Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 760/12211/17

провадження № 61-12870св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Солом'янського району міста Києва, комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у складі судді

Кулікова С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Солом'янського району міста Києва (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Солом'янського району міста Києва), комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної в міста Києві державної адміністрації (далі - КП «Чоколівське» Солом'янської районної в міста Києві державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є співвласниками квартири

АДРЕСА_1 та споживачами житлово-комунальних послуг.

Відповідачі за період з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2014 року виконували обов'язки балансоутримувача вказаного будинку та виконавців послуг з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій, централізованого постачання холодної води, гарячої води і водовідведення, централізованого опалення для мешканців будинку.

Посилаючись на те, що з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2014 року відповідачі нарахували позивачам до сплати завищені суми за надані житлово-комунальні послуги, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд:

- зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Солом'янського району міста Києва здійснити помісячний перерахунок за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а також за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, постачання холодної води і водовідведення у квартирі АДРЕСА_1;

- зобов'язати КП «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити помісячний перерахунок за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а також за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, постачання холодної води і водовідведення у квартирі АДРЕСА_1;

- надати позивачам довідку з помісячним перерахунком нарахувань та оплат та про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня

2017 року (у складі судді Українця В. В.) позовну заяву ОСОБА_2,

ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року позовну заяву залишено без руху і надано строк для виправлення недоліків позовної заяви. Зокрема, необхідно було подати до суду у встановлений строк позовну заяву, що буде оформлена відповідно до вимог статей 119, 120 ЦПК (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) та документ про сплату судового збору. Оскільки у встановлений строк вимоги ухвали суду від 14 липня

2017 року позивачами не були виконані, суд на підставі частини другої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду) визнав позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 неподаною та повернув позивачам.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 оскаржили її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року залишено апеляційну скаргу без руху. Скаржники зазначену ухвалу апеляційного суду отримали 02 січня

2018 року, проте вимоги апеляційного суду не виконали, а саме на сплатили судовий збір, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування вимог частини другої статті 357 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просять скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільнені від сплати судового збору за позовами про захист їх прав на всіх стадіях розгляду справ.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її, апеляційний суд виходив з того, що зі змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», вбачається, що з 01 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивачів на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Таким чином, порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок наведений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на

позивачів, які звернулися до суду за захистом прав споживачів, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно визнав їх апеляційну скаргу неподаною й повернув її заявникам.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик