Постанова

Іменем України

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 599/2169/17

провадження № 61-44567св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області, у складі судді Снігурського В. В., від 13 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Храпак Н. М., Хома М. В., від 04 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що із 20 жовтня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторонами придбано майно, в тому числі:

- автомобіль MAN F-2000 номер рами (шасі) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль RENAULT MAGNUM номер рами (шасі)- НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- причіп WEIGHTLIFTER 3STD-41099 номер рами (шасі)- НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

- автомобіль CHEVROLET AVEO;

- автомобіль NISSAN MURANO,

які є спільним майном подружжя, однак були відчужені відповідачем без її згоди, а тому їх вартість повинна враховуватися при вирішені спору про поділ зазначеного майна.

Вказувала, що зазначені автомобілі були придбані з метою розвитку сімейного бізнесу в сфері транспортних перевезень за кредитні кошти.

08 жовтня 2015 року між нею та публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» було укладено наступні кредитні договори:

- договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0703/82/0121239, згідно якого сума споживчого кредиту становила 21 153 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 44, 97 % на умовах погашення згідно графіку з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 грудня 2019 року. Станом

на 03 січня 2018 року залишок кредитних зобов`язань становить 20 736, 35 грн, з яких 14 139, 57 грн - заборгованість по кредиту та 6 596, 78 грн - проценти за користування кредитом;

- договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0703/82/0121138 (картковий рахунок). Пластикова картка завжди була в користуванні відповідача, станом на 03 січня 2018 року заборгованість по картці становить 6 249, 28 грн.

Посилаючись на положення статей 60, 63, 65, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), з урахуванням поданих уточнень, просила суд: визнати транспортні засоби: автомобілі MAN F-2000, RENAULT MAGNUM, CHEVROLET AVEO та NISSAN MURANO, причеп WEIGHTLIFTER 3 STD -41099 спільною сумісною власністю сторін; стягнути із ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості зазначених транспортних засобів на дату їх відчуження в сумі 462 395 грн; стягнути із ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину непогашених боргових зобов`язань, взятих нею в інтересах подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортних засобів: автомобіля MAN F-2000, автомобіля RENAULT MAGNUM, причепа WEIGHTLIETER 3STD-41099, тобто 381 385 грн. В іншій частині в задоволені позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні транспортні засоби (автомобілі MAN F-2000, RENAULT MAGNUM, причеп WEIGHTLIETER

3 STD -41099) є об`єктами права спільної сумісної власності сторін та їх частки у праві власності є рівними та були відчужені без згоди позивача, а тому із

ОСОБА_2 необхідно стягнути 1/2 частину встановленої експертом дійсної вартості транспортних засобів: автомобілів MAN F-2000; RENAULT MAGNUM та причепа WE1GHTLIFTER 3STD -41099.

Відмовляючи у стягненні 1/2 частини вартості відчужених автомобілів CHEVROLET AVEO та NISSAN MURANO суд врахував час їх відчуження.

Вирішуючи вимогу про поділ боргових зобов`язань, суд з посиланням на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі 6-486цс16 та від 12 вересня 2012 року по справі

№ 6-88цс12, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 вересня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року - без змін.

Приймаючи постанову від 04 вересня 2018 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було порушено право власності позивача на частину майна придбаного під час шлюбу, яке є спільною власністю подружжя та відчужене без згоди ОСОБА_1 .

Встановивши, що відчуження спірного майна відбулось за заниженою від його дійсної ринкової вартості ціною та використано відповідачем не в інтересах сім`ї, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що права

ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача належної їй 1/2 частини від вартості транспортних засобів у розмірі 381 395 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , поданій його представником - адвокатом Фльорків О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області

від 13 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення 1/2 частини вартості транспортних засобів: автомобілів MAN F-2000; RENAULT MAGNUM та причепа WE1GHTLIFTER 3STD -41099, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , подана його представником - адвокатом Фльорків О. В., на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області

від 04 вересня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 599/2169/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду. У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року відмовлено.

У жовтні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року відмовлено.

15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 599/2169/17 передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, оскільки спірні транспортні засоби були придбані відповідачем під час зареєстрованого шлюбу та використовувались у його господарській діяльності як фізичної особи-підприємця для надання послуг із перевезення вантажів.

Автомобілі були відчужені за його дорученням комісіонером - ТОВ «Альфа-Караван», як суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, на підставі договорів комісії від 05 січня 2018 року за №№ 6220/18/000031, 6220/18/000032 та 6220/18/000033.

При цьому, ТОВ «Альфа-Караван», діючи самостійного від свого імені, здійснило продаж вказаних транспортних засобів третій особі (покупцю) на підставі договорів купівлі-продажу від 05 січня 2018 року, стороною яких він не був.

Заявник посилається на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-486цс16 і Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі № 755/20923/14-ц та вважає, що з урахування презумпції правомірності правочинів, визначений судом першої інстанції розмір грошової компенсації вартості вантажних транспортних засобів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам статей 204, 526, 626, 632, 655, 691, 1011, 1012 ЦК України, а до стягнення на користь позивача підлягає компенсація у розмірі 85 500 грн, що становить 50 % від розміру грошових коштів одержаних ним від відчуження спірних транспортних засобів.

Вказуючи у мотивувальній частині рішення суду про заниження результатів проведення оцінки вартості транспортних засобів: автомобілів MAN F-2000; RENAULT MAGNUM та причепа WE1GHTLIFTER 3STD -41099, суд першої інстанції на навів обґрунтування такого висновку, а апеляційний суд безпідставно та всупереч встановленим у справі обставинам, констатував, що визначення ринкової (дійсної) вартості транспортних засобів при їх відчуженні за договорами комісії та купівлі-продажу, не здійснювалося, та оцінка таких транспортних засобів не проводилася.

Висновки судів про технічну справність відчужених транспортних засобів зроблені виключно на підставі відомостей про огляд транспортних засобів, здійснений під час процедури їх перереєстрації, не відповідають обставинам справи та дійсним відомостям про їх технічний стан, а також меті такого огляду регіональним сервісним центром МВС.

Висновки судової автотоварознавчої експертизи № 692/18, 693/18 та 694/18 від 11 травня 2018 року не є належними та допустимими доказами ринкової (дійсної) вартості відчужених транспортних засобів на день їх продажу, оскільки при їх складені експертом не здійснювався огляд транспортних засобів: автомобілів MAN F-2000; RENAULT MAGNUM та причепа WE1GHTLIFTER 3STD -41099, які є предметом спору, а сама експертиза проведена на підставі копій актів огляду зазначених транспортних засобів.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року та постанова Апеляційного суду Тернопільської області

від 04 вересня 2018 року, в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобілів CHEVROLET AVEO та NISSAN MURANO та про поділ непогашених боргових зобов`язань, в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

В поданому у листопаді 2018 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Наголошує на тому, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі

із 20 жовтня 2003 року. Рішенням Зборівського районного суду від 10 січня 2018 року, шлюб між сторонами розірвано.

У шлюбі сторони придбали майно, зокрема: автомобіль MAN F-2000, НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1999 року випуску; автомобіль RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; 2001 року випуску; причіп WE1GHTLIFTER 3 STD -41099, реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1996 року випуску, автомобіль CHEVROLET AVEO та автомобіль NISSAN MURANO, реєстраційний номер НОМЕР_12 .

За повідомленням Регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області №31/19-690 від 09 лютого 2018 року, ОСОБА_2

05 січня 2018 року відчужив автомобіль MAN F-2000 за 62 000 грн; автомобіль RENAULT MAGNUM за 67 000 грн та причіп WE1GHTLIFTER 3STD -41099 за 42 000 грн.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №694/18

від 25 квітня 2018 року, середня ринкова вартість автомобіля MAN F-2000, 1999 року випуску, станом на 05 січня 2018 року приймається рівною

200 290 грн.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №692/18

від 25 квітня 2018 року, середня ринкова вартість напівпричепа WE1GHTLIFTER 3STD-41099, 1996 року випуску, станом на 05 січня 2018 року приймається рівною 188 810 грн.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №693/18

від 25 квітня 2018 року, середня ринкова вартість напівпричепа RENAULT MAGNUM, 2001 року випуску, станом на 05 січня 2018 року приймається рівною 373 690 грн.

Згідно актів оцінки транспортних засобів № 301217-2, № 301217-2,

№ 301217-4 від 30 грудня 2017 року, складених ТОВ «Меркурій Партнерс»

у м. Київ, де автомобілі MAN F-2000 та RENAULT MAGNUM і причіп WE1GHTLIFTER 3STD-41099 не були присутні, що підтвердив представник ОСОБА_2 - адвокат Фльорків О. В., автомобілі MAN F-2000 та RENAULT MAGNUM і причіп WE1GHTLIFTER 3STD-41099 є технічно несправними та розукомплектованими (відсутність двигунів, коліс, деформація рами тощо), вартість автомобіля MAN 19.314 F2000 FLS визначено 61 657, 20 грн, автомобіля RENAULT 400.18 Magnum E. Tech - 66 962, 60 грн, а напівпричепа WE1GHTLIFTER 3STD-41099 - 41 932 грн.

Згідно договорів комісії від 05 січня 2018 року № 6220/18/00003, № 6220/18/000032 та №6220/18/000033 ОСОБА_2 доручив комісіонеру - ТОВ «Альфа-Караван» здійснити продаж зазначених транспортних засобів за ціною узгодженою сторонами, тобто MAN 19.314 F2000 FLS за 62 000 грн, RENAULT 400.18 Magnum E. Tech - 67 000 грн, напівпричеп WE1GHTLIFTER 3STD-41099 - 42 000 грн. Транспортні засоби перебувають у задовільному стані, стан зносу - 30 %.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України ).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду

від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови

від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня

2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Встановивши, що спірні транспортні засоби: автомобілі MAN F-2000 автомобіль RENAULT MAGNUM та причіп WE1GHTLIFTER 3STD -41099 сторони придбали під час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідач здійснив продаж зазначеного майна без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання її згоди і під час розгляду справи не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на вказане рухоме майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 381 385 грн в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірних транспортних засобів виходячи з їх ринкової (дійсної) вартості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що розмір компенсації вартості частки позивача у спільному майні підлягає визначенню виходячи з суми грошових коштів отриманих відповідачем при їх відчуженні як безпідставні.

Касаційний суд враховує, що спірні транспортні засоби були відчужені

ОСОБА_2 після відкриття судом першої інстанції провадження по цій справі, а належні та допустимі докази на підтвердження іншої, аніж встановлено експертом, їх вартості на час розгляду справи сторонами суду не надані.

Даючи оцінку висновкам експертних автотоварознавчих досліджень

№ 624/18, № 625/18 та № 626/18 від 25 квітня 2018 року суди вірно виходили з того, що вони містять докладний опис проведеного дослідження, належно вмотивовані та науково обґрунтовані, виконані кваліфікованим експертом та у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 року, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства юстиції України, Фонду держмайна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, не спростовують правильність висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовані норми матеріального та/або порушено норми процесуального права, крім того, вони переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400

ЦПК України виходить за межі розгляду справи касаційним судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області

від 04 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта