 року банком видано довідку № 50781, за якою він мав право на набуття у власність об`єкта інвестування, будівництво якого було проінвестовано у повному обсязі на 100 %, згідно з договором від 07 липня 2015 року № 50781 про участь у ФФБ, до фонду виду А «Патріотика» за програмою «Будеволюція». У довідці зазначено про те,

що вона видана для державної реєстрації за довірителем права власності на об`єкт інвестування.

19 травня 2017 року між ним та банком підписано акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири), в якому зазначено, що на підставі договору про участь у ФФБ від 07 липня 2015 року № 50781 забудовник

(ТОВ «Будеволюція) передав, а довіритель прийняв об`єкт інвестування, розташований за поштовою адресою:

АДРЕСА_2 , будівельна адреса якого: будинок № 3 ,

що є складовою частиною об`єкта будівництва « Багатоповерхові житлові будинки з об`єктами торговельно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_2». Реквізити квартири наступні: № 200 ,

три кімнати, двадцять п`ятий поверх, загальна площа 81,40 кв. м.

Він підписав цей акт і зазначив наступне: «Акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири) підписано із зауваженнями, які будуть викладені ним в порядку, передбаченому статтею 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

29 травня 2017 року він надіслав на адресу забудовника та управителя претензію, в якій ним було описано всі недоліки, які він виявив під час прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири).

Позивач указував, що з листопада 2016 року не мав можливості користуватися майном через зазначені порушення, а забудовник

та управитель не мали наміру усувати недоліки та продовжували договірні зобов`язання.

Уважав, що такими діями забудовника йому завдано матеріальну шкоду, яка полягала, у тому числі, у наступному: йому передано квартиру

у непридатному для проживання стані, вона потребувала ремонту, зокрема ремонту на технічному поверсі, оскільки на стелі та стінах в квартирі були цвіль, грибок, відсутні міжкімнатні двері тощо. Про всі такі недоліки ним указано в претензії від 29 травня 2017 року, на яку ТОВ «Будеволюція» належним чином не відреагувало. Тобто товариство відмовилося усунути недоліки в об`єкті інвестування. Тому він повинен здійснити усунення недоліків за власний рахунок і збитки оцінив у розмірі 50 000,00 грн.

Позивач також просив стягнути з ТОВ «Будеволюція» на його користь пеню за невиконання зобов`язання щодо усунення недоліків в указаній квартирі, а також за ненадання після підписання акту приймання-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 19 травня 2017 року сертифікатів, паспортів

та гарантійних документів на обладнання, що встановлене в квартирі, ненадання ключів від квартири та перешкоджання доступу до квартири,

не проведення державної реєстрації права власності на квартиру

у розмірі 8 042 737,03 грн.

Крім того, посилаючись на положення статті 625 ЦК України (відповідальність за порушення грошового зобов`язання), позивач просив суд на суму боргу нарахувати інфляційну складову, як відповідальність

за прострочення грошового зобов`язання, яка розраховується з травня

2017 року по березень 2018 року та становить 99 112,51 грн, а також 3 % річних за 358 днів із 19 травня 2017 року (дата підписання акта)

по 11 травня 2018 року (дата подачі позову до суду) у розмірі 23 904,52 грн.

Розмір моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій товариства,

які полягали у необґрунтованій відмові усунути недоліки в об`єкті інвестування на технічному поверсі квартири, а також ненаданні йому ключів від квартири, доступу до квартири, паспортів, сертифікатів

та гарантійних документів на обладнання у квартирі, не проведення державної реєстрації права власності за позивачем на квартиру, він оцінив у 20 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року залишено без змін.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Cуд першої інстанції, вирішуючи спір, застосував відповідні норми

ЦК України, законів України: «Про фінансово-кредитні механізми

і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про інвестиційну діяльність», «Про захист прав споживачів», положення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня

2011 року № 461, пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ

за позовами про захист прав споживачів», надав правову оцінку поданим сторонам доказам і зробив висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як останній згідно з актом прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 19 травня 2017 року прийняв квартиру

АДРЕСА_4 .

Позивач не реалізував своє право на подачу письмових зауважень

в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Тобто він підписав підготовлений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири).

Вказаний акт приймання-передачі об`єкта інвестування (квартири) підписано сторонами після введення об`єкта в експлуатацію, тому районний суд не врахував фотознімки, надані позивачем, та висновок експерта

за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 10 серпня 2020 року № 133/03-2020, складений судовим експертом Українського незалежного інституту судових експертиз на виконання відповідної ухвали суду першої інстанції (далі - висновок судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи

від 10 серпня 2020 року № 133/03-2020).

При цьому судом зазначено, що інформація натурного обстеження експертом місць загального користування не може прийматися до уваги, оскільки перед експертом не було поставлено питання про надання висновку про стан місць загального користування багатоквартирного будинку. Тобто експерт вийшов за межі дослідження. Експерту

не забезпечено доступ до об`єкта дослідження, не надано матеріали проєктної документації, із вимогами про витребування яких позивач

у встановленому процесуальним законом порядку до суду не звертався,

як і не звертався у порядку забезпечення доказів, необхідних для проведення такої експертизи.

Крім того, районний суд зазначив про безпідставність одночасних вимог позивача, які він обґрунтовує посиланням на положення частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (права споживача

у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)),

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої унаслідок неусунення недоліків, яка ним оцінена у розмірі 50 000,00 грн, без підтверджуючих документів про понесені витрати, та безоплатного усунення недоліків

у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк. Положення цієї норми права визначено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати захистити своє право одним способом, визначеним пунктами 1-5 частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

З указаних підстав, не можу бути застосована до спірних правовідносин

частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»,

як і стаття 625 ЦК України, тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства на користь позивача пені, інфляційних втрат

та 3 % річних.

Районний суд відхилив доводи позивача про те, що він не отримав правовстановлюючих документів від забудовника, ключів від квартири, сертифікатів, паспортів, гарантійних документів на обладнання, а також,

що відповідач перешкоджає йому користуватися житлом, оскільки вказане не стосується предмета спору у цій справі (відшкодування збитків, стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, нарахованих

на суму боргу, відшкодування моральної шкоди), що не відновить порушене право позивача, який вказує про те, що не може користуватися квартирою

з листопада 2016 року.

У спірних правовідносинах відсутні правові підстави для задоволення

похідної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди. При цьому обставин, з якими пов`язано настання права на відшкодування моральної шкоди, судом не встановлено.

Суд першої інстанції врахував відповідну судову практику Верховного Суду України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза В. В., залишено без задоволення.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції врахував ті самі норми матеріального права,

що й суд першої інстанції, надав правову оцінку поданим сторонам доказам, і вказав про те, що позивач при підписанні акта прийняття-передачі об`єкта інвестування від 19 травня 2017 року мав право діяти в силу положень статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», зокрема:

якщо позивач мав претензії до забудовника щодо об`єкта інвестування,

то міг подати у письмовій формі свої обґрунтовані зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань по об`єкту будівництва

і об`єкту інвестування, щодо виявлених будівельних недоліків

й не підписувати акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири). Тоді забудовник, у разі наявності у довірителя вказаних зауважень, зобов`язаний був би забезпечити безоплатне усунення недоліків

у п`ятнадцятиденний строк із дня подання зауважень або забезпечити безоплатне повторне виконання неналежно виконаної роботи

чи виготовлення непоставленої чи пошкодженої речі з такого самого матеріалу і такої самої якості.

Разом із цим, позивач утримався від таких дій, а його застереження в акті прийняття-передачі об`єкта інвестування, який ним підписано, не мають правового значення.

Позивачем не доведено порушення його прав ТОВ «Будеволюція», пов`язаних з неусуненням недоліків в об`єкті інвестування, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, а також про зобов`язання товариства усунути недоліки на технічному поверсі задоволенню

не підлягають.

При цьому районний суд вірно не врахував доводи позивача про те,

що він не отримав правовстановлюючих документів від забудовника, ключів від квартири тощо, оскільки позивач із вказаними вимогами до суду не звертався. Предмет позову у цій справі інший.

Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки відсутні правові підстави

для задоволення основних вимог позову ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню й похідна вимога про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні2022 року до Верховного Суду,

представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз В. В., просить судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені

та відшкодування завданої моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Також просить змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень в іншій частині.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права

у подібних правовідносинах; суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив

на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року справу призначено

до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не врахували висновки Верховного Суду у даній категорії справ. При цьому суди

в мотивувальній частині судових рішень послалися на заяву представника позивача щодо державної реєстрації права власності на об`єкт інвестування, яку той в судовому засіданні не робив. Також посилається

на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування інших норм права у подібних правовідносинах.

Зазначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені та моральної шкоди у зв`язку з тим, що забудовником не проведено державну реєстрацію права власності інвестора на об`єкт інвестування. Вимога про стягнення пені є належним способом судового захисту порушеного права. При цьому посилається на наявність правових підстав для стягнення з товариства

на користь позивача моральної шкоди, у тому числі, через тривалий судовий розгляд справи.

Судами також не встановлено і не перевірено обставини щодо обов`язку забудовника передати позивачу ключі і всі документи одночасно

з переданням квартири за відповідним актом. Із листопада 2016 року позивач не може користуватися своїм майном через порушення в об`єкті інвестування, про які зазначалося в позові, йому обмежують та блокують доступ до об`єкта, а його будинок у місті Маріуполі Донецької області зруйновано.

Позивач просив суд зобов`язати товариство усунути недоліки на технічному поверсі, що розташований над спірною квартирою. На момент розгляду справи судами право власності позивача на квартиру АДРЕСА_4 не було зареєстровано. Тобто вказану вимогу заявлено передчасно й позивач не позбавлений заявити таку вимогу після здійснення державної реєстрації права власності на квартиру. Указане слід урахувати при зміні мотивувальної частини судових рішень.

Крім того, у касаційній скарзі позивач просить стягнути з товариства на його користь витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи

в судах усіх інстанцій.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 липня 2015 року між ПАТ АКБ «Аркада» (управитель) та ОСОБА_1 (довіритель) укладено договір № 70955 про участь у ФФБ, згідно з умовами якого ОСОБА_1 на підставі повного визнання ним правил ФФБ «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція», що затверджені рішенням правління ПАТ АКБ «Аркада» (від 26 травня 2014 року протокол № 36), надав свою згоду на участь у фонді виду А «Патріотика» за програмою

ТОВ «Будеволюція» (а. с. 30-37, т. 1).

Відповідно до пункту 2 цього договору довіритель прийняв на себе зобов`язання виконувати правила ФФБ та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання

у власність об`єкта інвестування, визначеного в пункті 6 договору, у якому визначено, що відповідно до правил фонду та цього договору

за довірителем закріплюється об`єкт інвестування з такими основними характеристиками: 1) вид об`єкта інвестування: квартира; 2) будівельна

або поштова адреса об`єкта інвестування: між

АДРЕСА_5 ; 3) номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта житловий будинок № 3 ;

4) номер об`єкта інвестування: 200; 5) поверх - 25, кількість кімнат - 3;

7) загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту - 81,3 кв. м; 8) вимірна одиниця об`єкта інвестування: 1,00 кв. м.

Пунктом 18 вказаного договору закріплено, що після 100 % інвестування довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування управитель передає довірителеві майнові права на цей об`єкт інвестування за договором

про уступку майнових прав.

07 липня 2015 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок ПАТ АКБ «Аркада» грошові кошти в загальному розмірі 828 132,19 грн, з яких 98,1 %, тобто

812 397,68 грн, спрямовані на зарахування до фонду на інвестування будівництва закріпленого за довірителем об`єкта інвестування, а 1,9 %, тобто 15 734,51 грн, - оплата винагороди управителю за надання послуг

з управління активами, що підтверджується квитанцією № 33 (а. с .47, т. 1).

07 липня 2015 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено договір № 70955 про уступку майнових прав, згідно з яким банк уступив довірителю, а довіритель прийняв від банку майнові права на об`єкт інвестування, який визначений пунктом 1 договору № 70955 про участь

у фонді (а. с .45-46, т. 1).

На виконання пункту 7 договору про уступку майнових прав на об`єкт інвестування 19 травня 2017 року ПАТ АКБ «Аркада» видано довідку

№ 50781, за якою ОСОБА_1 має право на набуття у власність об`єкта інвестування, будівництво якого було проінвестовано у повному обсязі

на 100 % згідно з договором № 50781 від 07 липня 2015 року про участь

у фонді, до фонду виду А «Патріотика» за програмою «Будеволюція».

У довідці зазначено, що вона надана для державної реєстрації

за довірителем права власності на об`єкт інвестування (а. с. 48, т. 1).

26 серпня 2016 року складено акт готовності об`єкта до експлуатації,

на підставі якого 26 серпня 2016 року видано сертифікат серії ІУ

№ 1651622872364, яким Державна архітектурно-будвельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_2 » проєктній документації та підтвердження його готовності

до експлуатації (а. с. 111, т. 2).

Експертним звітом державного підприємства державного

науково-дослідного та проєктно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 14 січня 2015 року № 165/4 підтверджується проведення експертизи щодо проєктної документації вказаного вище об`єкта будівництва (а. с. 120, т. 2).

19 травня 2017 року між ОСОБА_1 (довіритель)

та ТОВ «Будеволюція» (забудовник) підписано акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири), в якому зазначено, що на підставі договору про участь у фонді від 07 липня 2015 року № 50781 забудовник передав,

а довіритель прийняв наступний об`єкт інвестування за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , будівельна адреса якого: будинок № 3 , що є складовою частиною об`єкта будівництва « Багатоповерхові житлові будинки з об`єктами торговельно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_2». Реквізити квартири наступні: № 200 , три кімнати, двадцять п`ятий поверх, загальна площа 81,40 кв. м (а. с. 49-50, т. 1).

Указаний акт містить інформацію про перелік робіт, які забудовник провів на об`єкті інвестування (12 позицій), перелік обладнання, яке встановлено на об`єкті інвестування та передаються довірителю (6 позицій), серед яких: лічильники гарячої, холодної води, електролічильник, теплолічильник, пожежний кран, сталеві радіатори), стислий перелік робіт, які забудовник виконав на об`єкті інвестування (10 позицій), перелік обладнання, що було встановлено на об`єкті будівництва для подальшої передачі його експлуатуючій організації або об`єднанню співвласників багатоповерхового будинку (6 позицій).

Пунктом 5 зазначеного акту закріплено, що всі будівельні роботи

на об`єкті будівництва та об`єкті інвестування, передбачені технічною характеристикою, проєктною документацією, будівельними нормами, стандартами та привалами, виконані забудовником у повному обсязі.

Пунктом 6 цього акту передбачено, що претензій по виконанню та якості робіт довіритель до забудовника не має (а. с. 50, т. 1).

Довіритель несе відповідальність за збереження об`єкта інвестування

після отримання доступу до нього, самостійно укладає договір

про відшкодування витрат експлуатаційній організації на утримання будинку, споруд та прибудинкової території і надання комунальних послуг

та виконує зобов`язання за ним. Підтвердженням виникнення права власності на квартиру є проведення державної реєстрації права власності на квартиру та внесення відомостей до Державного реєстру прав в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 7 вказаного акту).

В акті приймання-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 19 травня 2017 року ОСОБА_1 зазначив, що він підписує вказаний акт

із зауваженнями, які викладо в порядку, передбаченому статтею 19

Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном

при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

До позову ОСОБА_1 додав, разом із іншим, фотознімки квартири

та будинку (а. с. 25-64, т. 2).

У матеріалах справи наявний висновок судової будівельно-технічної

та оціночно-будівельної експертизи від 10 серпня 2020 року № 133/03-2020 (а. с. 19-64, т. 3), проведеної на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої

цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представник ОСОБА_1 - адвокат Мороза В. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив суд стягнути з товариства на його користь матеріальну шкоду, пеню, втрати

від інфляції, 3 % річних, моральну шкоду, а також зобов`язати товариство усунути недоліки на технічному поверсі, що розташований над спірною квартирою. Позивач посилався, у тому числі, на неусунення забудовником недоліків в об`єкті інвестування (квартирі).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох

або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно

до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,

які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,

що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестування

та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва

з використанням недержавних коштів може здійснюватися виключно,

у тому числі, через фонди фінансування будівництва.

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади

та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю визначено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях

з нерухомістю» (стаття 1 цього Закону).

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено,

що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях

з нерухомістю» управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, забезпечити прийняття їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору.

Забудовник зобов`язаний виконати свої зобов`язання за договором щодо організації спорудження об`єктів будівництва та своєчасного введення

їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня

1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами

про захист прав споживачів» судам роз`яснено, що оскільки Закон

не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття

й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання

і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів

при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині,

не врегульованій спеціальним законом.

Судами попередніх інстанцій застосовано вищенаведені норми матеріального права й надано належну правову оцінку договору

№ 70955 про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеному 07 липня 2015 року між ПАТ АКБ «Аркада» (управитель) та ОСОБА_1 (довіритель), а також договору № 70955 про уступку майнових прав, укладеному між ними у цей самий день.

При цьому 19 травня 2017 року ПАТ АКБ «Аркада» видало довідку № 50781, за якою ОСОБА_1 має право на набуття у власність об`єкта інвестування, будівництво якого було проінвестовано у повному обсязі,

яка видана для державної реєстрації за довірителем права власності

на об`єкт інвестування.

Державна реєстрація права власності на житло здійснюється забудовником своїми силами та за свій рахунок. Органи, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводять державну реєстрацію права власності довірителя на об`єкт інвестування на підставі довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права

та обов`язки. Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав,

їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права

та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю

та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю

і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву,

що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах:

від 21 грудня 2022 року у справі № 569/5399/20 (провадження

№ 61-7682св21), від 01 лютого 2023 року у справі № 569/6009/19 (провадження № 61-3803св22).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги

(абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності

на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються

з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому

значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його

як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах: від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12,

від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року

у справі № 6-51цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15,

від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16 та інших.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування),

не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав

не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього (постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 607/1220/19, провадження

№ 61-17351св20).

При цьому законодавством встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб, а інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Тобто інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною

у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 грудня 2021 року

у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20), від 14 вересня

2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у cправі № 923/447/15.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності

на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна

до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття

до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно

до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає

з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент розгляду справи право власності на об`єкт інвестування за позивачем не було зареєстровано. На вказаному заявник наголошує і в касаційній скарзі, обґрунтовуючи підстави для зміни мотивувальної частини судових рішень.

Верховний Суд ураховує, що у спірних правовідносинах спір не стосується визнання права власності на об`єкт інвестування.

Ураховуючи заявлені позивачем вимоги, їх обґрунтування та мотиви відмови у їх задоволенні, зазначення в мотивувальній частині судових рішень про рівень вжиття позивачем заходів для державної реєстрації права власності на об`єкт інвестування, чи про його бажання здійснити такі заходи, як і посилання на слова його представника, не має правового значення при вирішенні спору.

Таким чином, відсутні правові підстави для зміни мотивувальної частини судових рішень, відповідні доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

26 серпня 2016 року складено акт готовності об`єкта до експлуатації,

видано сертифікат серії ІУ № 1651622872364, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації та підтвердження його готовності до експлуатації.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій врахували, що 19 травня

2017 року між ОСОБА_1 (довіритель) та ТОВ «Будеволюція» (забудовник) підписано акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири), в якому зазначено, що на підставі договору про участь у ФФБ від 07 липня 2015 року № 50781 забудовник передав, а довіритель прийняв наступний об`єкт інвестування за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , будівельна адреса якого: будинок № 3 , що є складовою частиною об`єкта будівництва « Багатоповерхові житлові будинки з об`єктами торговельно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_2». Реквізити квартири наступні: № 200 , три кімнати, двадцять п`ятий поверх, загальна площа 81,40 кв. м.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях

з нерухомістю» довіритель має право у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання акта прийняття-передачі об`єкта інвестування або підписати підготовлений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування

із зазначенням інформації про відсутність претензій довірителя

до забудовника щодо об`єкта інвестування, або подати у письмовій формі свої обґрунтовані зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань по об`єкту будівництва і об`єкту інвестування та щодо виявлених будівельних недоліків.

Указане узгоджується з пунктом 8 договору № 50781 про участь у ФФБ від 07 липня 2015 року.

За змістом частини одинадцятої статті 20 вказаного Закону

для встановлення факту виконання умов договору про участь у фонді

та факту припинення управління майном, необхідне настання всіх трьох наступних умов у їх поєднанні: виконання довірителем усіх зобов`язань перед управителем ФФБ; введення об`єкта в експлуатацію; підписання довірителем із забудовником акта прийому-передачі закріпленого за ним об`єкта інвестування, після введення об`єкта в експлуатацію.

Акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 19 травня

2017 року, підписаний забудовником та довірителем, тобто сторонами

у справі, містить інформацію про перелік робіт, які забудовник провів

на об`єкті інвестування (12 позицій), перелік обладнання, яке встановлено на об`єкті інвестування та передаються довірителю (6 позицій), серед яких: лічильники гарячої, холодної води, електролічильник, теплолічильник, пожежний кран, сталеві радіатори), стислий перелік робіт, які забудовник виконав на об`єкті інвестування (10 позицій), перелік обладнання, що було встановлено на об`єкті будівництва для подальшої передачі його експлуатуючій організації або об`єднанню співвласників багатоповерхового будинку (6 позицій).

Усі будівельні роботи на об`єкті будівництва та об`єкті інвестування, передбачені технічною характеристикою, проєктною документацією, будівельними нормами, стандартами та привалами, виконані забудовником у повному обсязі (пункт 5).

Пунктом 6 цього акту передбачено, що у довірителя відсутні претензії

до забудовника по виконанню та якості робіт.

Довіритель несе відповідальність за збереження об`єкта інвестування

після отримання доступу до нього, самостійно укладає договір

про відшкодування витрат експлуатаційній організації на утримання будинку, споруд та прибудинкової території і надання комунальних послуг

та виконує зобов`язання за ним. Підтвердженням виникнення права власності на квартиру є проведення державної реєстрації права власності на квартиру та внесення відомостей до Державного реєстру прав в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 7 вказаного акту).

В акті прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири) від 19 травня 2017 року ОСОБА_1 зазначив, що він підписує вказаний акт

із зауваженнями, які буде викладено в порядку, передбаченому статтею 19

Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном

при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Разом із цим, позивач підписав акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири). В указаному акті він не зазначив про невиконання

ТОВ «Будеволюція» своїх зобов`язань по об`єкту будівництва та об`єкту інвестування, як і про виявлені будівельні недоліки.

Колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій вірно відхилили доводи позивача про примусове підписання ним відповідного акта, так як такі

не доведено належними та допустимими доказами, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81

ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку поданим сторонам доказам у їх сукупності, враховано предмет та підстави позову ОСОБА_1 й обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог

останнього про стягнення матеріальної шкоди, пені, інфляційних втрат,

3 % річних, а також про зобов`язання ТОВ «Будеволюція» усунути недоліки

на технічному поверсі будинку.

У даному спорі позивачем не доведено, а судами не встановлено під час розгляду справи порушень товариством прав позивача, пов`язаних

із неусуненням недоліків в об`єкті інвестування. При цьому позивачем підписано акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири)

від 19 травня 2017 року.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Разом із цим, у касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені

та завданої моральної шкоди, а в іншій частині просить судові рішення змінити.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22

Закону України «Про захист прав споживачів»).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність

за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів,

що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів»

цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг

та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики

у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо

не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено,

що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг

та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами не встановлено порушення товариством прав позивача, який добровільно підписав акт прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири).

З урахуванням усіх фактичних обставин спору, судами зроблено вірні висновки про відсутність правових підстав для стягнення з товариства

на користь позивача пені й моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2019 року у справі

№ 759/16734/15-ц (провадження № 61-22252св18) зазначено, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються

до фінансово-кредитних правовідносин при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом. Водночас, можливість застосування до спірних правовідносин наведених вище приписів Закону України «Про захист прав споживачів» залежить

від доведеності обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов`язань, передбачених умовами договору про участь у фонді.

Наявності таких обставин у спірних правовідносинах позивачем

не доведено.

Отже, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, правильно вказав, що оскільки у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для задоволення основних вимог позову ОСОБА_1 ,

то не підлягає задоволенню й похідна вимога про відшкодування моральної шкоди.

Посилання касаційної скарги на тривалий час розгляду справи судами

та на час виникнення спірних правовідносин також не можуть бути правовою підставою для задоволення касаційної скарги.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на взаємовиключні доводи касаційної скарги, зокрема, заявник указує на передчасність своїх основних позовних вимог, що, на його думку, є підставою для зміни мотивувальної частини судових рішень, й одночасно зазначає про наявність правових підстав для задоволення похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Доводи позивача про те, що він не отримав правовстановлюючих документів від забудовника, ключів від квартири, сертифікатів, паспортів, гарантійних документів на обладнання, як і доводи про створення йому перешкод у користуванні житлом, відхиляються Верховним Судом,

так як вони не входять до предмета доказування у цій справі,

про що судами попередніх інстанцій вірно зазначено. Предметом позову

у цій справі є відшкодування збитків, стягнення пені, грошових коштів

за порушення грошового зобов`язання, відшкодування моральної шкоди.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб,

які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із ухваленими судами попередніх інстанцій судовими рішеннями, проте вони спростовуються матеріалами справи, наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом.

Зроблені судами висновки по суті вирішення спору узгоджуються

з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263

ЦПК України), а судова практика Верховного Суду з указаного питання

є сталою та сформованою.

У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги

на відповідну судову практику Верховного Суду. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, указані висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть

бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін,

якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416

ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення

та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Верховний Суд залишає без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з товариства на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в судах усіх інстанцій

у відповідних розмірах.

У процесі реалізації свого права на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів. За змістом положень статей 133, 137, 141

ЦПК України цивільне процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу

за рахунок сторони, яка програла судовий спір.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку, питання відшкодування витрат на правничу допомогу порушено особою, яка фактично програла судовий спір.

Керуючись статтями 400 401 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза Віталія Вікторовича, залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року

та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець