Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №591/3603/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 591/3603/17

провадження № 61-851св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сумський національний аграрний університет,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сумського національного аграрного університету, від імені якого діє Ладика Володимир Іванович , на рішення Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського національного аграрного університету про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що наказом від 14 червня 2017 року № 886- ЦК його звільнено з посади інженера-програміста другої категорії інформаційно-обчислювального центру Сумського національного аграрного університету на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не запропонував йому іншу роботу за професією та спеціальністю, а також не врахував його переважне право на залишення на роботі. Лише 14 червня 2017 року позивачу запропонували посади, що були тимчасовими та з нижчою заробітною платою, і позивач надав згоду на переведення на запропоновану посаду лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ про його звільнення, поновити позивача на роботі на посаді інженера-програміста другої категорії та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2017 року у складі судді Кривцової Г. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач 30 березня 2017 року відмовився від зайняття запропонованих вакантних посад. Відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримані вимоги статті 43 КЗпП України щодо згоди профспілки на звільнення, а передбачена статтею 42 КЗпП України гарантія щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці до позивача не може бути застосована у зв`язку з тим, що скорочення посад відбулось у всьому колишньому інформаційно-обчислювальному центрі. Тому звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України, а трудові права позивача не були порушені, у зв`язку з чим суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Скасовано наказ Сумського національного аграрного університету від 14 червня 2017 року № 886- ЦК про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-програміста другої категорії інформаційно-обчислювального центру.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера-програміста другої категорії інформаційно-обчислювального центру з 14 червня 2017 року.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 592 грн 26 коп., з відрахуванням прибуткового податку й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача проведене з порушенням вимог трудового законодавства України, доводи позовної заяви в цій частині знайшли своє підтвердження, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 22 грудня 2017 року, Сумський національний аграрний університет, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що 30 березня 2017 року позивача було попереджено про звільнення з 01 червня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, також йому були запропоновані вакантні посади: двірника, прибиральника, підсобного робітника та вантажника комбі, від яких ОСОБА_1 відмовився. 14 червня 2017 року відповідач повторно запропонував позивачу п`ять вільних вакансій: інженера другої категорії інформаційно-видавничого центру, підсобного робітника, дві посади двірника, старшого лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій. 14 червня 2017 року позивач погодився на запропоновану вакантну посаду старшого лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій. Разом з тим позивач закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Агрономія», здобувши кваліфікацію агронома. Вказана освіта ОСОБА_1 не відповідає вимогам, що ставляться до посади старшого лаборанта центру інформаційних систем, оскільки відповідно до посадової інструкції старшого лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій, старший лаборант повинен мати повну вищу освіту за напрямом «інформаційні технології» та за кваліфікацією «інженер-програміст», «інженер-електрик». Звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою судді Верховного Суду від 20 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського національного аграрного університету про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 22 жовтня 2006 року ОСОБА_1 працював у Сумському національному аграрному університеті на посаді інженера-програміста відділу технічних засобів навчання, 02 січня 2013 року на посаді інженера програміста в центрі інформаційних технологій, з 23 лютого 2014 року - інженера-програміста другої категорії інформаційно-обчислювального центру.

На засіданні вченої ради Сумського національного аграрного університету ухвалено рішення від 26 вересня 2016 року № 3 «Про ліквідацію інформаційно-обчислювального центру та створення центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій».

Наказом ректора Сумського національного аграрного університету від 28 березня 2017 року № 427-ВК «Про ліквідацію інформаційно-обчислювального центру Сумського національного аграрного університету та скорочення штату працівників» з 01 червня 2017 року мав бути ліквідований інформаційно-обчислювальний центр і скорочені всі посади у цьому підрозділі (а.с. 28).

30 березня 2017 року позивача під підпис було попереджено про звільнення з 01 червня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату працівників (а.с. 30), йому були запропоновані такі вакантні посади: двірника, прибиральника, підсобного робітника та вантажника комбінату громадського харчування, від яких ОСОБА_1 відмовився, а також відмовився письмово про це вказати, про що складено відповідний акт (а.с. 31, 32).

14 червня 2017 року відповідач повторно запропонував позивачу п`ять вільних вакансій: інженера другої категорії інформаційно-видавничого центру, підсобного робітника, дві посади двірника, старшого лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій (а.с. 39).

14 червня 2017 року позивач погодився на запропоновану вакантну посаду старшого лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій (а.с. 39).

Також судами встановлено, що позивач закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Агрономія», здобувши кваліфікацію агронома. Вказана освіта ОСОБА_1 не відповідає вимогам, що ставляться до посади старшого лаборанта центру інформаційних систем, оскільки відповідно до посадової інструкції старшого лаборанта центру інформаційних систем та комп`ютерних технологій, старший лаборант повинен мати повну вищу освіту за напрямом інформаційні технології та за кваліфікацією інженер-програміст, інженер-електрик.

На засіданні Первинної профспілкової організації викладачів і співробітників Сумського національного аграрного університету від 16 травня 2017 року надано згоду на звільнення позивача із займаної посади (а.с. 27, 33-37).

На підставі наказу Сумського національного аграрного університету від 14 червня 2017 року № 886- ЦК ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 14 червня 2017 року у зв`язку із скороченням штату працівників згідно з пунктом першим статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану щорічну відпустку (а.с. 11).

Розірвання трудового договору із ОСОБА_1 було ініційовано відповідачем у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідацією інформаційно-обчислюваного центру - одного із структурних підрозділів Сумського національного аграрного університету.

Зазначені зміни були обумовлені необхідністю забезпечити стратегічний розвиток інформаційного середовища університету, телекомунікаційних систем освітнього процесу, сучасних технологій навчання, а також неналежною та неефективною роботою інформаційно-обчислювального центру, в тому числі і внаслідок неякісного кадрового складу більшості працівників цього підрозділу при відсутності у них вищої профільної освіти (а.с.24).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який звільняється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року № 1264цс17 та постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі 591/2905/17 (провадження № 61-26696св18), в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до вимог частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства України.

Апеляційний суд не врахував зазначених положень закону, не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що позивач відмовився від зайняття запропонованих вакантних посад, профспілкою було надано згоду на звільнення позивача, а передбачена статтею 42 КЗпП України гарантія щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці до позивача застосована бути не може у зв`язку з тим, що скорочення посад відбулось у всьому колишньому інформаційно-обчислювальному центрі.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи справу, правильно виходив із того, що позивача було звільнено у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із скороченням чисельності та штату працівників, при звільненні позивача не було порушено його прав, оскільки відповідач дотримався процедури такого звільнення, передбаченої вимогами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 і статті 43 КЗпП України.

Доводи позивача про те, що змінилася лише назва підрозділу, не знайшли свого підтвердження, оскільки з порівняльного аналізу положень про ліквідований та новостворений підрозділи вбачається, що їхні основні завдання та функції різняться (а.с. 60).

Також з аналізу положень про ліквідований та новостворений підрозділи судом першої інстанції встановлено, що до співробітників новоствореного центру поставлені значно вищі кваліфікаційні вимоги, зокрема повна вища освіта за фахом інформаційні технології за кваліфікаціями такими: інженер-програміст, інженер-електронник, інженер-програміст прикладний (а.с.60).

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК Українисуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, тому це рішення необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумського національного аграрного університету, від імені якого діє Ладика Володимир Іванович , задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 23 листопада 2017 року скасувати.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 вересня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк