Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №569/22963/21
Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №569/22963/21

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 569/22963/21

провадження № 61-12563св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Харечка С. П.

від 13 квітня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., від 10 листопада 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 18 червня 2010 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

3. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Зазначала, що спільне життя з відповідачем у них не склалося, ускладнилися взаємовідносини, зникло взаєморозуміння через суттєві розбіжності у поглядах на життя та несумісність характерів. Відповідач систематично вчиняв скандали, проявляв до неї агресію. Все це негативно вплинуло на її почуття любові та поваги до нього.

5. Вказувала, що з 25 вересня 2021 року вони з відповідачем проживають окремо, спільним побутом не пов`язані, спільного господарства не ведуть, взаємних прав та обов`язків не мають. При цьому у зв`язку із вчиненням ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства вона з молодшим сином ОСОБА_4 проживали у відділенні для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, яке функціонує при КЗ «Рівненський центр соціально-психологічної допомоги» POP.

6. Старший син ОСОБА_3 залишився тимчасово проживати з батьком.

7. Зосереджувала увагу на тому, що син ОСОБА_3 був свідком всіх подій домашнього насильства, вчиненого відповідачем відносно неї, а тому також вважається постраждалим від домашнього насильства в силу вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

8. Посилалася на те, що наразі вона орендує квартиру зі всіма зручностями для проживання дітей у ній. Окрім цього, вона є працездатною особою, працює офіційно та має постійний стабільний дохід. Натомість відповідач офіційно не працює, має вкрай нерегулярний грошовий дохід, чим економічно обтяжує її та дітей, періодично скандалить, що, на її думку, свідчить про його неспроможність утримувати та виховувати дітей.

9. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства, та визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з нею.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня

2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду

від 10 листопада 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований

18 червня 2010 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий

запис 623. Залишено ОСОБА_1 шлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

12. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

13. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .

14. Вирішено питання розподілу судових витрат.

15. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що спільне проживання сторін є неможливим, а збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, фактично шлюб не існує, а тому наявні підстави для його розірвання.

16. Визначаючи місце проживання старшого сина ОСОБА_3 разом з батьком, а меншого - разом із матір`ю, суд виходив із того, що такий варіант відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дітей. Судами враховано обставини й відносини, які склались між сторонами щодо визначення місця проживання дітей, їх тривалість, а також бажання старшого сина ОСОБА_3 проживати разом з батьком і факт перебування позивачки за кордоном.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком та ухвалити у цій частині нове судове рішення про визначення місця проживання старшого сина з матір`ю.

18. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази, позбавили права на відвід судді (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій при визначенні місця проживання ОСОБА_3 з батьком не урахували особисті якості відповідача та наявність неприязних відносин між нею та ОСОБА_2 . Зосереджує увагу на встановленому у судовому порядку факту вчинення відповідачем відносно неї домашнього насильства (психологічного та економічного), свідком чого був старший син ОСОБА_3 , який відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вважається дитиною, яка постраждала від домашнього насильства. Вважає, що відповідач свідомо відгородив старшого сина ОСОБА_3 від неї, перешкоджає їх спілкуванню та її участі у вихованні сина, що в майбутньому спричинить негативний вплив на психологічний розвиток дитини.

20. Зазначає, що вона приймала участь у судових засіданнях та виїхала за межі України з сином ОСОБА_4 тимчасово у зв`язку із військовою агресією держави-окупанта.

21. Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги висновок органу опіки та піклування, згідно з яким вирішено за доцільне визначити місце проживання обох малолітніх дітей разом з матір`ю.

22. Посилається на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про однакові матеріально-побутові умови сторін, який не врахував відсутність у відповідача стабільного доходу, наявність великої заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги у квартирі, в якій проживає, та відсутність покращень умов для проживання дітей у ній.

23. Додатково зазначає про порушення судом апеляційної інстанції принципу незмінності складу суду та вимог статті 33 ЦПК України, що позбавило її можливості заявити відвід новому судді у складі колегії суддів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги.

25. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 569/22963/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

26. 01 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

27. Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. 18 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

29. У шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30. Після припинення шлюбних стосунків між сторонами їх старший син ОСОБА_3 залишився проживати з батьком, за адресою: АДРЕСА_1 , менший син ОСОБА_4 - з матір`ю, спочатку з 25 вересня 2021 року по 25 грудня 2021 року - у відділенні для осіб, які постраждали від домашнього насильства, а в подальшому - у орендованому позивачкою помешканні, за адресою: кв. АДРЕСА_2 .

31. Згідно з висновком органу опіки та піклування від 22 лютого 2022 року №08-386, комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, прийняла рішення про доцільність залишення малолітніх ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 . При цьому встановлено, що старший син ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 проживають за адресою: кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою та є співвласником помешкання. Це трикімнатна квартира з усіма зручностями, достатньо мебльована. Для дітей відведено окрему кімнату. В квартирі створені належні умови для проживання, виховання та розвитку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_2 пояснив, що старший син ОСОБА_3 виявив бажання проживати разом з ним. Менший син ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_1 , але проводить час з ним та старшим братом. ОСОБА_2 пояснив, що працює неофіційно, але має дохід, достатній для утримання дітей. ОСОБА_2 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 39851927) від 30 червня 2015 року має у власності квартиру за адресою:

кв. АДРЕСА_3 .

32. ОСОБА_2 надав характеристику з ГО «Всеукраїнська федерація рукопашу гопак» в Рівненській області, яку відвідує ОСОБА_3 з жовтня 2021 року. В характеристиці вказано, що ОСОБА_2 постійно привозить та забирає ОСОБА_3 з занять. Він забезпечив дитину спортивною формою та відповідним інвентарем. ОСОБА_3 має бутерброди для перекусу. Забезпечував участь свого сина у заходах та екскурсіях, а також допомагав своїм транспортом.

33. Відповідно до оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 , наданої Рівненським міським центром соціальних служб, складних життєвих обставин у сім`ї не виявлено. Для ОСОБА_3 створені всі умови для проживання, виховання та розвитку.

34. З психолого-педагогічної характеристики з навчального закладу на ОСОБА_3 встановлено, що він проживає з батьком. Під час навчання дитини у 5 класу мати дитини відвідувала батьківські збори та підтримувала зв`язок з класним керівником, постійно цікавилася шкільним життям сина. Референтними особами для ОСОБА_3 є тато, мати та молодший брат, цим членам сім`ї дитина симпатизує. Проте найбільш значимим та близьким для хлопчика є батько, у взаємостосунках учень надає перевагу татові. В разі потреби, ОСОБА_3 за допомогою чи порадою звертається до тата.

35. Відповідно до психолого-педагогічної характеристики з навчального закладу на ОСОБА_4 встановлено, що дитина проживає з мамою. Мати приділяє увагу вихованню сина. Упродовж навчання дитини в закладі освіти, вона постійно відвідує батьківські збори та спілкується з класним керівником, цікавиться шкільними справами сина. До референтної групи осіб ОСОБА_4 належать: мама, тато та старший брат. В разі потреби ОСОБА_4 за допомогою чи порадою звертається до мами. Найбільш значимою та близькою особою для учня є мати. Проте дитина потребує емоційного зв`язку зі старшим братом, бажає проводити дозвілля з мамою, татом і братом.

36. В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 пояснив суду, що він тривалий час проживає з батьком і має бажання проживати з батьком постійно.

Позиція Верховного Суду

37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

38. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Межами касаційного перегляду справи є правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також дотримання порядку заміни судді під час перегляду справи в апеляційному порядку.

42. В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

43. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

44. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

45. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

46. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

47. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

48. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

49. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

50. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

51. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

52. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

53. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

54. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини(частина друга статті 160 СК України).

55. Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

56. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

57. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

58. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

59. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

60. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

61. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

62. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі

№ 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

63. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).

64. При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

65. Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер.

66. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

67. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

68. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

69. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

70. З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 та від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною у спорах про визначення місця проживання малолітньої дитини).

71. Суди при вирішення питання про визначення місця проживання кількох малолітніх дітей мають право з урахуванням відповідних фактичних обставин розглянути можливість почергового спільного проживання дітей з одним чи іншим з батьків, у тому числі і з почерговим проживанням кожної дитини окремо з матір`ю та батьком, забезпечивши належний контакт батьків з дітьми та дітей між собою.

72. Суди встановили, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народження, після припинення шлюбно-сімейних відносин між батьками залишився проживати разом з батьком за місцем попереднього проживання та місцезнаходженням навчального закладу, у якому він навчається та має певні соціальні контакти, виявляє більшу прихильність до батька та у судовому засіданні висловив своє бажання залишитися проживати разом із батьком, при цьому не має перешкод у спілкуванні з матір`ю і молодшим братом. Виходячи із цих обставин, а також взявши до уваги, що мати перебуває за межами України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для змінизвичного для дитини місця проживання і середовища та визначили місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.

73. Колегія суддів, враховуючи межі касаційного оскарження, визначені доводами касаційної скарги, не знаходить підстав для того, щоб вважати рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частини такими, що прийняті з порушення норм матеріального і процесуального права.

74. Питання, на яких наголошено у пунктах 70-71 цієї постанови, сторонами не ініціювалися, органом у справах дітей не висвітлювалися та судами попередніх інстанцій не досліджувалися.

75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

76. Посилання відповідачки на безпідставне не урахування судами попередніх інстанцій висновку органу опіки та піклування, згідно з яким вирішено за доцільне визначити місце проживання обох малолітніх дітей разом з матір`ю, колегія суддів вважає необґрунтованими.

77. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

78. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

79. Колегія суддів зауважує, що згідно з наявним у матеріалах справи висновком найбільш значим та близьким для ОСОБА_3 визнано батька, у взаємостосунках він надав перевагу саме татові та у разі потреби за допомогою чи порадою він звертається також до нього. При цьому встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , проживає разом із батьком, у квартирі якого створено усі належні умови для його проживання, виховання та розвитку, відвідує навчальний заклад за місцем проживання та спортивну секцію. Суди попередніх інстанцій урахували встановлені органом опіки та піклування обставини, думку дитини та інші обставини при прийнятті судових рішень.

80. Посилання касаційної скарги щодо вчинення відповідачем домашнього насильства, очевидцем якого був малолітній ОСОБА_3 , є необґрунтованими, з огляду на те, що застосування домашнього насильства відносно дитини чи перебування його у безпосередній близькості при вчиненні домашнього насильства відносно позивачки, з настанням відповідних негативних наслідків для нього, як і систематичність вчинення відповідачем таких дій, не доведені належними та достатніми доказами, про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції.

81. Доказів вчинення відповідачем дій, які б мали ознаки насильства, по відношенню до малолітніх дітей матеріали справи не містять.

82. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

83. В контексті забезпечення права дитини на спілкування із матір`ю, а також права матері на виховання своєї дитини, колегія суддів зауважує, що

ОСОБА_1 безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку свого старшого сина, має право та обов`язок піклуватися про його здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким він буде проживати. Визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком не повинно негативно впливати на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків.

84. Разом із цим, колегія суддів наголошує, батьки мають налагодити співпрацю з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дітьми, а також між братами, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дітей.

85. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

86. Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги щодо розгляду справи в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду, з огляду на таке.

87. Відповідно до частин першої, одинадцятої, дванадцятої та чотирнадцятої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.

88. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

89. Положеннями пунктів 2.3.23, 2.3.25, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду,затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), визначено порядок замінисудді, який входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у випадку неможливості виконання ним обов`язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо).

90. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справи по суті суддею-членом колегії Ковальчук Н. М. (перебування у відпустці), з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи, на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу, 09 листопада 2022 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи

№ 569/22963/21, результати якого відображені у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада

2022 року.

91. Аналіз наведених процесуальних дій, вчинених під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку, свідчить про дотримання судом апеляційної інстанції вимог щодо формування складу суду. Зміна складу суду була проведена згідно з приписами статті 33 ЦПК України та пунктів 2.3.23, 2.3.25, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з настанням обставин, що унеможливлювали участь одного із суддів у складі колегії суддів у розгляді справи.

92. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції неповноважним складом суду є безпідставними.

93. В контексті забезпечення права позивачки заявити відвід, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить жодних доводів, які б свідчили про неможливість судді апеляційного суду, визначеного в порядку повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розглядати справу відповідно до положень статей 36 37 ЦПК України.

94. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

95. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 листопада

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович