Історія справи

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 545/2553/20

провадження № 61-5364св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, Орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Косточка Сергій Олегович, на додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив визначити постійне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації та проживання на АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 повернути позивачу належні ОСОБА_4 паспорт, медичну картку та особисті речі (взуття, одяг, білизну).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2020 року позов задоволено. Визначено постійне місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації та проживання на АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 належні ОСОБА_4 паспорт, медичну картку та особистий одяг.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2021 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2020 року в частині визначення постійного місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації та проживання на АДРЕСА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання судових витрат.

Додатковим рішенням Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Доповнено резолютивну частину постанови Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2021 року такими абзацами: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420,4 (чотириста двадцять гривень 40 коп.) грн. судового збору та 8500 (вісім тисяч п`ятсот гривень) грн. витрат на оплату правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 630,6 (шістсот тридцять гривень 60 коп.) грн. судового збору та 7533,32 (сім тисяч п`ятсот тридцять три гривні 32 коп.) грн. витрат на оплату правничої допомоги.»

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем були заявлені дві немайнові вимоги, проте постановою Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2021 року задоволено одну позовну вимогу, інша була відхилена, тому судові витрати підлягають розподілу між сторонами порівну.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Косточка С. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в частині розподілу судових витрат, які поніс позивач в суді апеляційної інстанції, скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким змінити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

На обґрунтування касаційної скарги посилалася на те, що позивач під час розгляду справи в апеляційному суді не заявляв про понесення ним витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Доказів, які б свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, відповідачка не отримувала. Проте суд апеляційної інстанції здійснив розподіл витрат позивача на правничу допомогу всупереч нормам процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права, яка встановлює порядок розподілу судових витрат, без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Судове рішення оскаржується з підстав порушення норм процесуального права: статей 76 81 137 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У липні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що твердження представника відповідачки про те, що позивач та його представник не подавали документи, які підтверджували оплату за надання правничої допомоги, не відповідають дійсності, оскільки у додатковому рішенні апеляційного суду зазначено, що його представник подав опис наданих робіт (послуг) від 18 січня 2021 року та квитанцію від 18 січня 2021 року № 001, що є безпосереднім письмовим доказом понесених витрат на правничу допомогу.

Зазначає, що постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 прийнята за наслідками оскарження ухвали Вищого адміністративного суду України, де однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, а не фізичні особи, справа слухалась за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а не ЦПК України.

ОСОБА_1 також зазначає, що за вивчення касаційної скарги та документів, а також рішень судів та за складання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 ним понесені судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1 000,00 грн, які були сплачені адвокату Павленку А. І., що підтверджується угодою, описом виконаних робіт та текстом відзиву.

Просить вказані витрати покласти на відповідачку ОСОБА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Косточка С. О., у цій справі на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що ОСОБА_1 у цій справі за подання позову сплатив 840,80 грн судового збору (а. с. 1).

Згідно з ордером про надання правничої допомоги від 04 жовтня 2020 року № 109, 30 вересня 2020 року між позивачем та адвокатом Павленком А. І. укладений договір про надання правничої допомоги та ведення справи у Полтавському районному суді Полтавської області (а. с. 47).

Відповідно до опису наданих адвокатом Павленком А. І. робіт (послуг) в межах цієї справи сума таких послуг за представництво інтересів сторони в суді першої інстанції, за домовленістю сторін, становить 10 000,00 грн (а. с. 71).

Під час апеляційного перегляду цієї справи позивачем були понесені витрати на оплату послуг з правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн, що підтверджується описом наданих адвокатом Павленком А. І. робіт (послуг) від 18 січня 2021 року (а. с. 122), квитанцією від 18 січня 2021 року № 001 про оплату ОСОБА_1 на користь адвоката Павленка А. І. коштів у сумі 7 000,00 грн (а. с. 121).

Відповідно пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону

№ 5076-VI).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону № 5076-VI.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій подано опис наданих адвокатом Павленком А. І. робіт (послуг) від 11 вересня 2020 року в межах цієї справи, сума таких послуг за представництво інтересів сторони в суді першої інстанції за домовленістю сторін склала 10 000,00 грн (а. с. 71). При апеляційному перегляді цієї справи позивачем були понесені витрати на оплату послуг з правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн, що підтверджується описом наданих адвокатом Павленком А. І. робіт (послуг) від 18 січня 2021 року (а. с. 122), квитанцією № 001 від 18 січня 2021 року про оплату ОСОБА_1 на користь адвоката Павленка А. І. коштів у сумі 7 000,00 грн, посвідченою адвокатом Павленком А. І. (а. с. 121).

З урахуванням викладеного необхідно дійти висновку, що позивачем підтверджено документально, що ним дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Розподіляючи судові витрати між сторонами порівну, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 були заявлені дві немайнові позовні вимоги, проте постановою Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2021 року задоволено одну позовну вимогу, інша була відхилена.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність понесення сторонами судових витрат та їх розміру, який підлягає відшкодуванню.

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Посилання заявника у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, є необґрунтованими. В указаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Тобто, Верховний Суд сформулював висновок про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Водночас позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано належні та допустимі докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм права та переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Косточка Сергій Олегович, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко