Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №200/16402/17

Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 200/16402/17

провадження № 61-775св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - кредитна спілка "Союз-Дніпро",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року у складі судді Шевцової Т. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О.

В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до кредитної спілки "Союз-Дніпро", третя особа - ОСОБА_2, у якому просила визнати недійсним кредитний договір № 184/16, укладений 10 лютого 2016 року між нею та кредитною спілкою "Союз-Дніпро" з моменту його укладення, застосувати наслідки недійсності правочину, визначити, що залишок тіла кредиту становить 9 110,00 грн та визнати недійсним договір поруки № 184/16, укладений 10 лютого 2016 року між кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_2.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10 лютого 2016 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір № 184/16 (далі - договір), згідно з яким кредитна установа цього ж дня надала їй кредит у розмірі 25 560 грн, який вона отримала за видатковим ордером № 23.

Пункт 1.1 договору передбачає, що в день отримання грошових коштів за кредитом, вона повинна сплатити КС "Союз-Дніпро" проценти із розрахунку 21,76 % на суму кредиту, що становить 5 560 грн. Вказану суму коштів вона сплатила у день отримання кредиту із отриманих від кредитної установи грошових коштів, однак будь-якого документу про отримання від неї процентів у розмірі 5 560 грн відповідач їй не надав.

Крім того, вищевказаним пунктом договору передбачено, що вона отримала кредит на умовах, встановлених договором, і повинна сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом, а з яких підстав вона повинна сплатити проценти 5 560 грн, не зазначено. Нарахування процентів за користування кредитом передбачено лише пунктом 4.1. договору, відповідно до якого проценти нараховуються щомісяця, із розрахунку 2,3 % на залишок заборгованості за кредитом.

Вважає, що передбачена договором умова про сплату нею 21,76 % від суми кредиту, крім нарахування 2,3 % за користування кредитом, вказує на нечесність та недобросовісність, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. У розрахунках є колонка - фактично сплачені % за користування кредитом, в якій вказано що у березні, травні, червні, серпні, листопаді та грудні 2016 року вона всього сплатила процентів 5 779,56 грн. Про сплачені 10 лютого 2016 року проценти 5 560 грн у цій колонці не зазначено.

Позивач просила суд позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при укладенні кредитного договору та договору поруки були дотримані усі вимоги чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги ту повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що оспорюваний договір відповідає вимогам законодавства.

Поза увагою судів залишилося те, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", містить несправедливі умови, що порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, та свідчить про ведення нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Кредитна спілка "Союз-Дніпро" подала відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Союз-Дніпро", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки.

Витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зазначену справу.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 лютого 2016 року між кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 184/16, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 25 560 грн строком на 30 місяців та зобов'язалась повернути його та сплатити проценти в порядку, визначеному пунктом 1.1.та розділом 4 кредитного договору. Факт отримання вищезазначеної суми кредиту підтверджується видатковим касовим ордером від 10 лютого 2016 року № 23.

Відповідно до пункту 4 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється за строк користування кредитом та нараховується на залишок заборгованості за кредитом в день отримання коштів та щомісяця із розрахунку 2,3 % на залишок заборгованості за кредитом, погашення заборгованості за договором здійснюється щомісяця у період з 10 по 16 число кожного місяця згідно графіку, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту наступного дня після дня надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору кредит (цільове призначення) надавався ОСОБА_1 для придбання будинку та переоформлення.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 лютого 2016 року між кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 184/16, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів позичальником у солідарному з ним порядку.

При укладенні кредитного договору та договору поруки були дотримані усі вимоги чинного законодавства України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір №184/16, укладений 10 лютого 2016 року між нею та кредитною спілкою "Союз-Дніпро" і договір поруки №184/16, укладений 10 лютого 2016 року між кредитною спілкою "Союз-Дніпро" та ОСОБА_2, недійсними та визначити, що залишок тіла кредиту становить 9 110,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідними є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Зокрема, це підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

Згідно з положеннями статтей 11 та 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення статтей 11 та 18 Закону України "Про захист прав споживачів" про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Разом із тим, бездіяльністю, що вводить в оману вважається така комерційна діяльність, в котрій, виходячи з фактичної ситуації, приймаючи до уваги всі особливості, обставини та обмеження комунікативного середовища, продавець не надає суттєво необхідної середньостатистичному споживачеві інформації для прийняття обдуманого рішення щодо угоди, що веде або може призвести до укладення середньостатистичним покупцем угоди, яка не була б укладена ним при інших обставинах. Також, бездіяльністю, яка вводить в оману визнається ненадання продавцем або несвоєчасне надання в двоякій, нечіткій, незрозумілій формі інформації, що вважається суттєвою. Зокрема, суттєвою є інформація про ціну угоди.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Істотними умовами кредитного договору відповідно частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перед підписанням кредитного договору отримала повну та вичерпну інформацію, передбачену частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо умов кредитування.

Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою.

У договорі передбачені усі істотні умови договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

При підписанні кредитного договору позивач погодилася з усіма умовами даного правочину і прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання, при цьому жодних претензій щодо незгоди з окремими пунктами цього договору або ж щодо нерозуміння нею окремих його частин не заявляла. У день підписання оспорюваного правочину позивач отримала передбачену договором суму кредиту.

Установивши, що позивач не довела підстав для визнання недійсним кредитного договору від 10 лютого 2016 року № 184/16, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх спростував. Переоцінка доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук