Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №490/1520/22
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №490/1520/22
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №490/1520/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 490/1520/22

провадження № 61-3202св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року у складі колегії суддів:

Кушнірової Т. Б., Локтіонової О. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» (далі - КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», поліклініка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та збитків.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що з 23 жовтня 1997 року вона працювала у КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» на різних посадах.

3. Із 05 березня 2001 року переведена на посаду головної медичної сестри та з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

4. У жовтні 2021 року адміністрація поліклініки прийняла рішення про внесення змін до структурного та штатного розпису.

5. Наказами КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка»від 26 жовтня

2021 року № 93, від 28 жовтня 2021 року № 97, від 29 жовтня 2021 року № 99, внесено зміни в істотні умови праці для посади головна сестра медична, введено посаду «старшої сестри медичної», переведено ОСОБА_1 на 0,25 ставки та встановлено їй неповний робочий день - 2 години

з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 11:00 год.

6. Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка»від 11 лютого

2022 року № 14-К її звільнено з роботи через незгоду із істотними змінами умов праці.

7. Вважає своє звільнення незаконним, зокрема через те, що вона від роботи в нових умовах не відмовлялася, зміни істотних умов праці не відбулося, а вона має переважне право на залишення на роботі.

8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним, скасувати наказ КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 11 лютого 2022 року № 14-К; поновити її на посаді головної сестри медичної в КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка»; стягнути

з КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка»середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн на відшкодування збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2022 року у позові відмовлено.

10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірним, оскільки вона відмовилася від продовження роботи зі зміненими умовами праці головної сестри медичної в КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», а саме зміною умов оплати праці та робочого часу, про які її було повідомлено за два місяці відповідно до вимог статті 32 КЗпП України.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

11. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Наказ керівника КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка»

від 11 лютого 2022 року № 14-К про звільнення ОСОБА_1 з посади головної медичної сестри на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» на посаді головної медичної сестри з 11 лютого 2022 року. Стягнуто з КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період

з 12 лютого 2022 року до 06 лютого 2023 року в розмірі 53 237 грн, який визначено без утримань загальнообов`язкових податків та платежів. Стягнуто з КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, щопісля спливу двомісячного строку з моменту відмови позивачки працювати

у нових умовах, жодна зі сторін вимогу про припинення трудових відносин не ставила, а трудові відносини між сторонами фактично тривали. Залишаючись у трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_1 вийшла на роботу після закінчення відпустки, приступила до виконання своїх обов`язків та знаходилася на робочому місці 09, 10 та 11 лютого 2022 року, тобто фактично була допущена відповідачем до роботи.

13. Позивачка своїми діями прийняла пропозицію відповідача продовжувати працювати в нових умовах, а відповідач, допустивши її до роботи фактично засвідчив та прийняв таке погодження. У зв`язку

з поновленням позивачки на роботі на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням.

14. Відмовивши у відшкодуванні збитків, які складаються із витрат на копіювання документів, відправку поштової кореспонденції, апеляційний суд вважав, що позивачка не надала доказів на підтвердження розміру цих витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. 03 березня 2023 року КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» подало касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 06 лютого 2023 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 761/8658/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Вважає, що висновки апеляційного суду про те, що позивачку мало бути звільнено 29 грудня 2021 року, тобто під час її перебування у відпустці, суперечать вимогам трудового законодавства.

21. Крім того, звільнення позивачки 29 грудня 2021 року за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗПП України є неможливим, оскільки зміна умов праці відбулась лише 01 січня 2022 року.

22. Звертає увагу, що суд апеляційної неправильно тлумачить частину третю статті 32 КЗПП України в частині визначення строку повідомлення позивачки про зміну умов праці «не пізніше двох місяців», оскільки закон допускає повідомлення і за більш тривалий час.

23. Стверджує, що відповідач вжив всіх можливих заходів для отримання згоди або відмови позивачки продовжувати працювати за новими умовами праці.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 з 1997 року перебувала у трудових відносинах

з КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», а із 05 березня 2001 року займала посаду головної медичної сестри.

25. Згідно з протоколом від 25 жовтня 2021 року робочої наради адміністрації КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» з питання внесення змін в організацію виробництва і праці для покращення роботи поліклініки, директор, голова профспілкового комітету та інші працівники адміністрації КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», з метою оптимізації та вдосконалення роботи закладу, з урахуванням змін в системі охорони здоров`я, погодили внести зміни в організацію виробництва і праці, зміни до штатного розпису та зміни істотних умов праці.

26. Відповідно до змісту зазначеного протоколу, на робочій нараді за присутності ОСОБА_1 , було прийнято рішення, ввести посаду «сестри медичної старшої» та перерозподілити обов`язки між «головною медичною сестрою» та «старшою медичною сестрою». Внести зміни в істотні умови праці, у тому числі для посади головна сестра медична, встановивши неповний робочий тиждень з розрахунку 0,25 штатної одиниці

27. 26 жовтня 2021 року наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» № 93 «Про внесення змін в організацію виробництва та праці

КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» внесено зміни до структурного та штатного розпису, зокрема передбачено із 01 січня 2022 року введення посади «старшої сестри медичної».

28. 28 жовтня 2021 року наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» № 97 «Про внесення змін в штатний розпис», внесено зміни до штатного розпису КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», а саме виведено 0,75 штатної одиниці головної медичної сестри з 01 січня 2022 року. ОСОБА_1 ознайомилася із наказом, засвідчивши це своїм підписом.

29. Наказом КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 29 жовтня

2021 року № 99 «Про зміну в істотних умов праці головної сестри медичної КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» встановлено з 01 січня

2022 року для посади «головна медична сестра» неповний робочий день -

2 години з понеділка до п`ятниці з 09:00 до 11:00 год.

30. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 29 жовтня

2021 року та власноруч засвідчила свою незгоду із змінами умов праці та повідомила про намір оскаржувати зазначений наказ в судовому порядку.

31. В цей же день (29 жовтня 2021 року) ОСОБА_1 надано попередження про зміну істотних умов праці, з 01 січня 2022 року, яке містило відомості щодо зміненого режиму роботи та оплати праці.

32. ОСОБА_1 , ознайомившись із наказом від 29 жовтня 2021 року

№ 99 про зміну істотних умов праці, не погодилася продовжувати роботу

в нових умовах.

33. Із 20 грудня 2021 року до 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі у зв`язку з перебуванням у відпустці.

34. 24 січня 2022 року на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням відповідач надіслав попередження, в якому повідомив, що з 01 січня 2022 року їй встановлено неповний робочий день

з понеділка до п`ятниці з 9:00 до 11:00 год, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Одночасно запропонував в строк до 08 лютого

2022 року надати свою згоду або відмову продовжувати роботу за новими умовами праці.

35. 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, де їй було запропоновано ознайомитись із новою посадовою інструкцією «Головної медичної сестри», на що вона відмовилася. Враховуючи відмову позивачки самостійно ознайомитись та підписати нову редакцію посадової інструкції, адміністрацією КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» в присутності ОСОБА_1 вголос зачитано посадову інструкцію, що зафіксовано в акті від 09 лютого 2022 року.

36. Цього ж дня відповідачем до відома позивачки вкотре було доведено зміст наказів про зміну умов праці за посадою «головна медична сестра» та знов запропоновано висловити свою згоду або незгоду продовжувати роботу за новими умовами праці. Однак на вказану пропозицію ОСОБА_1

ні в усній, ні в письмовій формі не відреагувала.

37. 10 та 11 лютого 2022 року позивачка приходила на роботу о 8:00 год, знаходилась на роботі до другої половини дня, а потім залишала робоче місце. Щоразу після інформування відповідачем про її робочий час за новими умовами та зверненням із проханням погодитись або відмовитись працювати у нових умовах, вказувала про небажання висловлювати свою думку. На пропозицію відповідача не змогла пояснити яку роботу відповідно до посадових обов`язків вона виконує. Вказане зафіксовано у відповідних актах.

38. Наказом (розпорядженням) КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» від 11 лютого 2022 року № 14-К ОСОБА_1 звільнено

із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

39. Актом від 11 лютого 2022 року № 3 засвідчено, що ОСОБА_1 відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення із наказом № 14-К.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

42. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

44. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю

є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення,

а також сприяння у збереженні роботи.

45. Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

46. Згідно пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією,

а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

47. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку

із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

48. Отже, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва

і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).

49. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи

у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. […] підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.

50. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (див. постанову Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15).

51. Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не

є зміною істотних умов праці.

52. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо говорити тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

53. Рішення про припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України приймається роботодавцем, за наявності юридичного факту відмови працівника продовжувати роботу в нових умовах. Тобто саме відповідач, має переконатися в тому, що позивач відмовляється від виконання роботи, при умовах праці, що можуть бути ним забезпечені

в подальшому.

54. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах

від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 11 травня 2021 року

у справі № 317/182/19-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19,

від 14 грудня 2022 року у справі № 757/46713/20.

55. Встановлено, що позивачка з 1997 року перебувала у трудових відносинах з КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка», а зберезня

2001 року займала посаду головної медичної сестри.

56. Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала, що її звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є протиправним, оскільки зміна істотних умов праці була незаконною, а відповідач не отримав від неї

у встановленому порядку відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

57. При цьому фактично позивач не погодилась із наказами від 28 жовтня 2021 року № 97 та від 29 жовтня 2021 року № 99, якіпередбачали встановлення із 01 січня 2022 року для посади «головна медична сестра» неповний робочий день - 2 години з понеділка до п`ятниці з 09:00 до 11:00 год та переведення із повної ставки на 0,25 ставки.

58. У грудні 2021 року ОСОБА_1 оскаржила вказані накази

в судовому порядку, однак рішенням Центрального районного суду

м. Миколаєва від 14 липня 2022 року в справі № 490/10383/21 відмовлено

у позові ОСОБА_1 до КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» про скасування наказів від 28 жовтня 2021 року № 97 та від 29 жовтня

2021 року № 99.

59. За наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду в справі

№ 490/10383/21, суд першої інстанції у розглядуваній справі правильно вважав, що законність наказів від 28 жовтня 2021 року № 97 та від 29 жовтня 2021 року № 99, а отже і законність зміни умов праці позивачки, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

60. Про істотні зміни у графіку роботи та оплаті праці із 01 січня 2022 року позивачка була повідомлена 29 жовтня 2021 року, тобто з дотримання порядку передбаченого частиною третьою статті 32 КЗпП України. Вказані зміни були обумовлені змінами структурного та штатного розпису, зокрема введенням у відповідача із 01 січня 2022 року посади «старшої медичної сестри».

61. Оскільки наказами від 28 жовтня 2021 року № 97 та від 29 жовтня

2021 року № 99 передбачались істотні зміни в умовах праці ОСОБА_1 , вона виходячи зі змісту статті 36 КЗпП України, мала право або погодитися на такі зміни або відмовитися продовжувати роботу у нових умовах.

62. Разом з тим, суд першої інстанції дослідив акт про відмову

від підписання наказу від 15 грудня 2021 року № 112 про покладання на

ОСОБА_3 виконання обов`язків головної сестри медичної у зв`язку

із відпусткою ОСОБА_1 , акт від 09 лютого 2022 року № 2 про відмову

від ознайомлення з посадовою інструкцією головної сестри медичної та протокол засідання колективу з ознайомлення головної сестри медичної

з посадовою інструкцією, акт від 09 лютого 2022 року про ненадання згоди чи незгоди на продовження роботи після зміни істотних умов праці, акт

від 10 лютого 2022 року про відмову надавати згоду або незгоду працювати за новими умовами праці та акт від 11 лютого 2022 року, в якому зокрема йдеться про те, що позивачка зазначила, що вона працює за графіком

з 08:00 год до 17:00 год і буде так працювати.

63. З огляду на досліджені докази суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поведінка та дії ОСОБА_1 свідчили про те, що вона будучи своєчасно попередженою про зміну істотних умов праці

не надала згоди продовжувати роботу у нових (змінених) умовах праці.

64. Вказане підтвердили і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , пояснивши що ОСОБА_1 після виходу з відпустки у лютому 2022 року зі змінами умов праці не погодилась та відмовилася ознайомлюватися із посадовою інструкцією, затвердженою після введення таких змін.

65. У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, зокрема

й шляхом умисного створення ситуації правової невизначеності. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів трудових правовідносин належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

66. Верховний Суд погоджується з районним судом, що визначення посадових обов`язків та графіка роботи головної сестри медичної КНП ММР «Миколаївська стоматологічна поліклініка» належить до виключних повноважень цієї установи, а ОСОБА_1 не має права самостійно,

в односторонньому порядку визначати свої посадові обов`язки, режим роботи та умови оплати праці.

67. Законність наказів відповідача від 28 жовтня 2021 року № 97 та

від 29 жовтня 2021 року № 99 була предметом перевірки суду в справі

№ 490/10383/21 за позовом ОСОБА_1

68. КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» забезпечило як своєчасне попередження позивачки про зміну істотних умов праці так

і можливість ОСОБА_1 реалізувати своє право висловити згоду або відмову від продовження роботи в нових умовах.

69. З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка фактично відмовилася від продовження роботи у нових (змінених) умовах праці, а саме переведення з повної ставки на 0,25 ставки головної сестри медичної зі зміною тривалості робочого часу і заробітної плати, тому її звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є законним. Наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивачем не доведено.

70. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу від 11 лютого 2022 року № 14-К, вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та збитків не підлягають задоволенню як похідні.

71. Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 була звільнена більш ніж через два місяці після попередження про зміну умов праці на правильність вирішення справи судом першої інстанції не впливає, оскільки нові умови праці були запроваджені із 01 січня 2022 року, а із 20 грудня

2021 року до 08 лютого 2022 року позивачка перебувала у відпустці.

72. За обставин розглядуваної справи Верховний Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що позивачка вийшовши на роботу після закінчення відпустки і приступивши до виконання своїх обов`язків та перебуваючи на робочому місці 09, 10, 11 лютого 2022 року тим самим прийняла пропозицію відповідача продовжувати працювати в нових умовах,

а відповідач, допустивши її до роботи фактично прийняв таке погодження.

73. Вказані висновки не враховують обставин справи, зокрема те, що не дивлячись на вихід на роботу після відпустки, позивачка продовжувала наполягати, що буде працювати за попереднім графіком, як і працювала раніше.

74. В той же час і роботодавець не змінив своєї позиції щодо нових умов праці ОСОБА_1 , не скасовував та не вносив змін до відповідних наказів від 28 жовтня 2021 року № 97 та від 29 жовтня 2021 року № 99.

75. Отже в даному випадку не відбулося ні погодження працівником змінених істотних умов праці, ні повернення до попередніх умов праці роботодавцем.

76. Встановивши, що позивачка не погодилася зі зміною істотних умов праці, що є безпосередньою підставою для припинення трудового договору згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, суд першої інстанції дотримався вимог статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, належним чином виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

77. Під час касаційного перегляду знайшли підтвердження доводи заявника, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення районного суду та не в повній мірі врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у тому числі у постановах від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 761/8658/16-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

78. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

79. Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

80. Перевіривши в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» задовольнити.

2. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року скасувати, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 грудня 2022 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович