Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4938/11

провадження № 61-3745св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), КузнєцоваВ.О., СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявник - відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області,

стягувач - ОСОБА_4,

боржник - ОСОБА_5,

заінтересована особа - Бердянська державна нотаріальна контора Запорізької області,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 травня 2016 року, постановлену у складі судді Прінь І. П., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року відділ державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області) звернувся до суду із поданням про заміну сторони виконавчого провадження, в обґрунтування якого посилається на те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 37978766 з виконання виконавчого листа №2-4938/11, виданого 16 травня 2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_6 (боржник) на користьОСОБА_4 боргу за договором позики в розмірі 300 000 грн, процентів у розмірі 125 636,08 грн, судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 663,15 грн., а всього 427 299,23 грн.

Під час проведення виконавчих дій встановлено, що боржник 22 серпня 2014 року помер. З метою встановлення правонаступників боржника державним виконавцем до Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області направлено запит щодо заведення спадкової справи, на який 9 червня 2015 року отримано відповідь про відмову в наданні такої інформації.

Посилаючись на вказані обставини та статті 8, 11 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просив витребувати у Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області інформацію щодо спадкоємців померлого боржника та замінити сторону виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа на спадкоємця боржника.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 грудня 2015 року до участі у справі залучено ОСОБА_5, який за інформацією Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 травня 2016 року подання задоволено.

У виконавчому провадженні № 37978766 з виконання виконавчого листа № 2-4938/11, виданого 16 травня 2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики і судових витрат замінено сторону виконавчого провадження - боржника ОСОБА_6 на його правонаступника - спадкоємця ОСОБА_5

Суд мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті боржника, є його правонаступником, тому наявні підстави для заміни сторони виконавчого провадження відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 378 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду подання.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 травня 2016 року залишено без змін з посиланням на її законність та обґрунтованість.

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову про відмову у задоволенні подання, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник вказує, що статтями 1281, 1282 ЦК України визначено спеціальний порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця до його спадкоємців, який передбачає пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, обов'язок спадкоємців задовольнити такі вимоги в межах вартості майна, одержаного у спадщину, шляхом одноразового платежу та звернення кредитора до суду у разі відмови спадкоємців задовольнити такі вимоги.

Вказаний порядок передбачає необхідність з'ясування вартості спадкового майна та визначення меж зобов'язань спадкоємця перед кредитором, що не входить до повноважень державного виконавця.

Також суди безпідставно застосували до вказаних правовідносин статтю 1231 ЦК України, яка передбачає обов'язок спадкоємця відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, оскільки правовідносини між стягувачем і боржником виникли на підставі договору позики.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін, посилаючись на те, що у разі смерті боржника у зобов'язанні судом на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії виконавчого провадження, здійснюється заміна сторони її правонаступником, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області знаходиться виконавчий лист № 2-4938/11, виданий 16 травня 2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики в розмірі 300 000 грн, процентів у розмірі 125 636,08 грн, судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1 663,15 грн, а всього 427 299,23 грн.

22 серпня 2014 року боржник ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖС №299294 від 3 вересня 2014 року.

3 березня 2015 року ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області стало відомо про смерть боржника з листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську.

З відповіді Бердянської державної нотаріальної контори від 31 липня 2015 року №2224/02-14 суди попередніх інстанцій встановили, що 7 жовтня 2014 року заведена спадкова справа № 441/2014; 7 жовтня 2014 року та 13 грудня 2014 року до нотаріальної контори надійшли вимоги кредиторів спадкодавця: АТ «ОТП БАНК» м. Запоріжжя та ПАТ «ФІДОБАНК» м. Київ про погашення заборгованості; 12 лютого 2015 року ОСОБА_5 (син спадкодавця) подав заяву про прийняття спадщини; 12 лютого 2015 року та 18 лютого 2015 року ОСОБА_7 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_8 (син спадкодавця) подали заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5; 20 лютого 2015 року ОСОБА_7 подала вимогу до спадкоємця щодо погашення заборгованості.

Постановою державного нотаріуса від 20 липня 2015 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1; 1/2 частку квартири АДРЕСА_2; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована у АДРЕСА_1, з посиланням на наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арешту на все нерухоме майно ОСОБА_6

Згідно зі статтею 378 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду подання, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони, суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час розгляду подання, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 37 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Згідно з частиною другою статті 39 Закону виконавче провадження у такому випадку зупиняється до визначення правонаступників боржника.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника, якщо виконання його обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що обов'язок спадкодавця ОСОБА_6 щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом ОСОБА_4 (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців.

Встановивши, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження - боржника ОСОБА_6 його правонаступником ОСОБА_5

Посилання заявника на порушення судами вимог статей 1281 та 1282 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок та строки пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, є необґрунтованим, оскільки вказані норми закону на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не застосовуються.

Касаційний суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

О.В. Ступак

Г.І. Усик