Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №711/854/17

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 711/854/17

провадження № 61-33716св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2017 року у складі судді Демчика Р. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Позов обґрунтований тим, що 04 жовтня 2003 року сторони уклали шлюб, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2014 року розірваний. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 червня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 червня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Із грудня 2014 року відповідач частково виконував обов'язки зі сплати аліментів, а з травня 2015 року припинив їх сплачувати, у зв'язку з чим станом на 18 січня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 13 869,46 грн.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 4
119,91 грн на кожну дитину, а всього 8 239,82 грн; судовий збір у розмірі 640,00

грн, комісію банку - 10,00 грн, судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги - 4 160,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення зі сплати аліментів за період з 25 листопада 2014 року до 31 березня 2017 року в сумі 586,10 грн та судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 25 листопада 2014 року відповідач не виконував свій обов'язок зі сплати аліментів, наслідком чого є заборгованість, яка є підставою для стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

З урахуванням частини 2 статті 196 СК України, матеріального та сімейного стану платника аліментів, проживання та перебування на його утриманні дітей з 01 травня 2016 року до 13 травня 2017 року, суд першої інстанції зменшив розмір неустойки з 5 450,28 грн до 586,10 грн.

Суд першої інстанції відмовив у позові в частині стягнення витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, оскільки позивачем не надано належних доказів на їх підтвердження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції належним чином оцінені обставини щодо сімейного та матеріального стану відповідача, підстави для зменшення розміру неустойки, яка виникла за період з 25 листопада 2014 року до 01 травня 2017 року до 293,05 грн на кожну дитину, а всього 586,10 грн, ураховуючи, що діти інколи проживають з відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2017 року, просила оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

05 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

29 грудня 2018року ухвалою Верховного Суду цивільну справу призначено до судового розгляду.

13 лютого 2019року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у вказаній справі.

09 жовтня 2019року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Суди неправильно застосували статтю 196 СК України при обчисленні пені за несвоєчасну сплату аліментів, помилково розрахували пеню, не застосувавши правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-269цс15.

Висновок суду першої інстанції, що діти з травня 2016 року до 13 травня 2017 року постійно проживали з відповідачем та знаходилися на його утриманні, з яким погодився апеляційний суд, є припущенням та не підтверджується будь-якими доказами.

Суди не врахували, що з червня 2014 року до травня 2016 року діти проживали та знаходилися на утриманні позивача, відповідач добровільно не виконував свого батьківського обов'язку щодо утримання дітей.

Суди зменшили розмір пені за прострочення сплати аліментів лише на підставі усних пояснень відповідача.

Суд першої інстанції відмовив у відшкодуванні витрат на оплату правової допомоги у зв'язку з відсутністю доказів оплати адвокатських послуг, а суд апеляційної інстанції також безпідставно відмовив у їх відшкодуванні, хоча представником позивача надано копію прибуткового касового ордеру, чим порушив вимоги статті 213 ЦПК України.

Позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щоз 04 жовтня 2003 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2014 року.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2014 року змінено прізвище позивача з ОСОБА_5 на ОСОБА_6.

Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 800,00 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 червня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800,00 грн щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 червня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набрало законної сили 24 листопада 2014 року.

Згідно з довідкою-розрахунком від 30 березня 2017 року № 141-36/6451 відповідач у червні - грудні 2014 року сплатив 0,00 грн, у січні 2015 року - 1 258,65 грн, у лютому - 1 258,65 грн, у березні 2015 року - 5 422,70 грн, у квітні - грудні 2015 року, січні - квітні 2016 року - по 791,00 грн щомісячно, травні - грудні 2016, січні, лютому 2017 року - 0,00 грн, у березні 2017 року - 8 751,00 грн.

Заборгованість сплати аліментів станом на 30 березня 2017 року становить 93,52
грн.

Згідно з довідкою-розрахунком від 30 березня 2017 року № 141-36/6447 відповідач у червні - грудні 2014 року сплатив 0,00 грн, у січні 2015 року - 1 258,65 грн, у лютому - 1 258,65 грн, у березні 2015 року - 5 422,70 грн, у квітні - грудні 2015 року, січні - квітні 2016 року - по 791,00 грн щомісячно, травні - грудні 2016 року, січні, лютому 2017 року - 0,00 грн, у березні 2017 року - 8 751,00
грн.

Заборгованість сплати аліментів станом на 30 березня 2017 року становить 93,52
грн.

ОСОБА_1, на користь якої присуджено стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, у період з 01 травня 2016 року до 13 травня 2017 року перебувала за кордоном.

Протягом цього періоду неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали разом з відповідачем ОСОБА_7, знаходилися на його утриманні. Цейфакт обидві сторони не заперечували.

Незважаючи на те, що діти знаходилися на утриманні відповідача, ним уберезні 2017 року на користь позивачасплачено по 8 751,00 грн аліментів на кожну дитину.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СУ України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 182 СК України).

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України (у редакції на час ухвалення рішення судом першої інстанції) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Суди, враховуючи сімейний та матеріальний стан відповідача, як платника аліментів, зокрема, що діти, на яких він сплачує аліменти, проживали з ним та знаходились на його утриманні на час вирішення спору судом першої інстанції, дійшли правильного висновку про зменшення розміру неустойки та стягнення неустойки в розмірі, який виник за період з 25 листопада 2014 року до 01 травня 2017 року в сумі 293,05 грн на кожну дитину, а всього 586,10 грн.

Доводи касаційної скарги, що суди не застосували правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-269цс15 Верховний Суд не бере до уваги з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та один відсоток.

Верховний Суд виходить із встановлених судами обставин справи та ураховуючи, що суд зменшив розмір неустойки вважає, що в цій частині доводи касаційної скарги не впливають на висновки суду щодо стягнення неустойки (пені) в розмірі 586,10
грн.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що факт проживання дітей з відповідачем не встановлено на підставі доказів у справі не дають підстав для скасування судових рішень з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами у справах № 711/8561/16-ц, № 711/2212/17, з тими самими сторонами, встановлено, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_2 надала згоду на виїзд за межі України неповнолітніх дітей разом з батьком у період літніх шкільних канікул з 01 червня 2016 року по 31 серпня 2016 року без її супроводу, яку посвідчив приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А. А., у зазначений період діти разом з батьком відвідали Болгарію.

З 01 травня 2016 року ОСОБА_1 не проживала разом з дітьми, діти перебували на повному утриманні їхнього батька - ОСОБА_2, який зобов'язаний виконувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2014 року та сплачувати в примусовому порядку аліменти на користь ОСОБА_1, але наявність відкритих виконавчих проваджень з виконання рішення суду про стягнення аліментів із ОСОБА_2 свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року, припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягнуті рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2014 року в розмірі 800,00 грн на кожну дитину щомісячно.

Отже, доводи касаційної скарги, що діти з травня 2016 року до 13 травня 2017 року постійно проживали з відповідачем та знаходилися на його утриманні є лише припущенням та не підтверджується будь-якими доказами, не спростовують встановлений судами факт проживання дітей з батьком у певний період та висновки судів щодо зменшення розміру пені.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів відповідно до статтей 58, 59 ЦПК України 2004 року на підтвердження факту надання правової допомоги.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що акт виконаних робіт не є доказом сплати позивачем коштів за правову допомогу, а доказами є квитанції, платіжні доручення, прибутковий касовий ордер. Апеляційний суд надав оцінку обставинам та доказам надання правової допомоги ОСОБА_1 та виклав відповідні висновки.

Верховний Суд зазначає, що інші доводи касаційної скарги є загальними і не є конкретними з посиланням на обставини та докази, які спростовують висновки судів.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями у справі, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали належну оцінку доводам сторін та наданим доказам у справі, правильно здійснили тлумачення норм матеріального права та застосували їх до спірних правовідносин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховним Судом встановлено, що підстави для скасування судових рішень відсутні, доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими з огляду на викладені вище висновки та мотиви.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик