Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 202/8561/22

провадження № 61-2397св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В. від 17 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів, в якому просив стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача в солідарному порядку заборгованість за договором позики грошових коштів від 02 листопаді 2021 року посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжою Ю. Г. у розмірі 72 100 дол. США, що еквівалентно 2 847 229,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачами договору позики, укладеного 2 листопада 2021 року між позивачем та ОСОБА_2 , в частині повернення коштів (позики). Пред`явлення солідарної вимоги до ОСОБА_3 обґрунтовано, тим що відповідачі на момент укладення договору позики перебували у шлюбі, крім того кошти у позику було взято в інтересах їх сім`ї.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 02 листопада 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжою Ю. Г. у розмірі 72 100 дол. США.

Стягнуто зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 202,50 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи суму позики в іноземній валюті, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами визнано, що сума позики передавалась в іноземній валюті, позичальники, зобов`язані повернути кошти у такій самій валюті.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року стягнуто зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 536,80 грн. з кожного.

Скасовано вжиті ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 9 лютого 2023 року (справа №202/8561/22, провадження №2-з/202/10/2023) заходи зустрічного забезпечення про зобов`язання ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня постановлення даної ухвали внести на депозитний рахунок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у якості зустрічного забезпечення 7000,00 грн.

Повернуто ОСОБА_1 зустрічне забезпечення у розмірі 7 000 гривень, що було внесено ним на депозитний рахунок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, відповідно до квитанції №32528798800006398693 від 27 лютого 2023 року.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд виходив із того, що позивач має право на стягнення судових витрат на повернення йому суми судового збору та повернення коштів за зустрічне забезпечення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року залишено без змін. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 02 листопада 2021 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжою Ю.Г. у розмірі 1 885 415 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 4 107,25 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 285,74 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з укладеного правочину вбачається, що відповідач отримав та зобов`язався повернути грошові кошти в розмірі 1 885 415 грн. тобто у Національній валюті України і суд не вбачає правомірності повернення грошової суми в доларах США, оскільки дані умови сторонами не погоджувалися.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що позивач має право на стягнення судових витрат на повернення йому суми судового збору та повернення коштів за зустрічне забезпечення.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року в справі № 357/13488/18, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц 9 пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Постанова апеляційного суду в частині залишення без змін додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року, до суду касаційної інстанції не оскаржена та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2024 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказувала на те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладали договір позики в іноземній валюті, тому відсутні підстави для виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, як і стягнення боргу в іноземній валюті.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 202/8561/22 з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 02 листопада 2021 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір про позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжою Ю. Г.

02 листопада 2021 року ОСОБА_3 надано письмову згоду на укладення її чоловіком, ОСОБА_2 , договору позики на суму 1 885 415,00 грн. в еквіваленті за курсом ПАТ КБ «Приватбанк», станом на дату підписання договору що становить 72 100, 00 дол.США, що здійснюється в інтересах сім`ї, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..

Згідно пункту 1 договору позики ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 гроші в сумі 1 885 415, 00 грн., що в еквіваленті за курсом ПАТ КБ «ПРИВАТАНК» станом на дату укладення та підписання цього договору становить 72 100, 00 дол. США, без сплати процентів за користування вказаною сумою, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів в гривневому еквіваленті за наступним графіком: 1 885 415,00 грн., що в еквіваленті за курсом ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на дату укладення та підписання цього договору становить 72 100 , 00 дол. США із строком виплати боргу до 31 жовтня 2022 року включно.

Позичальник засвідчив, що грошові кошти від позикодавця отримав повністю до підписання цього договору. На підтвердження факту передачі грошей позичальник видав письмову розписку про одержання зазначеної в договорі суми грошей від позикодавця - пункти 4, 5 Договору позики.

При виконанні зобов`язання по цьому договору позикодавець повинен видати письмову розписку на підтвердження факту та повернути борговий документ (цей договір про позику грошей) - пункт 8 Договору позики.

02 листопада 2021 року ОСОБА_2 підписано розписку про отримання ним грошей у загальному розмірі 1 885 418, 00 грн., що в еквіваленті за курсом АТ КБ «ПриватБанк» станом на дату укладення та підписання договору позики становить 72 100, 00 дол. США, що отримані у позику від ОСОБА_1

В обумовлений сторонами строк позичальник борг не повернув.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 509 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Установлено, що 02 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , отримав від позивача в позику грошові коши в розмірі 1 885 415,00 грн, що становило 72 100,00 дол. США., строком до 31 жовтня 2022 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача позики в іноземній валюті та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 отримав та зобов`язався повернути грошові кошти в розмірі 1 885 415 грн, тобто в Національній валюті України і суд не вбачає правомірності повернення грошової суми в доларах США, оскільки дані умови сторонами не погоджувалися.

Колегія суддів суду касаційної інстанції з таким висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що відповідно до умов пункту 1 договору позики, сторони погодили, що поверненню підлягає сума, еквівалентна 72 100 дол. США.

Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження (№ 14-81цс24) зробила висновок про те, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Зазначивши про необхідність повернення суми, еквівалентної 72 100,00 дол. США, сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов`язанням, є долар США. Тобто змістом зобов`язання є повернення заборгованості в розмірі, який еквівалентний 72 100,00 дол. США на момент повернення боргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних підлягає зміні, а з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу в солідарному порядку в загальному розмірі 72 100 дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення коштів за договором позики змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 72 100 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов