Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.02.2019 року у справі №196/621/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 196/621/17

провадження № 61-2976 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, Царичанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в складі колегії суддів Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Царичанського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, виключення майна з-під арешту (зняття арешту з майна), поділ майна подружжя.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду:

- в частині позовних вимог про поділ майна подружжя - на підставі заяви представника позивача;

- в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, виключення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) - з підстав повторної неявки позивача в судове засідання.

Суд першої інстанції виходив із того, що 01 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_5 подала до суду заяву про залишення даного позову без розгляду, оскільки сторони врегулювали його мирним шляхом, та що позивач повторно не з'явився в судове засідання 02 жовтня 2018 року без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходив із того, що доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 02 жовтня 2018 року матеріали справи не містять, а також що договір про надання правової допомоги не містить повноважень представника позивача ОСОБА_5 подавати заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 лютого 2019 року представник ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, і залишити в силі законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Указує, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи 02 жовтня 2018 року, оскільки на його адресу 06 липня 2018 року та 05 вересня 2018 року направлялися судові повістки, які було повернуто у зв'язку зі спливом терміну зберігання.

Щодо повноважень представника позивача на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду вказує, що договір про надання юридичних послуг, укладений 01 липня 2017 року між ОСОБА_1 та адвокатом Бабенко О. Л., не містить у собі будь-яких обмежень адвоката щодо повноважень на представництво інтересів позивача у суді.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу представника ОСОБА_3, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін.

Вказує, що апеляційний суд, оцінивши обставини та докази у даній справі, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки повідомлення про розгляд справи 02 жовтня 2018 року позивач не отримував та із заявою про залишення даного позову без розгляду до суду не звертався.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE ( № 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

За правилами пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.

При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд встановив, що у судовому засіданні 22 червня 2018 року була присутня представник позивача ОСОБА_5, у якому було відкладено розгляд справи на 05 липня 2018 року в зв'язку з неявкою відповідача. У судовому засіданні 05 липня 2018 року була присутня представник позивача, в якому було оголошено перерву на 04 вересня 2018 року. У судовому засіданні 04 вересня 2018 року позивач та його представник присутніми не були, у зв'язку із неявкою ОСОБА_2 розгляд справи було відкладено на 02 жовтня 2018 року.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що судова повістка на ім'я ОСОБА_1 на 02 жовтня 2018 року повернута до суду з відміткою "за закінченням строку зберігання", доказів вручення повістки представнику позивача ОСОБА_5 на 02 жовтня 2018 року матеріали справи не містять.

У пунктах 47,48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)".

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину автомобіля та виключення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) без розгляду у зв'язку повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача.

Щодо повноважень представника позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду

Відповідно до частин 1 -2 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 49 ЦПК України визначено права та обов'язки сторін, які класифікуються на загальні та спеціальні. Загальні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтею 43 ЦПК України, притаманні сторонам в силу того, що вони входять до складу учасників справи. Спеціальні процесуальні права і обов'язки сторін відображають специфіку їх процесуально-правового становища і стосуються можливості внесення змін у позову. Так, позивач може відмовитися від позову (повність або частково), збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Бабенко О.

Л., встановлено перелік повноважень представника адвоката Бабенко О. Л., серед яких не передбачено повноваження подавати від імені позивача заяву про відмову від позову або залишення позовної заяви без розгляду (т 1 ас 184); не містить указаний договір зазначення, що представник здійснює від імені позивача усі процесуальні права, встановлені статтею 64 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України подати заяву про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу; позивач у цій справі такої заяви до суду не подавав, договір про надання правової допомоги повноважень представника на подання такої заяви від імені позивача не містить, а тому у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовних вимог в частині поділу майна подружжя без розгляду на підставі поданої заяви представника позивача.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлених апеляційний судом обставин, що на підставі статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не дають підстав для висновку про те, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який на підставі договору діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук