Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.10.2025 року у справі №154/783/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 154/783/19

провадження № 61-7933св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , державний реєстратор Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Яна Сергіївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Ульчаком Богданом Івановичем, на постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, ухвали суду першої інстанції

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 12 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач та її представник неодноразово не з`являлись в судові засідання та подавали клопотання про відкладення судового розгляду з різних підстав. Так, 15 листопада 2023 року позивач не з`явилась в судове засідання і не повідомила про причину неприбуття. Адвокат Свередюк Ю. А. подала клопотання про відкладення розгляду справи з підстав перебування на невідкладних слідчих діях. Однак не надала суду підтверджуючих документів.

23 січня 2024 року позивач і її представник подали клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 23 січня 2024 року, у зв`язку із незадовільним станом здоров`я позивача і зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

12 березня 2024 року ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання та подала клопотання про відкладення судового розгляду з підстав незадовільного стану здоров`я. Повідомила, що її представник також не може прибути в судове засідання, не зазначивши причини неприбуття. Адвокат Свередюк Ю. А. в судове засідання не прибула, не повідомила суд про причину неприбуття, а також не надала доказів поважності нез`явлення в судове засідання.

Таким чином, позивачу та її представнику було відомо про два останні судові засідання 23 січня 2024 року і 12 березня 2024 року, однак до суду позивач та її представник не з`явились і заяви про розгляд справи у їхній відсутності не подавали.

Неприбуття позивача в судове засідання 12 березня 2024 року у зв`язку із незадовільними станом здоров`я не є підставою для відкладення судового розгляду, оскільки позивач має представника, який зобов`язаний був прибути в судове засідання. Однак адвокат Свередюк Ю. А. не прибула в судове засідання, не повідомила про причину неприбуття. Такі дії позивача та її представника свідчать про зловживання своїми процесуальними правами. Суд бере до уваги, що позивач та її представник, будучи обізнаними про можливість розгляду справи без їхньої участі, заяву про розгляд справи за їхньої відсутності не подавали, чим умисно затягували розгляд справи та позбавляли суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 рокуапеляційну скаргу позивача задоволено. Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 березня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кваліфікувавши дії представника, який є адвокатом, як зловживання процесуальними правами, суд, усупереч вимог частини четвертої статті 44 ЦПК України, не вживав заходів для запобігання зловживання процесуальними правами представником, та безпідставно не врахував, що позивач не з`явилась у судове засідання у зв`язку із хворобою.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації неявки позивача ОСОБА_1 саме у судове засідання, яке було призначене на 23 березня 2024 року, як зловживання процесуальними правами з огляду на причини такої неявки - у зв`язку із встановленням діагнозу «не госпітальна пневмонія», що підтверджується медичною довідкою.

У зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання 23 березня 2024 року саме у зв`язку із захворюванням, підтвердженим належними доказами, та з огляду на подану заяву про відкладення розгляду справи, за обставинами справи у суду не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 257 ЦПК України, та необхідно було перевірити у даному випадку про наявність або відсутність підстав для застосування приписів частини п`ятої статті 223 ЦПК України.

Тому суд передчасно на підставі частини третьої статті 257 ЦПК України залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду у справі № 558/9/18 від 11 березня 2021 року та у справі № 757/23967/13-ц від 24 квітня 2019 року, оскільки відмінними є обставини цих справ. У цій справі при вирішенні питання про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача суд першої інстанції повинен був у першу чергу керуватися принципом верховенства права, і у цьому випадку врахувати таку причину неявки в судове засідання як складне захворювання позивачки, підтверджене належними доказами.

Аргументи учасників справи

24 травня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що не заперечується учасниками справи та обставина, що справа призначалась до розгляду в судовому засіданні неодноразово, однак її розгляд відкладався з причин неявки в судове засідання як позивача, так і його представника.

Неявка в судове засідання 11 березня 2024 року зі сторони позивача є повторною. В контексті положень частини третьої статті 257 ЦПК України указані фактичні обставини є беззаперечною підставою для залишення позову без розгляду.

Оцінка судом того, що неявка позивача у судове засідання в силу хвороби не є зловживанням процесуальними правами в контексті цього спірного моменту немає жодного юридичного значення. Ключовий аспект - повторна неявка позивача незалежно від поважності причин неприбуття. Водночас в оскарженій постанові суд апеляційної інстанції своїми оцінками нівелював норму закону про те, що причина поважності при повторній неявці позивача абсолютно не має жодного значення.

За п`ять років судових процесів позивач жодного разу присутня не була. Відтак бажання участі чи не участі у справі позивача це є своєрідна маніпуляція задля затягування судового розгляду справи. В рамках цієї справи позивач скористався юридичною допомогою адвоката. Адвокат має належним чином реалізовувати свої процесуальні права.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Зазначає, що у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання 12 березня 2024 року саме у зв`язку із захворюванням, підтвердженим належними доказами, та з огляду на подану заяву про відкладення розгляду справи, за обставинами справи у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 257 ЦПК України. Також у цій справі суд першої інстанції повинен був у першу чергу керуватися принципом верховенства права, і врахувати таку причину неявки в судове засідання, як складне захворювання позивача, підтверджене належними доказами.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (пункт 2 частини третьої, частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».

Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 03 червня 2021 року у справі № 227/2751/19, від 05 жовтня 2022 року у справі № 465/6745/17 та інших.

Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 зазначено, що «Верховний Суд наголошує на тому, що саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк. Установивши, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася в судове засідання (02 липня 2020 року, 29 жовтня 2020 року), не скористалася правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Доводи касаційної скарги про те, що залишаючи її позов без розгляду, суд порушив її право на судовий захист, є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до частин першої та другої статті 223 ЦПК України суд повинен був розглянути та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, є безпідставними, оскільки наслідки повторної неявки позивача передбачено частиною п`ятою наведеної норми та пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України, заяву про розгляд справи за її відсутності ОСОБА_1 до суду не подала».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 квітня 2023 року закрито підготовче засідання у цій справі, призначено судовий розгляд по суті на 22 червня 2023 року (т. 2, а. с. 156);

представник позивача ОСОБА_6 з 21 вересня 2023 року за заявою отримав доступ до Електронного Суду у цій справі (т. 2, а. с. 171);

26 квітня 2023 року (т. 2, а. с. 138), 20 червня 2023 року (т. 2, а. с. 163), 15 листопада 2023 року (т. 2, а. с. 185), 23 січня 2023 року (т. 2, а. с. 188, 191, 193), 11 березня 2024 року (т. 2, а. с. 195) позивач та її представник ОСОБА_6 подавали заяви про відкладення розгляду справи;

суд відкладав розгляд справи 19 вересня 2023 року (т. 2, а. с. 168), 15 листопада 2023 року (т. 2, а. с. 186), а також 23 січня 2024 року на 12 березня 2024 року (т. 2, а. с. 190);

у два останні судові засідання 23 січня 2024 року та 12 березня 2024 року позивач та її представник не з`явилися, позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи у вказані дні у зв`язку з її хворою, клопотання про розгляд справи без участі позивач (її представник) не подавали;

за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки позивач (її представник) була належним чином повідомлена про місце, дату і час судового розгляду справи, проте в судові засідання (23 січня 2024 року та 12 березня 2024 року) повторно (двічі поспіль) не з`явилися, заяви про розгляд справи за відсутності позивача не подала, тому є передбачені пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду;

суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, пославшись на те, що у цій справі при вирішенні питання про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача суд першої інстанції повинен був у першу чергу керуватися принципом верховенства права, оскільки суд першої інстанції також врахувавпроцесуальну поведінку позивача (її представника), які систематично подавали заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав та не з`являлись в судові засідання, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали, чим затягували розгляд справи та позбавляли суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог. При цьому особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно;

поважність причин повторної неявки позивача 12 березня 2024 року, про які позивач зазначала у клопотанні про відкладення розгляду справи, правового значення в цьому випадку не має, оскільки законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне, тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду;

посилання апеляційного суду на те, що суду необхідно було перевірити наявність або відсутність підстав для застосування приписів частини п`ятої статті 223 ЦПК України є безпідставними, оскільки заяву про розгляд справи за її відсутності позивач до суду не подала, тому наслідки повторної неявки позивача передбачено пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скаргидають підстави для висновку, що постановаапеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 400 402 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року скасувати.

Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 березня 2024 рокузалишити в силі.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Волинського апеляційного суду від 14 травня 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко