Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2018 року у справі №545/1148/17

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 545/1148/17

провадження № 61-32475св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава,

треті особи: Степненська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2017 року у складі головуючого-судді Шелудякова Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Абрамова П. С., Лобова О. А.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, треті особи: Степненська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним користувачем.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач, який є суміжним землекористувачем земельної ділянки, на розроблення проекту землеустрою якої він має дозвіл, відмовив у погодженні акта меж земельної ділянки, чим порушив його право на приватизацію.

На підставі вищевикладеного просив визнати неправомірною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави у підписанні акта погодження меж земельної ділянки для передачі йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га в с. Степне Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, такий спосіб захисту не узгоджується із способами захисту, визначеними у статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 направив до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що земельна ділянка площею 8,6 га не увійшла до державного акта на постійне землекористування від 25 березня 2009 року серії НОМЕР_1, оскільки 29 липня 2003 року була передана до категорії земель запасу Полтавської районної державної адміністрації (далі - Полтавської РДА).

Разом з тим, розпорядження голови Полтавської РДА від 29 липня 2003 року № 39 «Про зміну категорії земельної ділянки та передачу її до земель запасу» не скасоване та є чинним.

Не було взято до уваги те, що 13 квітня 2011 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава було погоджено межі земельної ділянки загальною площею 8,2073 га Селянському (Фермерському) господарству «Піонер».

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги те, що він є учасником АТО (бойових дій), тому має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та учасників бойових дій.

Тому, дії відповідача щодо безпідставної відмови від підпису акта погодження меж земельної ділянки вважає такими, що порушують право на приватизацію.

13 жовтня 2007 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

25 травня 2018 року справу № 545/1148/17 та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, треті особи: Степненська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним користувачем, призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 квітня 2016 року ОСОБА_4 наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Полтавській області № 2535-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Степненської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 7).

З метою виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач уклав договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 про надання послуг з виготовлення проекту землеустрою. Після виготовлення проект землеустрою був погоджений головою Степненської сільської ради та сусіднім землекористувачем ОСОБА_6 (а.с. 8 - 10).

Одним із суміжних землекористувачів є квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави.

У звязку із цим позивач звернувся до квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави - користувача суміжної ділянки для підписання відповідного акта.

В грудні 2016 року ОСОБА_4 отримав письмову відмову від квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави, з якої вбачається, що відповідач вважає розпорядження від 29 липня 2003 року №493 голови Полтавської районної державної адміністрації «Про зміну категорії земельної ділянки та передачу її до земель запасу» прийняте із порушенням чинного законодавства, тобто без відповідного дозволу Міністерства оборони України. Вказана земельна ділянка площею 2,00 га входить до складу земельної ділянки 8,6 га, яка згідно зазначеного розпорядження була вилучена із земель оборони. Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання відповідач підписувати теж відмовився (а.с. 11).

Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає перелік способів захисту порушених прав та інтересів у суді.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що усунення перешкод у реалізації права на приватизацію земельної ділянки шляхом визнання неправомірної відмови від підпису під актом як спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.

Згідно частини третьої статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Аналогічна норма передбачена статтею 55 Закону України «Про землеустрій».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав, такий спосіб захисту не узгоджується із способами захисту, визначеними у статті 152 ЗК України.

Визнання судом неправомірною відмови відповідача від підпису під актом погодження меж спірної земельної ділянки не поновить порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в обраний ним спосіб.

До повноважень органу місцевого самоврядування належить прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не погодження меж земельної ділянки у разі відмови у такому погодженні суміжними власниками землі і землекористувачами. При цьому непідписання чи відмова у підписанні вказаних документів іншою особою не є підставою для відмови у затвердженні технічної документації уповноваженим органом.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги той факт, що земельна ділянка площею 8,6 га не увійшла до державного акта на постійне землекористування від 25 березня 2009 року серії НОМЕР_1, оскільки 29 липня 2003 року була передана до категорії земель запасу Полтавської РДА, однак розпорядження голови Полтавської РДА від 29 липня 2003 року № 39 «Про зміну категорії земельної ділянки та передачу її до земель запасу» не скасоване та є чинним не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для задоволення позову.

Доводи заявника про те, що судами не було взято до уваги те, що 13 квітня 2011 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава було погоджено межі земельної ділянки загальною площею 8,2073 га Селянському (Фермерському) господарству «Піонер» та те, що він є учасником АТО не мають правового значення для вирішення спору даної справи.

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що дії відповідача щодо безпідставної відмови від підпису акта погодження меж земельної ділянки порушують його право на приватизацію не спростовують висновків суду про невірно обраний спосіб захисту прав на земельну ділянку.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С. О. Погрібний

Г.І. Усик