Історія справи

Постанова

Іменем України

05 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 332/575/17

провадження № 61-30560св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - виконуючий обов'язки начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Висоцька Ліна Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року в складі судді Безлер Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Висоцької Л.С., зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходився виконавчий лист № 1-75/2008 про стягнення з нього на користь Українського державного концерну «Украгротехсервіс» коштів у розмірі 72 531,40 грн.

У процесі проведення виконавчих дій державний виконавець встановив відсутність коштів, рухомого майна та звернув стягнення на належну йому квартиру, від реалізації якої 24 травня 2012 року отримано кошти в сумі, яка перевищує суму боргу.

Платіжним дорученням від 28 травня 2013 року № 2603 кошти у сумі 71 366,13 грн, належні ОСОБА_4 відповідно до статті 43 Закону України «Про виконавче провадження», були перераховані до місцевого бюджету як кошти, не витребувані стягувачем згідно із Законом України «Про виконавче провадження», незважаючи на заяву про їх повернення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати неправомірною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Висоцької Л. С. у виконавчому провадженні № 1-75/2008, яка полягає у невчиненні дій за його заявою про повернення з бюджету належних йому грошових коштів в сумі 71 366,10 грн, які були помилково перераховані до бюджету Жовтневим (Олександрівським) відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції за платіжним дорученням від 28 травня 2013 року № 2603, зобов'язати керівника відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Висоцьку Л. С. вчинити належні дії, передбачені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787), для повернення з бюджету належних йому грошових коштів в сумі 71 366,10 грн.

Одночасно заявник звернувся до суду з заявою про поновлення строку на звернення до суду внаслідок відсутності чіткої визначеності у законодавстві порядку вирішення спірного питання, оскільки він неодноразово намагався оскаржити дії державного виконавця в різних інстанціях, але йому було відмовлено на підставі непідсудності.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року ОСОБА_4 поновлено строк звернення до суду, скаргу задоволено.

Визнано протиправними дії виконуючого обов'язки начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Висоцької Л. С. у виконавчому провадженні № 1-75/2008 щодо відмови у поверненні грошових коштів ОСОБА_4 у сумі 71 366,10 грн, які були помилково перераховані до Державного бюджету України Олександрівським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за платіжним дорученням від 28 травня 2013 року № 2603.

Зобов'язано виконуючого обов'язки начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Висоцьку Л. С. вчинити належні дії, передбачені Порядком № 787, для повернення з бюджету належних ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 71 366,10 грн, які були помилково перераховані до Державного бюджету України Олександрівським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за платіжним дорученням від 28 травня 2013 року № 2603.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до Жовтневого відділу державної виконавчої служби із заявами про повернення йому 71 366,13 грн, які залишилась після задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні. Він отримував відповіді, що пропустив строк звернення та відповідно до частини сьомої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» гроші вже перераховані до державного бюджету, як не витребувані стягувачем протягом року. Проте ОСОБА_4 не є стягувачем у виконавчому провадженні, до нього неможливо застосовувати ці положення.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2017 року ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі Олександрівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області просить постановлені у справі ухвали скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину сьому статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», дійшли помилкового висновку про поновлення строку звернення зі скаргою до суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходився виконавчий лист № 1-75/2008 про стягнення з ОСОБА_4 на користь Українського державного концерну «Украгротехсервіс» коштів у розмірі 72 531,40 грн

Встановивши у межах виконавчого провадження відсутність коштів, рухомого майна, державний виконавець звернув стягнення на належну ОСОБА_4 квартиру, від реалізації якої 24 травня 2012 року отримано кошти в сумі, яка перевищує суму боргу.

Платіжним дорученням від 28 травня 2013 року № 2603 кошти у сумі 71 366,13 грн, належні ОСОБА_4, були перераховані до місцевого бюджету як кошти, не витребувані стягувачем згідно із Законом України «Про виконавче провадження», незважаючи на заяву про їх повернення.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини сьомої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до державного бюджету України в порядку, встановленому Державним казначейством України.

ОСОБА_4 неодноразово звертався до Жовтневого відділу державної виконавчої служби із заявами про повернення йому 71 366,13 грн, які залишилась після задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні. ОСОБА_4 отримував відповіді, що він пропустив строк звернення та відповідно до частини сьомої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» гроші вже перераховані до державного бюджету, як не витребувані стягувачем протягом року. Проте заявник ОСОБА_4 не є стягувачем у виконавчому провадженні, отже, до нього неможливо застосовувати ці положення.

Представник державної виконавчої служби не надав жодних пояснень з приводу скарги щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів щодо повернення належних йому коштів.

Процедура повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, врегульована Порядком № 787.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 787 повернення здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимога заявника ОСОБА_4 щодо зобов'язання відділу державної виконавчої служби вчинити певні дії - направити подання до органу Державного казначейства України про повернення коштів в сумі 71 366,13 грн з подальшим перерахуванням їх ОСОБА_4 є правомірною та підлягає задоволенню.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року зупинено виконання ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цих ухвал.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання (дію) ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик