Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №462/3327/18

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 462/3327/18

провадження № 61-4466св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у складі судді Курій Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення частки в натурі та визначення грошової компенсації.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції з підстав недотримання при відкритті провадження у справі правил підсудності, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд, виходив із того, що 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, відповідно до якого пункт 8 частини 1 статті 353 ЦПК України, яким передбачалась можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, виключено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ОСОБА_3, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, зокрема застосування статей 3, 362 ЦПК України. Апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу заявнику, оскільки Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX, яким виключено пункт 8 частини 1 статті 353 ЦПК України, не має зворотної дії в часі, а апеляційну скаргу вона подала засобами поштового зв'язку 16 січня 2020 року, тобто до набрання чинності вищеЗакон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу № 462/3327/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення частки в натурі та визначення грошової компенсації призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення частки в натурі та визначення грошової компенсації.

У січні 2020 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу з підстав порушення правил підсудності.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року повернуто заявнику.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 352 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частиною 2 статті 352 ЦПК України.

У пункті 8 частини 1 статті 353 ЦПК України, в редакції до 08 лютого 2020 року, передбачено, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, який набув чинності 08 лютого 2020 року, виключено зазначений пункт 8 частини 1 статті 353 ЦПК України.

У частині 1 статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотньої дії в часі.

При поверненні апеляційної скарги ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції не врахував, що вона подала апеляційну скаргу 21 січня 2020 року, що підтверджується відбитком штампу, тобто до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, а тому вправі була очікувати на апеляційний розгляд її апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, яка на час подання апеляційної скарги підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку про відсутність встановлених статтею 357 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов