Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №524/2025/17

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 524/2025/17

провадження № 61-31104св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 червня 2017 року в складі судді Андрієць Д. Д. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2017 року в складі колегії суддів: Хіль Л. М., Абрамова П. С., Гальонкіна С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Кременчуцьке ОУПФУ Полтавської області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування переплати пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач перебуває на обліку в Кременчуцькому ОУПФУ Полтавської області та отримує пенсію за віком. Під час проведення документальної перевірки даних електронних ресурсів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використаних для призначення (перерахунку) пенсії відповідачу, з наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в 2016 році виявлено розбіжність у пенсійній справі № 181128/622 ОСОБА_1 в заробітній платі за період із 01 січня по 31 грудня 2003 року, так як за цей період було задвоєно суми страхових внесків, які були враховані для обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії з 01 січня 2010 року. За період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2016 року виникла переплата пенсії відповідачу в сумі 16 319,80 грн. У досудовому порядку позивачем було запропоновано відповідачу дати згоду на погашення переплати пенсії шляхом щомісячного утримання 20% пенсії до повного погашення переплати пенсії в сумі 16319,80 грн, проте, відповідач відмовився від погашення переплати пенсії в добровільному порядку.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 1215 ЦК України позивачем не надано доказів недобросовісності набуття відповідачем отриманих коштів.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів, що завдана позивачу шкода у вигляді виплаченої відповідачу пенсії в сумі 16 319,80 грн є наслідком недобросовісних дій відповідача. Натомість, звертаючись з відповідним позовом Кременчуцьке ОУПФУ Полтавської області посилалося на те, що переплата пенсії ОСОБА_1 виникла через задвоєння суми страхових внесків, які були враховані для обчислення заробітної плати для призначення пенсії, тобто сам позивач констатував відсутність вини відповідача у вчиненні будь-яких дій задля отримання більшого розміру пенсійної виплати.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року Кременчуцьке ОУПФУ Полтавської області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що переплата пенсії в розмірі 16 319,80 грн виникла внаслідок рахункової помилки, безпідставно набута відповідачем, а тому відповідно до положень статті 1215 ЦК України підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

12 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кременчуцькому ОУПФУ Полтавської області, отримує пенсію за віком.

Згідно з наданим позивачем розрахунку, переплата пенсії ОСОБА_1 за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2016 року становить 16 319,80 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2016 року він не дав своєї згоди на утримання та (або) повернення грошових коштів у розмірі 16 319,80 грн у зв`язку із тим, що він не має жодного відношення до нарахування та звітності пенсії.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.

При цьому, слід зазначити, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ця помилка є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій.

Відсутність ознак рахункової помилки підтверджується самим змістом позовної заяви та касаційної скарги, в яких позивачем зазначено про помилкове задвоєння суми страхових внесків, які були враховані для обчислення зарплати для призначення пенсії.

Крім того, у § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також допущення рахункової помилки зі сторони позивача.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська