Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №607/17337/19
Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №607/17337/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 607/17337/19

провадження № 61-14260св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 , Тернопільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кукурудза Андрій Євгенович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Вийванка О. М.

від 03 травня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Костів О. З., Хома М. В., Храпак Н. М., від 21 серпня

2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є співвласником 6/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 , потім АДРЕСА_3 . Іншими співвласниками будинку являються ОСОБА_3 (7/25 частин) та ОСОБА_4 (12/25 частин). 10 грудня 1997 року рішенням виконкому Тернопільської міської ради «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста» № 1066 передано у приватну власність

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 площею 910 кв. м, які перебували у їхньому користуванні.

3. Межі переданої у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 площею 910 кв. м відображені у генеральному плані (схемі) з будівлями по АДРЕСА_2 , виготовленому 15 лютого 1983 року Тернопільським МБТІ, яке на той час вело облік земель.

4. Позивачка зазначала, що вона, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є законними власниками земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по

АДРЕСА_4 площею 910 кв. м.

5. 06 червня 2002 року рішенням Тернопільської міської ради передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 , а 10 липня 2002 року йому видано державний акт про право власності на землю серії РІ 665799 площею 0,0877 га, хоча в користуванні відповідача до 2000 року було 0,0802 га.

6. Позивачка вважає, що площу земельної ділянки відповідача збільшено на 0,0075 га за рахунок її земельної ділянки, про що свідчить генеральний план від 29 грудня 1964 року. Межі земельної ділянки ОСОБА_2 суміжними користувачами земельних ділянок не погоджувались, що свідчить про порушення вимог закону при визначенні та відновленні меж земельної ділянки відповідача, проведенні кадастрової зйомки його земельної ділянки.

7. 11 жовтня 2016 року ПП «Тернопільський край» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі (на місцевості), якою змінено межі земельної ділянки ОСОБА_2 зі сторони суміжного землекористувача

ОСОБА_1 , але суміжними користувачами змінені межі земельної ділянки відповідача знову не погоджувалися.

8. ОСОБА_1 посилалася на те, що у травні 2019 року відповідач ОСОБА_2 почав копати траншею безпосередньо біля стіни житлового будинку, внаслідок чого несуча стіна прибудови до її будинку почала давати осадку, а на несучих стінах і перегородках будинку з`явились тріщини. Саме після цього з`ясувалося, що межа земельної ділянки ОСОБА_2 проходить по стіні будинку позивачки, а у власність відповідача передано частину її земельної ділянки.

9. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0075 га та житловим будинком по АДРЕСА_1 , шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2002 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 ;

- визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 665799, виданого ОСОБА_2 10 липня 2002 року на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 ;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, здійсненої 31 січня 2017 року, з кадастровим номером 6110100000:09:003:0050 площею 0,0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. РішеннямТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 03 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки межі спірної земельної ділянки були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі позивачкою. Висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства. Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_2 у складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею 0,0075 га в АДРЕСА_1 , яка могла належати ОСОБА_1 .

12. Позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її право порушене відповідачами, а також доказів, які б беззаперечно вказували на те, яка саме земельна ділянка перебувала у її власності, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідача

ОСОБА_2 .

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня

2023 року - без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її право порушене відповідачами, а також доказів, які б беззаперечно вказували на те, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки. Тернопільська міська рада при прийнятті спірного рішення діяла в межах своїх повноважень та відповідно до порядку, визначеного статтею 118 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент вирішення питання щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування належного ОСОБА_2 на праві власності будинку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кукурудза А. Є., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. На думку заявниці, висновки судів про те, що вона не довела наявного у неї у цій справі права власності на земельну ділянку площею 910 кв. м, що розташована по АДРЕСА_4 , є помилковим та не відповідають дійсним обставинам справи. Заявниця зазначає, що нею у 1992 році була здійснена добудова до належного їй будинку на виділеній земельній ділянці площею 910 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка пізніше була передана їй у приватну власність рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1066 від 10 грудня 1997 року. Наявний у справі висновок експерта свідчить про те, що на момент здійснення добудови, відстань від її крайньої стіни до межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 становила не менше одного метра станом на 1991-1992 роки.

18. Заявниця стверджує, що межа сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 знаходиться на відстані не менше одного метра від крайньої стіни добудови, яка була нею законно здійснена. Позивачка вважає, що ОСОБА_2 захопив частину належної їй та іншим співвласникам будинку земельної ділянки шляхом внесення змін до технічного паспорту 12 червня 2000 року на власне будинковолодіння.

19. Таким чином, згідно з доводами заявниці, у цій справі має місце грубе порушення її законних прав та охоронюваних законом інтересів, які підлягають судовому захисту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/17337/19.

21. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. ОСОБА_1 на праві особистої власності належить 6/25 частин домоволодіння АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, посвідченого Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою 29 жовтня 1990 року за реєстром № 4-4446, запис у реєстровій книзі за № 751, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 18 листопада

1997 року.

23. Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_3 (7/25 частин), про що свідчить реєстраційне посвідчення Тернопільського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 18 лютого 1983 року, та ОСОБА_6 (12/25 частин), що підтверджується реєстраційним посвідченням Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 08 вересня 2000 року.

24. Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10 грудня

1997 року № 1066 «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста» вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_4 , площею 910 кв. м.

25. Рішенням Тернопільської міської ради від 06 червня 2002 року № 4/3/44 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею

877,0 кв. м для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 . Пунктом 4 цього рішення зазначено, що слід вважати такими, що втратили чинність рішення міської ради та виконавчого комітету, які перераховані в додатку до рішення, в зв`язку з уточненням площ земельних ділянок, юридичних адрес, прізвищ, імен та по батькові власників, зокрема рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 грудня 1999 року за № 1247.

26. На підставі рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2002 року

№ 4/3/44 відповідачу ОСОБА_2 10 липня 2002 року видано державний акт про право приватної власності на землю серії РІ № 665799, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за

№ 3483.

27. 04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області про проведення перевірки використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

28. Листом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 21 червня 2019 року № С-147/0-284/6-19 щодо звернення ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:09:003:0050 площею 0,0877 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - присадибна ділянка), перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та 2016 року ПП «Тернопільський край» на замовлення ОСОБА_2 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Встановлено, що межа земельної ділянки від Г до А проходить впритул до стіни житлового будинку ОСОБА_1 , від Б до В проходить по існуючій кам`яній огорожі, відображеній на картографічній зйомці суміжника ТОВ «Мрія». Проміри розмірів земельної ділянки, зазначених на кадастрових зйомках, відповідають тим, що зазначені у державному акті про право приватної власності на землю серії Р1 № 665799. В акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників (в тому числі ОСОБА_1 ), а тому на час проведення перевірки порушень вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок по АДРЕСА_5 не виявлено.

29. 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тернопільської міської ради щодо можливого спору між власниками будинків по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , повідомивши, що ОСОБА_2 проводить будівництво впритул до фундаменту її будинку.

30. Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05 липня

2019 року № 9956/02-1 ОСОБА_1 повідомлено, що працівниками управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради проведено обстеження території, вказаної у її заяві, в ході якого не виявлено порушення правил благоустрою м. Тернополя та встановлено, що земельна ділянка у її сусідів знаходиться в приватній власності.

31. 31 січня 2017 року державним реєстратором на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 площею 0,0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , проведена державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-6110925072019 від 08 липня 2019 року.

32. Згідно з висновком експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 948/20-22, складеного Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 18 червня 2021 року, станом на день проведення обстеження у належному

ОСОБА_1 житловому будинку по АДРЕСА_1 наявні пошкодження, а саме: вертикальна тріщина у примиканні прибудови до житлового будинку; тріщини у примиканні стін та стелі; тріщини у перегородках у місцях над дверними прорізами; тріщини у стіні з газобетонних блоків, яка улаштована по межі з суміжником.

33. Експерт зазначив, що вертикальні тріщини по всій висоті будівлі також наявні у конструктиві стіни, яка перпендикулярна до межі з домоволодінням.

АДРЕСА_6 . Причинами виникнення пошкоджень (тріщин) у належній

ОСОБА_1 прибудові до житлового будинку по АДРЕСА_1 можуть бути наступні причини: глибина закладення фундаменту; якість ґрунтів під основою фундаментів; товщина фундаменту; нерівномірне просідання фундаменту старої будівлі житлового будинку та здійсненої прибудови; матеріал, який використовувався при улаштуванні фундаменту; відсутність деформаційного шву у місці примикання до житлового будинку; відсутність жолобів та ринв водовідведення від атмосферних опадів; виконання будівельних робіт по влаштуванню фундаментів під огорожу, внаслідок чого могла порушитись щільність основи обпирання фундаментів.

35. Крім цього, експерт зазначив, що проведена ОСОБА_1 прибудова до житлового будинку по АДРЕСА_1 не відповідає чинним на території України станом на час проведення будівельних робіт по спорудженню прибудови нормам, а саме пункту 3.25* ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», який був чинний до 09 січня 2018 року - відстань від межі з суміжником повинна становити не менше 1,0 м (стіна добудови улаштована по межі з суміжником). Водночас повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок (жолоби та труби водовідведення на покрівлі відсутні).

36. Згідно з висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеним Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 05 жовтня 2022 року, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_5 виготовлена ПП «Тернопільський край», 11 жовтня 2016 року площею 0,0877 га. кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства. Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_2 в складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею

0,0075 га по АДРЕСА_1 , яка могла належати ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

38. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

42. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

43. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

44. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

45. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України та статей 321 328 334 338 ЦК України кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка не мала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім випадків і в порядку, встановлених законом.

46. Статтею 78 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

47. Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру.

48. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

49. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

50. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

51. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

52. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

53. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

54. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

55. Згідно зі статтею 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства.

56. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

57. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

58. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

59. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша, друга та третя статті 319 ЦК України).

60. Згідно зі статтею 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

61. Частиною першою статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

62. Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

63. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

64. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачка не довела належними доказами неправомірного набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, зокрема за рахунок належної їй земельної ділянки. Позивачка не надала достовірних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, передана у власність відповідачу, накладається на належну їй земельну ділянку.

67. Позивачка не довела, що оскаржуване рішення Тернопільської міської ради від 06 червня 2002 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 було прийнято з порушенням приписів ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття рішення.

68. Висновком експерта підтверджено, що Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_2 в складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею 0,0075 га, яка могла належати ОСОБА_1 .

69. Судами встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 11 жовтня 2016 року межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по

АДРЕСА_5 , із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, яка належить ОСОБА_2 , були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі і ОСОБА_1 .

70. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

71. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

72. Слід також зазначити, що висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22

від 05 жовтня 2022 року, встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по

АДРЕСА_5 площею 0,0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства.

73. У разі пошкодження майна, житлового будинку, який належить позивачці, внаслідок неправомірних дій суміжного землекористувача, вона не позбавлена права на звернення до суду із відповідним позовом з метою захисту порушених прав.

74. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на правильність висновку про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.

75. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

76. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

77. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кукурудза Андрій Євгенович, залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 21 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович