Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №554/9675/18

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа №554/9675/18

провадження № 61-18586св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради,

третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Полтава головного територіального управління юстиції в Полтавській області,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Пилипчука Л.І., Абрамова О.В., Чумака О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Полтаві, ОСОБА_4 , про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

У задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про стягнення із ОСОБА_1 , на її користь судових витрат у вигляді витрат на надання професійної правничої допомоги у сумі 6 000 грн - відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою на нього .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 червня 2019 року відмовлено.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено, а причини пропуску строку визнані неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу№554/9675/18 з Октябрського районного суду м. Полтави .

У листопаді 2019 року справа №554/9675/18 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції формально поставився до передбачених законом вимог, чим було позбавлено позивача доступу до суду та порушено її право на справедливий розгляд справи.

Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції було дотримано легітимної мети обмеження прав заявника з урахування норм національного законодавства та дотримано принципів ЄСПЛ.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( а.с.132-137).

Копію рішення ОСОБА_1 отримала 04 липня 2019 року ( а.с.148).

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 червня 2019року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ( а.с.156-165).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення відмовлено, а апеляційну скаргу було залишено без руху, апелянту було надано строк для подачі додаткових пояснень з зазначенням інших підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ( а.с.179-181).

На виконання вимог ухвали суду 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначила, що копію оскаржуваного рішення вона отримала лише 08 липня 2019 року ( а.с.187,188).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено, а причини пропуску строку визнані неповажними.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди повинні ураховувати сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права особи на доступ до суду, проте, такі умови не можуть зашкоджувати самій суті права на звернення до суду та переслідують легітимну мету і ця мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб, такі умови забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Судом встановлено, що копія оскаржуваного судового рішення була отримана позивачем 04 липня 2019 року , що підтверджується особистим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Таким чином, строк для звернення із апеляційної скаргою, з урахуванням вихідних днів, сплив 05 серпня 2019 року.

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 червня 2019 року та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Тривалість пропуску строку на апеляційне оскарження становить один день, тобто є вочевидь незначною, тому перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata та буде направлено на дотримання судами права особи на доступ до суду.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, що призвело до помилкового постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 409 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик