Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2018 року у справі №750/1821/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 750/1821/17

провадження № 61-32278св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Вінгаль В. М., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що укладений між сторонами поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не набрав чинності на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) відповідачем, оскільки оспорюваний договір укладено після настання страхової події внаслідок змови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особи, яка від імені страховика виписала вказаний поліс.

Вказувало, що 15 серпня 2016 року поліс не міг бути фізично виписаний, оскільки особи, які його підроблювали, не могли знати номерні знаки автомобіля, вказані у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, оскільки його видано лише 17 серпня 2016 року. Крім того, в інформаційній базі ProfitSoft поліс зареєстровано 18 серпня 2016 року о 15.50 год,

а у централізованій базі Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - 19 серпня 2016 року о 16.35 год. Станом на час

ДТП (18 серпня 2017 року) відсутня оплата страхового платежу в розмірі

560,74 грн.

На підставі викладеного ПрАТ «Київський страховий дім» просило визнати недійсним договір (поліс № АК/0845979) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений 15 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 липня

2017 року (в складі судді Жук М. І.) позов задоволено.

Визнано недійсним договір (поліс № АК/0845979) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений 15 серпня 2016 року між ПрАТ «Київський страховий дім»та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київський страховий дім»судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір страхування укладений після настання страхового випадку - 18 серпня 2016 року, що підтверджується відомостями з централізованої бази МТСБУ, отже він є недійсним.

Суд першої інстанції також послався на: повідомлення Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про те, що застрахований автомобіль був придбаний відповідачем 17 серпня 2016 року, у цей же день ним отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два номерні знаки на автомобіль; та довідку позивача про те, що страховий платіж у розмірі 560,74 грн згідно з полісом № АК/0845979 з 15 серпня 2016 року до 23 червня 2017 року на рахунок позивача не надходив.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнуто з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 1 760 грн у рахунок відшкодування сплаченого останнім судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що та обставина, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів датований 15 серпня 2016 року, а застрахований автомобіль придбаний ОСОБА_1 17 серпня 2016 року, про що 17 серпня 2016 року ним отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два номерні знаки на автомобіль, не є достатнім, належним та допустимим доказом, що договір страхування був укладений після ДТП, яка відбулась 18 серпня 2016 року. Доводи позивача про те, що страховий поліс був оформлений вже після ДТП, є лише припущенням позивача, а заперечення представника відповідача про те, що страховий поліс належним чином був оформлений у проміжок часу після отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та отриманням номерних знаків на автомобіль, але до моменту ДТП, не спростовані позивачем.

Доводи позивача про те, що страховий поліс підроблений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , не підтверджені належними та допустимими доказами.

Той факт, що відповідно до статті 983 ЦК України та статті 18 Закону

України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, не свідчить про недійсність договору, а лише може свідчити про ненабрання ним чинності, наслідком чого може бути відмова у його виконанні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «Київський страховий дім», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладено після настання ДТП (18 серпня 2016 року), а до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування відповідач звернувся лише 23 серпня 2016 року.

Разом з тим, у полісі обов`язкового страхування від 15 серпня 2016 року були зазначені відомості про застрахований транспортний засіб, які могли бути відомі його власнику лише 17 серпня 2016 року після реєстрації цього автомобіля та отримання номерних знаків. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Отже, місцевий суд правильно задовольнив позовні вимоги та визнав оспорюваний правочин недійсним.

Страховий поліс зареєстровано в інформаційній базі лише 18 серпня

2016 року о 15.50 год, у централізованій базі МТСБУ - 19 серпня 2016 року

о 16.35 год, а ДТП відбулася 18 серпня 2016 року о 10.40 год.

Також поліс не містить інформації щодо номеру і виду платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо), що засвідчував би сплату страхового платежу. Страховий платіж з 15 серпня 2016 року до 21 липня 2017 року включно від страхувальника на поточні рахунки або в касу позивача чи іншим чином із застосуванням платіжних систем, дозволених законодавством, не надходив.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених вимог, а рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 14 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що чистий бланк полісу № АК/0845979 був переданий ОСОБА_3 , яка на підставі договору доручення надавала

ПрАТ «Київський страховий дім» послуги у проведенні роботи, пов`язаної з укладенням договорів страхування від імені довірителя - ПрАТ «Київський страховий дім».

Відповідно до акта передачі матеріальних цінностей від 22 липня 2016 року ОСОБА_3 загалом передано 80 полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Між ПрАТ «Київський страховий дім», в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АК/0845979, строк дії - з 16 серпня 2016 року до 15 серпня 2017 року, забезпечений транспортний засіб - Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Поліс № АК/0845979 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений між ПрАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_1 , датований 15 серпня 2016 року.

З вини водія ОСОБА_2 , який керував належним ОСОБА_1 автомобілем Mercedes-Benz, 18 серпня 2016 року близько 10.40 год відбулася ДТП, внаслідок якої автомобіль Skoda Octavia, який належить ОСОБА_4 , та автомобіль ВАЗ 21703 , який належить ОСОБА_5 , отримали механічні пошкодження.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у чиненні вказаної ДТП.

ОСОБА_2 як представник страхувальника ОСОБА_1 23 серпня 2016 року подав до ПрАТ «Київський страховий дім» повідомлення про подію, що може бути визнана страховою, а потерпілі особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подали до страховика заяви про виплату страхового відшкодування 25 серпня 2016 року та 31 серпня 2016 року, відповідно, посилаючись на договір (поліс № АК/0845979) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений 15 серпня 2016 року між ПрАТ «Київський страховий дім» і ОСОБА_1 .

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» 18 жовтня 2016 року звернулося до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про відшкодування шкоди (в порядку регресу).

Відповідно до довідки Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ автомобіль Mercedes-Benz був придбаний відповідачем

17 серпня 2016 року, в цей же день ним отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два номерні знаки на автомобіль.

Згідно з довідкою ПрАТ «Київський страховий дім» страховий платіж у розмірі 560,74 грн відповідно до полісу № АК/0845979 з 15 серпня 2016 року до 23 червня 2017 року на рахунок позивача не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений

у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання недійсним договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між сторонами 15 серпня 2016 року.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частинами першою і другою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права

і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності

з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому необхідно розмежовувати поняття «укладення договору» та «набрання чинності договором».

Так, згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тоді як набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору.

Таким чином, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності, а тому несплата страхового платежу не є підставою для визнання укладеного договору страхування недійсним з підстав, заявлених позивачем.

Крім того, з полісу вбачається, що він набирає чинності з початку зазначеного строку його дій у полісі (пункт 3). Щодо страхового платежу, то у полісі зазначено, що він є сплаченим (пункт 10).

За правилами статті 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що

є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності

з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо),

а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як встановлено вище, поліс № АК/0845979 містить підпис особи, що його склала, і затверджений печаткою страхової компанії. Позивачем не наведено доводів, що відтиск печатки на полісі є підробленим або ця печатка є недійсною. Вказаний поліс був переданий ОСОБА_3 за договором доручення, що також підтверджується актом передачі матеріальних цінностей від 22 липня 2016 року. Представник позивача підтвердив подання страховиком інформації про укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних МТСБУ.

Після настання ДТП відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про подію, що може бути визнана страховою, а у подальшому

з відповідними заявами звернулися потерпілі особи.

Загальні підставі недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України, згідно з якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Підстави недійсності договору страхування зазначені також у статті 998 ЦК України та передбачені статтею 29 Закону України «Про страхування», якими встановлено, що договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку або об`єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності (у даному випадку після внесення страхового платежу), однак несплата страхового платежу

не є підставою для визнання його недійсним відповідно до заявлених позивачем вимог.

Пункт 10 полісу не містить даних щодо години, хвилин, номеру і виду платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо), які б засвідчували сплату страхового платежу, але ці дані вносились у страховий поліс уповноваженою особою страховика. Страховий поліс підписаний уповноваженою особою страхової компанії та скріплений печаткою, правильність даних, внесених до нього, не оспорювалась.

Доводи позовної заяви ґрунтуються на припущеннях, а позивачем не спростовано заперечення відповідача, що договір страхування укладено до страхового випадку, як і реєстрації транспортного засобу, а представником страхувальника допущено описку в зазначенні дати заповнення страхового полісу.

З урахуванням зазначеного, апеляційним судом зроблено правильний висновок відносно того, що спірний договір є вчиненим у письмовій формі, містить відомості, які внесенні уповноваженою особою страховика, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду. Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

Апеляційний суд, з урахуванням заявлених позовних вимог та обставин справи, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що страховий поліс зареєстровано в інформаційній базі позивача лише 18 серпня 2016 року

о 15.50 год, а у централізованій базі МТСБУ - 19 серпня 2016 року, оскільки реєстрація цього договору в указаних вище базах не підтверджує дати його укладення.

Доводи касаційної скарги щодо підробки полісу внаслідок змови групи осіб не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а реєстрація застрахованого автомобіля та отримання його власником номерних знаків 17 серпня 2016 року не може підтверджувати тієї обставини, що договір страхування було укладено після ДТП, яка відбулася 18 серпня 2016 року. Крім того, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності, а тому несплата страхового платежу не є підставою для визнання договору страхування недійсним з підстав, заявлених позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи, та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська