Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 389/2437/18

провадження № 61-11259 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області;

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2018 року у складі судді Українського В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_3 , який до дня смерті мешкав по АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3522281500:02:000:0172, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, на яку брат за життя отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 003449.

Оскільки на час смерті спадкодавця він проживав разом з ним, то він є таким, що прийняв спадщину, проте приватний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522281500:02:000:0172, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3522281500:02:000:0172 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області площею 5,48 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, є його брат - ОСОБА_1 (спадкоємець другої черги), оскільки на день смерті спадкодавця він постійно проживав та був зареєстрований з ним разом за однією адресою.

Суд також вважав, що спадкоємці першої черги, якщо такі і були, спадщину у встановленому порядку і у встановлений строк не прийняли.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_3 і відноситься до спадкоємців першої черги за законом (стаття 1261 ЦК України).

На час відкриття спадщини вона була повнолітньою, її цивільна дієздатність не обмежена, вона постійно проживала окремо від ОСОБА_3 та у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини не подала, а тому відповідно до частини першої статті 1272 цього Кодексу, вважається такою, що не прийняла спадщину.

Крім того, станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі та станом на час його оскарження ОСОБА_2 не зверталася до суду з вимогою про призначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції обґрунтовано і правильно вказав у мотивувальній частині рішення, що спадкоємці ОСОБА_3 , до числа яких відноситься і його дочка - ОСОБА_2 , крім позивача, не прийняли спадщину.

При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд не порушив права ОСОБА_2 на спадщину, так як вона це право не реалізувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 389/2437/18 із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були допущені грубі порушення норм процесуального права, які судом апеляційної інстанції не усунуто. Посилалась на те, що першочергово позивачем було подано до суду позовну заяву про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому він посилався на те, що ним у речах його померлого брата було виявлено оригінал державного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку. Згодом, з`ясувавши, що він вважається таким, що прийняв спадщину, позивач після закінчення підготовчого засідання подав заяву про зміну предмету позову та надав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа.

Суд першої інстанції, грубо порушивши норми статті 49 ЦПК України, після закінчення підготовчого розгляду ухвалою суду від 28 листопада 2018 року постановлено прийняти до провадження заяву позивача про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог, при тому, що позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження, а підготовчий розгляд справи закрито ухвалою суду від 17 вересня 2018 року. Тому, вважала, що підстав приймати до провадження заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позовних вимог суд не мав.

Зазначала, що в матеріалах справи наявні завірені відділом Держгеокадастру копії архівного екземпляру державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3522281500:02:000:0172, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на ім`я ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у нотаріуса не було підстав відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, а у суду не було підстав задовольняти позовні вимоги ОСОБА_1 , який міг отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса за архівною копією державного акту на право приватної власної на землю.

Вказувала, що спадщину на ім`я ОСОБА_1 саме за рішенням суду, а не в нотаріуса було оформлено через існування арештів на майно покійного ОСОБА_3 , який за життя мав борги і тривалий час ухилявся від сплати аліментів на її утримання.

Крім того, суд першої інстанції не врахував наявності у спадкодавця спадкоємців першої черги, про що повідомила сільська рада, яка заперечувала проти задоволення позову, та не залучив до участі у справі дітей спадкодавця.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що визнає вимоги касаційної скарги ОСОБА_2 , тому що і він, і вона стали жертвами нечесних ділків, які користуючись його станом, забрали в нього паспорт з ідентифікаційним кодом та від його імені заволоділи майном, яке мало належати ОСОБА_2 .

Про розгляд судом його позовної заяви про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, а також про визнання за ним права власності на земельну ділянку кадастровий номер №3522281500:02:002:0172 йому також не було відомо.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 - брат ОСОБА_1 .

За життя йому на праві власності належала земельна ділянку кадастровий номер 3522281500:02:000:0172 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, площею 5,48 га, про що видано державний акт серії ІІІ-КР № 003449 на право приватної власності на землю на підставі розпорядження Знам`янської районної державної адміністрації від 12 березня 2002 року за № 99-р.

Згідно з довідкою Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 05 жовтня 2018 року № 582 ОСОБА_3 на день своєї смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із братами: ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за вказаною адресою з 1992 року по теперішній час, та ОСОБА_4 , який проживав без реєстрації за даною адресою з 1986 року по день своєї смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу про реєстрацію зі Спадкового реєстру від 23 листопада 2018 року приватним нотаріусом Знам`янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Тепляковим В. М. заведена спадкова справа № 71/201, щодо майна померлого спадкодавця - ОСОБА_3 .

Родинні стосунки між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Знам`янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Теплякова В. М. від 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на майно спадкодавця (а.с. 53).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позов, суди допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно зі статтею 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. При цьому захист прав одних осіб за рахунок порушення прав інших осіб призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Встановивши, що у спадкодавця - ОСОБА_3 наявні спадкоємці першої черги, суд у порушення вимог статей 12, 51 ЦПК України не роз`яснив позивачу його право на подачу заяви про залучення до участі у справі як співвідповідачів інших спадкоємців (а.с. 27).

Таким чином, суди у порушення вищевказаних положень закону на зазначене уваги не звернули та не визначились із складом осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилалась на те, що позивачем після закриття підготовчого провадження було подано заяву про заяву про зміну предмету позову, яку суд першої інстанції у порушення вимог частини третьої статті 49 ЦПК України задовольнив (а.с. 56, 60).

Відповідно до вимог частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Встановлено, що ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та призначено справу до судового розгляду на 10 жовтня 2018 року (а.с. 29).

При цьому згідно з ухвалою суду від 03 вересня 2018 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження (а.с. 20).

Суд першої інстанції, приймаючи до розгляду уточнену позовну заяву, в якій ОСОБА_1 змінив предмет позову та просив визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку, належним чином такі свої процесуальні дії не обґрунтував, не врахував, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії була прийнята нотаріусом у листопаді 2018 року, тобто після звернення позивача до суду із позовом та закриття підготовчого провадження.

При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дмитрівка Знам`янського району Кіровоградської області.

Відтак, при ухваленні оскаржуваних судових рішень були порушені права спадкоємця першої черги, дочки спадкодавця - ОСОБА_2 , яку до участі у справі судами залучено не було.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович