Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.07.2018 року у справі №753/22021/15

Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 753/2202/15

провадження № 61-21218св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

представник відповідача - Андрейків Олег Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 рокуОСОБА_1звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2013 року вона уклала з ТОВ «Порше Мобіліті» кредитний договір на придбання автомобіля марки Volkswagen Tiguan.

Відповідно до вказаного кредитного договору їй надано кредит у сумі 234 046,31 грн, що еквівалентно 28 369,25 доларам США, зі сплатою 9,90 % річних, строком на 60 місяців. Усі платежі за кредитним договором повинні сплачуватись у гривні й підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

Крім того посилалася на те, що сторони підписали графік погашення кредиту від 04 грудня 2013 року, у якому визначено дати платежів (всього 60 дат, остання - 15 грудня 2018 року). Також визначені суми платежів за розрахунковий період, у тому числі суми кредиту, які погашаються та процентів за користування кредитом на кожну із цих дат, в еквіваленті у доларах США.

У графіку погашення кредиту також зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Вважала, що зобов'язана повернути кошти у тій валюті, в якій отримала кредит, тому положення кредитного договору, які встановлюють пряму залежність між вартістю кредиту та платежів за ним з обмінним курсом іноземної валюти, в якій кредит не надавався, є дискримінаційними та несправедливими по відношенню до неї, як споживача, вони встановлюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін та є такими, що не відповідають положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а дії відповідача суперечать положенням статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», де зазначено заборону кредитування в іноземній валюті.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними: графік погашення кредиту від 04 грудня 2013 року; договір, який складається з кредитного договору від 04 грудня 2013 pоку, Загальних умов кредитування, графіка погашення кредиту, укладений між нею та ТОВ «Порше Мобіліті».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем було надано фінансову послугу з дотриманням вимог законодавства. Кредитним договором передбачено всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який надано кредит, визначення платежів за відповідним обмінним курсом, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, а тому підстави для визнання цього договору або його окремих положень недійсними відсутні. Положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, що склалися, повно та всебічно дослідили усі докази та доводи сторін, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Апеляційний суд вказав, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня, що і було передбачено сторонами у договорі.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що умови укладеного сторонами кредитного договору є несправедливими, оскільки надання кредиту в іноземній валюті суперечить чинному законодавству України та відповідно до положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для визнання такого договору недійсним.

Вказує, що графік погашення кредиту містить виключно суми платежів у доларах США, без зазначення їх у гривні, тому фактично кредит був наданий в іноземній валюті.

У квітні 2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує, що оскаржувані судові рішення є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги безпідставні, оскільки кредит надавався у гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, що не суперечить положенням статей 524, 533 ЦК України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 04 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 340 46,31 грн, що еквівалентно 28 369,25 доларам США, зі сплатою 9,90 % річних, строком на 60 місяців, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля Volkswagen Tiguan.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору усі платежі повинні бути сплачені у гривні та підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США.

Відповідно до пункту 1.1. загальних умов кредитування ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. У кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Крім того ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» був погоджений графік погашення кредиту від 04 грудня 2013 року. У ньому визначено дати платежу (всього 60 дат, остання - 15 грудня 2018 року), а також визначені суми платежу за розрахунковий період, у тому числі суми кредиту, які погашаються, та процентів за користування кредитом на кожну із цих дат, в еквіваленті у доларах США.

У графіку погашення кредиту також зазначено, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 загальних умов кредитування.

Водночас із укладанням кредитного договору сторонами були підписані Загальні умови кредитування, у пункті 1.3 яких сторони погодилися, зокрема, з тим, що кошти у повернення кредиту забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Крім того, відповідно до пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту. У подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до рахунків, виставлених кредитором у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей:

1) сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих кредитором, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення договору;

2) позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього кредитного договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язаннівизначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 і підстав для відступлення від цієї правової позиції немає.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті і саме з такими умовами кредитування погодилася позивач, тому підстав для задоволення позову немає.

Доводи заявника, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.

Отже, у цій справі суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними положень кредитного договору, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Доводи касаційної скарги про те, що кредит був наданий в іноземній валюті, є безпідставними, та спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Посилання особи, що подала касаційну скаргу на те, що графік погашення кредиту містить виключно суми платежів у доларах США, без зазначення їх у гривні, що свідчить про видачу кредиту в іноземній валюті не заслуговують на увагу, оскільки у графіку сторони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 загальних умов кредитування.

Таким чином, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання кредитного договору від 04 грудня 2013 року недійсним.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В.Черняк