Історія справи

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 761/22772/17

провадження № 61-7406св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: Київський національний торговельно-економічний університет, Міністерство освіти і науки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Савицького О. А., від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М., від 26 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Київського національного торговельно-економічного університету, Міністерства освіти і науки України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідно до рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі № 757/14317/14-ц, визнано незаконним наказ Міністерства освіти і науки України № 171-к від 05 травня 2014 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі ОСОБА_2», поновлено його на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05 травня 2014 року та стягнуто з Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 125 211, 20 грн з утриманням з цієї суми податків й інших обов'язкових платежів. Також вказаним судовим рішенням з Міністерства освіти і науки України на його користь стягнуто 1 тис. грн у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи те, що рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 виконано не було, суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу виплачено лише за період з 05 травня 2014 року по 11 червня 2015 року, позивач, посилаючись на порушення своїх прав, вважає, що Київський національний торговельно-економічний університет, як правонаступник Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу через невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 231 055, 20 грн. Разом з цим, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року при розрахунку середнього заробітку за час затримки за основу було взято довідку про середню заробітну плату позивача без врахування індексації заробітної плати, останній вважає, що з Київського національного торговельно-економічного університету на його користь підлягає до стягнення сума індексації заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2014 року по 30 червня 2017 року у розмірі 35 324, 82 грн. Також позивач вважає, що внаслідок дій Міністерства освіти і науки України щодо невиконання рішення суду у частині поновлення його на роботі, а також затримки виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, спричинених втратою нормальних життєвих зв'язків та докладанням додаткових зусиль для організації життя.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету на його користь 266 380, 02 грн, з яких: 231 055, 20 грн - середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12 червня 2015 року по 30 червня 2017 року, 35 324, 82 грн - індексація заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2014 року по 30 червня 2017 року, а також стягнути з Міністерства освіти і науки України на його користь 64 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з Київського національного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_2 266 380, 02 грн, з яких: 231 055, 20 грн - середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12 червня 2015 року по 30 червня 2017 року, 35 324, 82 грн - індексація заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2014 року по 30 червня 2017 року. Стягнуто з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 5 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, індексації заробітної плати є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки рішення суду у справі № 757/14317/14-ц у частині поновлення позивача на посаді ректора з 12 червня 2015 року не виконано без поважних на те причин. Внаслідок порушення трудових прав позивача йому завдану моральну шкоду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У жовтні 2017 року Міністерством освіти і науки України подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року.

У касаційній скарзі Міністерство освіти і науки України просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року скасувати у частині вирішення вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, не врахували, що позивачем не вказано, у чому полягає завдана йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, якими доказами це підтверджується. Місцевим судом при вирішенні спору по суті не дотримано положень статей 57, 60, 213 ЦПК України, 2004 року, статей 23, 1167 ЦК України, статті 237-1 КЗпП України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Судові рішення у частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення та індексації заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2014 року по 30 червня 2017 року заявником не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року касаційну скаргу Міністерства освіти та науки Українизалишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

08 лютого 2018 року матеріали провадження за касаційною скаргою передано до Верховного Суду.

09 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

19 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

22 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до Київського національного торговельно-економічного університету, Міністерства освіти і науки України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року у справі № 757/14317/14-ц, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, треті особи: ОСОБА_4, Державна інспекція навчальних закладів України, про визнання наказу про дострокове розірвання трудового контракту незаконним, поновлення на роботі на посаді ректора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Визнано наказ Міністерства освіти і науки України № 171-к від 05 травня 2014 року «Про дострокове розірвання контракту з ректором Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі ОСОБА_2» незаконним, поновлено ОСОБА_2 на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі з 05 травня 2015 року, стягнуто з Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 125 211, 20 грн, з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів; стягнуто з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 1 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Встановлено, що вищезазначене рішення суду у частині поновлення позивача на посаді ректора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі не виконано, про що також свідчить подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до Міністерства внутрішніх справ України від 12 жовтня 2015 року про вчинення посадовими особами Міністерства освіти і науки України кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 382 КК України, на підставі якого старшим слідчим СВ Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві Жалдун С. С. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015100100014778 від 08 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 382 КК України.

16 грудня 2016 року була проведена реорганізація Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною третьою статті 61 ЦПК України, 2004 року, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Положеннями частини другої статті 14 ЦПК України, 2004 року, передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що відповідно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, невиконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника має наслідком відповідальність за таке невиконання рішення.

Судове рішення про поновлення позивача на роботі набрало законної сили 11 червня 2015 року. Реорганізація Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету відбулась 16 грудня 2016 року. При цьому Київський національний торговельно-економічний університет є правонаступником Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. За таких обставин, судами обґрунтовано відхилені аргументи Міністерства освіти і науки України про неможливість виконання судового рішення у частині поновлення позивача на роботі.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, затримка виконання рішення про поновлення на роботі, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (висновки Верховного Суду України, викладені в постанові № 6-23цс12 від 25 квітня 2012 року).

Встановивши факт невиконання Міністерством освіти і науки Українирішення суду про поновлення позивача на роботі, обґрунтовано відхиливши доводи відповідача про неможливість такого поновлення, місцевий суд вірно вказав про те, що невиконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для настання для власника або уповноважений ним орган наслідків у вигляді сплати середнього заробітку за час затримки.

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється положеннями статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до положень статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз'яснень пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд, відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року, у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про відшкодування моральної шкоди, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта